Краматорськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Краматорськ
Kramatorsk gerb.png Kramatorsk prapor.png
Герб Краматорська Прапор Краматорська
Панорама Краматорська
Панорама Краматорська
Розташування міста Краматорськ
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Донецька область
Район/міськрада Краматорська міськрада
Код КОАТУУ 1412900000
Засноване 1868
Статус міста з 1932 року
Населення 164 283 (1 січня 2013)[1]
Агломерація Краматорська агломерація
Площа 305.24 км²
Густота населення 538 осіб/км²
Поштові індекси 84300-84390
Телефонний код +380-626(4)
Координати 48°43′15″ пн. ш. 37°33′20″ сх. д. / 48.72083° пн. ш. 37.55556° сх. д. / 48.72083; 37.55556Координати: 48°43′15″ пн. ш. 37°33′20″ сх. д. / 48.72083° пн. ш. 37.55556° сх. д. / 48.72083; 37.55556
Висота над рівнем моря 60-177,3 м
Водойма р. Казенний Торець
День міста збігається з Днем машинобудівника (4-та неділя вересня)
Відстань
Найближча залізнична станція Краматорськ
До обл./респ. центру
 - фізична 84 км
 - залізницею 98 км
 - автошляхами 95 км
До Києва
 - фізична 540 км
 - залізницею 748 км
 - автошляхами 655 км
Міська влада
Адреса 84313, м. Краматорськ, пл. Леніна, 2
Веб-сторінка Краматорська міськрада
Міський голова Костюков Геннадій Андрійович

Крамато́рськ — місто обласного підпорядкування у Донецькій області. Розташоване у північний частині регіону на річці Казенний Торець (притока Сіверського Дінця).

Історія[ред.ред. код]

Місто розвинулося від селища при маленькій залізничній станції, побудованій в 1868 році, до сучасного досить великого міста обласного значення, промислового центру й транспортного вузла.

Походження назви[ред.ред. код]

Наприкінці 60-х років XIX століття на споруджуваній Курсько-Харківсько-Азовській залізниці біля річки Казенний Торець з'явилася залізнична станція Краматорська, поблизу якої виросло селище. Спочатку селище мало назву Крам на Торці, потім поступово назва змінилась на Краматорськ.

Історична приналежність[ред.ред. код]

Відповідно до археологічних відомостей, на території сучасного Краматорська і його найближчих передмість люди селилися ще в давні часи. На північно-західній окраїні Краматорська знайдені каменоломні й майстерні по обробці кременя епохи неоліту, які продовжували існувати й у період ранньої міді. У пригородах Краматорська досліджене також курганне поховання металурга-ливаря епохи бронзи.

У другій половині XVII — початку XVIII століття ця частина Слобожанщини масово заселюється козаками з Гетьманщини, кріпаками з південних районів Московії та Мордовії.

1767 уряд Московії віддав графові Ф. Таранову 10 тисячах десятин козацької землі, на яких було засновано село Петрівка. Пізніше ці землі були продані шляхетському роду Абаза, згодом — іноземцям Іванову, Шабельському, Штейгерову. У результаті виникли нові поселення Абазовка, Іванівка,Шабельківка, Штейгеровка, які надалі створили своєрідну агломерацію — Краматорськ.

Населення[ред.ред. код]

Кількість населення на початок 2012 року — 165 469 осіб власне місто та 199 020 — з територіями, підпорядкованими міськраді. За за переписом 2001 р. населення становило 181,025 тис. мешканців; разом із селищами  — 216,162 тис. мешканців, з них: чоловіків — 98,1 тис.; жінок — 118,7 тис.

Місто входить до складу Краматорської агломерації.

За за переписом 2001 р. 70,2 % населення — українці, 26,9 % — росіяни, 0,7 % — білоруси, 0,6 % — вірмени, 0,2 % — азербайджанці, 0,1 % — євреї.

За даними перепису 2001 р. народжуваність — 7,4 на 1000 чоловік (9,6 у 2008), смертність — 16,7, природний збиток — 9,3, сальдо міграції від'ємне (-1,3 на 1000 чоловік). Динаміка показника природного збитку населення за роками: 2005 — 9,9; 2006 — 8,4; 2007 — 8,1 на 1000 осіб.

Кількість дітей до 17 років — 32630 (16 % від загальної чисельності населення, 2008), пенсіонерів — 63187 (більше 30 % загальної чисельності, 2006).

За даними перепису 2001 року 31,06% зазначили рідною мову українську, 67,87% — російську, 0,23% — вірменську, 0,10% — білоруську, 0,06% — циганську, 0,02% — молдовську, 0,01% — грецьку, а також угорську, єврейську, болгарську, польську, німецьку та гагаузьку мови[2].

Транспорт[ред.ред. код]

Див. Краматорський тролейбус, Краматорський трамвай

Міськелектротранспорт:

Економіка[ред.ред. код]

Краматорськ вважається центром машинобудування Донбасу.

Підприємства, пристосовуючись до ринкових відносин, змінили форму власності, більшість стали акціонерними товариствами. Змінилася й номенклатура продукції, що випускає ними. У місті працюють науково-дослідний і проектно-технологічний інститут машинобудування. Більше половини загального числа зайнятих працює в промисловості.

Обсяг промислового виробництва — 1 423 млн гривень (на 1 жителя — 6 740 грн.). Індекс промислової продукції — 95,8 % у 2003 році до 1990 року. Викиди шкідливих речовин у 2003 році в атмосферне повітря від джерел забруднення міста — 7,0 тис. тонн.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

10 медичних установ (690 лікарів, 1 930 медпрацівників), 33 школи (21 600 учнів, 1 550 педагогів), 34 дитсадка (4 200 дітей), 6 ПТУ (3 900 учнів), 3 музичні школи, 23 бібліотеки, 16 клубів і будинків культури.

Освіта[ред.ред. код]

Культосвітні організації[ред.ред. код]

Релігійні організації[ред.ред. код]

  • Православна церква:
    • Свято-Успенський храм;
    • Свято-Покровська церква;
    • Свято-Троїцька церква;
    • Храм Свят-Різдва Богородиці.

Пам'ятки культури, архітектура[ред.ред. код]

У місті Краматорськ Донецької області на обліку перебуває 59 пам'яток історії та одна пам'ятка монументального мистецтва.

Персоналії[ред.ред. код]

Народилися:

Жили й працювали:

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]


Додаткова література[ред.ред. код]