Краматорськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Краматорськ
Kramatorsk gerb.png Kramatorsk prapor.png
Герб Краматорська Прапор Краматорська
Перетин вулиць Паркової та Ювілейної
Перетин вулиць Паркової та Ювілейної
Розташування міста Краматорськ
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Донецька область
Район/міськрада Краматорська міськрада
Код КОАТУУ 1412900000
Засноване 1868
Статус міста з 1932 року
Населення 162 811 (1 січня 2014)[1]
Агломерація Краматорська агломерація
Площа 305.24 км²
Густота населення 533 осіб/км²
Поштові індекси 84300-84390
Телефонний код +380-626(4)
Координати 48°43′15″ пн. ш. 37°33′20″ сх. д. / 48.72083° пн. ш. 37.55556° сх. д. / 48.72083; 37.55556Координати: 48°43′15″ пн. ш. 37°33′20″ сх. д. / 48.72083° пн. ш. 37.55556° сх. д. / 48.72083; 37.55556
Висота над рівнем моря 60-177,3 м
Водойма р. Казенний Торець
День міста збігається з Днем машинобудівника (4-та неділя вересня)
Відстань
Найближча залізнична станція Краматорськ
До обл./респ. центру
 - фізична 84 км
 - залізницею 98 км
 - автошляхами 95 км
До Києва
 - фізична 540 км
 - залізницею 748 км
 - автошляхами 655 км
Міська влада
Адреса 84313, м. Краматорськ, пл. Леніна, 2
Веб-сторінка Краматорська міськрада
Міський голова Костюков Геннадій Андрійович

Крамато́рськ — місто обласного підпорядкування у Донецькій області. Розташоване у північний частині регіону на річці Казенний Торець (притока Сіверського Дінця). З 13 жовтня 2014 року місто оголошено тимчасовим центром Донецької області, де знаходиться Донецька обласна державна адміністрація [2].

Географія[ред.ред. код]

Рельєф[ред.ред. код]

Краматорськ і приналежні йому селища розташовані в долинах Казенного Торця і його приток, оточених пагорбами. Пагорби порізані ярами і балками. Найменша висота над рівнем моря — 60 м — уріз води Торця в Ясногірці. На берегах Казенного Торця і його притоки Білянки в двох місцях утворені круті схили — «крейдяні гори». Межі міста лежать на найбільших висотах (метрів): 199,1 в селищі Василівська Пустош; 177,3 на аеродромі; 169,5 Крейдяна гора; 167,6 Карачун-гора; 158,4 в селищі Жовтневий.

Людська діяльність справила нові форми рельєфу, найбільш значні з яких — це кар'єр в Крейдяній горя і шлакові відвали при КМЗ і НКМЗ.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Краматорська помірно-континентальний з відносно холодною зимою і жарким сухим літом. Кількість атмосферних опадів незначна, по роках і по сезонах розподіляється нерівномірно. У рік може випадати від 250 до 650 мм, середнє значення — 420 мм. Більше половини опадів проходить влітку в основному зливами. Іноді добовий рівень опадів може перевищувати середньомісячний і досягає 120–125 мм.

Середньорічна відносна вологість повітря 75%, в ​​літній полудень може зменшуватися до 30-35%. Найбільш вологе повітря в грудні і січні — 90-98, а іноді і 100%, тому взимку часті тумани і ожеледиця. Хмарність зимового неба досягає 80%, тумани тримаються на великій площі довгий час навіть при вітрі 15 м/с, мряка. Зимові вітри переважно східні та північно-східні, часті відлиги.

Середня температура найхолоднішого місяця січня — 8,2 °, найтеплішого липня — 30,2 °.

Середня глибина промерзання грунту — 1,2 м, найбільша — 1,5 м.

Корисні копалини[ред.ред. код]

На території Краматорська 6 розвіданих родовищ корисних копалин: Краматорське (крейда і глина), Новокраматорське (тугоплавка глина), Яснополянське (вохроглина), Шабельковське (формувальний пісок), Розсоховатське (будівельний пісок), Краматорське (керамічна сировина).

Нині видобувається сім видів мінеральної сировини: будівельні, охро, цегляно-черепичні і керамічні глини (всього 107,2 тис. т в 2008 р.), крейда (576,2 тис. т), формувальні і будівельні піски.

Завдяки відкритим родовищ при станції Краматорська в 1885 р побудували завод будівельних матеріалів, що поклав початок іншим заводам і селищу.

З кінця 1930-х років до війни північніше Мар'ївки видобували вугілля. Потужність пласта була 40 см. Після війни вхід в шахту обрушився і був затоплений[3].

Панорама з Крейдяний гори

Палеонтологія[ред.ред. код]

В 1991 р. біля Пчолкіне були виявлені скам'янілі залишки дерева араукарії[4].

Флора[ред.ред. код]

Лісопосадка на горах Біленької

Ліси займають 1704 га площі Краматорська. В лісах переважають акація, дуб, ясен, абрикос, алича, липа звичайна і липа дрібнолиста, сосна, береза, шовковиця, клен гостролистий, волоський горіх. Підлісок складається з бересклету; ближче до узліссях — глід, терен, шипшина; на галявинах — степова вишня, караган чагарниковий. Унікальна сосна крейдяна, яка зустрічається в селі Білому, і сосна кримська.

В лісопаркових посадках видовий склад різноманітний. Це лісові та узлісні рослини — ясенець білий, зірочник лісовий, пролісок, конвалія травнева, фіалки, дзвіночки, перстач гусячий, ожина, суниця.

Місцева флора багата лікарськими рослинами, наприклад звіробій, материнка, чебрець, ромашка лікарська, чистотіл, валеріана, подорожник, деревій, цикорій, глід, шипшина та ін. Є види, занесені до Червоної книги: бурачок голоножковий, двурядник крейдяний, дрік донський, громовик донський, норичник крейдяний, тонконіг Талієва, ковила волосиста, конвалія травнева.

Фауна[ред.ред. код]

В околицях Краматорська водяться єноти, лисиці, кабани, косулі, зайці, ласки, куниці. Крім них, зустрічаються вовки і занесені до Червоної книги борсуки. З птахів у місті живуть осілі граки, горобці, кільчасті горлиці, голуби, дрозди, дятли, синиці, солов'ї, сови, сойки, фазани тощо.

Ландшафтний парк[ред.ред. код]

Яри в крейдяних горах на Біленькій

У межах міста в 2004 р. утворений регіональний ландшафтний парк Краматорський площею 1738,82 га. Він складається з чотирьох ділянок.

Резерват Біле (477,8 га) знаходиться на схилах балки, розташованої на масштабних крейдяних відкладеннях з оголеннями порід і куполоподібними пагорбами. Особливу цінність представляє унікальна степова реліктова рослинність на крейдяних відслоненнях.

Резерват Пчолкінські скам'янілі дерева (22,61 га) має насадження кримської сосни, серед якої зустрічаються виходи скам'янілих дерев кам'яновугільного періоду віком понад 200 мільйонів років.

Резерват Комишуваха (865,23 га) складається лісів дуба, ясена, клена, в'яза, і липи. Підлісок багатий первоцвітами: горицвіт, анемона, тюльпани. Густі урочища розташувалися у глибоких розгалужених балках. Зустрічаються дикі звірі зайці, борсуки і лисиці. На території є Лебедине озеро з лебедями. На пагорбі поблизу озера знаходиться напівзруйнований будинок поміщика Бантишева — одна з найстаріших будівель регіону.

Резерват Білокузьминівський (373,9 га) є геологічним пам'ятником природи зі скелевидним оголенням верхньої крейди посеред незайманого степу.

Історія[ред.ред. код]

Згідно з даними археології, на території сучасного Краматорська і його найближчих передмість люди селилися ще в глибоку давнину.

У другій половині XVIII в. територія, яку нині займає місто, масово заселяється козаками Слобідського війська.

Місто розвинулося від селища при маленькій залізничній станції, побудованій у 1868 році, до сучасного досить великого міста обласного значення, промислового центру й транспортного вузла.

Походження назви[ред.ред. код]

Наприкінці 60-х років XIX століття на споруджуваній Курсько-Харківсько-Азовській залізниці біля річки Казенний Торець з'явилася залізнична станція Краматорська, поблизу якої виросло селище. Спочатку селище мало назву Крам на Торці, потім поступово назва змінилась на Краматорськ.

Історична приналежність[ред.ред. код]

Відповідно до археологічних відомостей, на території сучасного Краматорська і його найближчих передмість люди селилися ще в давні часи. На північно-західній окраїні Краматорська знайдені каменоломні й майстерні по обробці кременя епохи неоліту, які продовжували існувати й у період ранньої міді. У пригородах Краматорська досліджене також курганне поховання металурга-ливаря епохи бронзи.

У другій половині XVII — початку XVIII століття ця частина Слобожанщини масово заселюється козаками з Гетьманщини, кріпаками з південних районів Московії та Мордовії.

1767 уряд Московії віддав графові Ф. Таранову 10 тисячах десятин козацької землі, на яких було засновано село Петрівка. Пізніше ці землі були продані шляхетському роду Абаза, згодом — іноземцям Іванову, Шабельському, Штейгерову. У результаті виникли нові поселення Абазовка, Іванівка, Шабельківка, Штейгеровка, які надалі створили своєрідну агломерацію — Краматорськ. В 1799 територія майбутнього Краматорська включена в Ізюмський повіт Слобідсько-української (пізніше перейменована в Харківську) губернії.

Часи СРСР[ред.ред. код]

В результаті поразки УНР в українсько-радянській війні Краматорськ, як і інші населені пункти Донбасу, опинився під радянською владою. З 1926 року — селище міського типу, 1932 року отримав статус міста обласного підпорядкування у складі новоствореної Донецької області.

27 жовтня 1941 місто було окуповане німецькими військами.[5][6] З 5 по 27 лютого знаходилося під контролем радянських військ, остаточно відвойовано 6 вересня 1943 військами Південно-Західного фронту в ході Донбаської операції[5]

У повоєнні часи в місті було збудовано завод лиття та поковок, електроламповий завод «Альфа» (1969), комбінат панельного домобудівництва (1972), відкрито тролейбусну лінію (1971). На горі Карачун збудовано ретрансляторну вежу. Двічі - в 1964 і 1985 роках місто зазнавало повіні.

Незалежна Україна[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Захоплення терористами адмінбудівлі в Краматорську.

З 1991 року — місто у складі Незалежної України. В 1997 почалася ретрансляція програм FM-радіо «Європа Плюс Донбас», а в 1998 розпочала мовлення перша недержавна радіостанція («Радіо Біт»).

24 вересня 2008 — прийняті прапор та новий герб міста. 2010 — на частині площ КЗТС заснований завод Фурлендер з виробництва вітряних енергетичних установок.

З 12 квітня по 5 липня 2014 місто було окуповане бойовиками терористичної організації «Донецька народна республіка». В ході боїв з окупантами були частково зруйновані цехи заводу Енергомашспецсталь та заводу Краматорського важкого верстатобудування[7], близько 50 людей загинуло[8].

13 вересня учасники міського Віча прийняли рішення створити добровольчі загони — для захисту міста від російської окупаційної армії; також було вирішено збирати гроші на засоби захисту для захисників, котрі вступлять в підрозділи оборони[9].

З 13 жовтня 2014 року місто було оголошено центром Донецької області, так як новий голова обласної адміністрації Олександр Кіхтенко повідомив про перенесення обласної держадміністрації до Краматорська[10].

Населення[ред.ред. код]

Кількість населення на початок 2014 року — 162 811 осіб власне місто та 196 242 — з територіями, підпорядкованими міськраді. За переписом 2001 р. населення становило 181,025 тис. мешканців; разом із селищами  — 216,162 тис. мешканців, з них: чоловіків — 98,1 тис.; жінок — 118,7 тис.

Місто входить до складу Краматорської агломерації.

Національний склад населення за переписом 2001 року[11]

чисельність частка, %
українці 151 389 70,2
росіяни 58 002 26,9
білоруси 1 439 0,7
вірмени 1 386 0,6
азербайджанці 370 0,2
євреї 262 0,1

За даними перепису 2001 р. народжуваність — 7,4 на 1000 чоловік (9,6 у 2008), смертність — 16,7, природний збиток — 9,3, сальдо міграції від'ємне (-1,3 на 1000 чоловік). Динаміка показника природного збитку населення за роками: 2005 — 9,9; 2006 — 8,4; 2007 — 8,1 на 1000 осіб.

Кількість дітей до 17 років — 32630 (16 % від загальної чисельності населення, 2008), пенсіонерів — 63187 (більше 30 % загальної чисельності, 2006).

За даними перепису 2001 року 31,06% зазначили рідною мову українську, 67,87% — російську, 0,23% — вірменську, 0,10% — білоруську, 0,06% — циганську, 0,02% — молдовську, 0,01% — грецьку, а також угорську, єврейську, болгарську, польську, німецьку та гагаузьку мови[12]. На початку ХХ століття українська мова тут посідала перше місце.

Транспорт і зв'язок[ред.ред. код]

Див. Краматорський тролейбус, Краматорський трамвай

Міськелектротранспорт:

Краматорськ — пасажирська і вантажна залізнична станція Донецької залізниці, розташована в Старому місті. Крім нього, в Краматорську є вантажна станція Шпичкине. Автовокзал Краматорська перебуває в Соцмістечку.

В місті є аеропорт і військова злітно-посадкова смуга класу «Б». Через місто проходить національна автомобільна дорога Н20 (вулиці Орджонікідзе і Танкістів).

Рівень телефонізації — 600 телефонних номерів на 1000 сімей (1999 р.).

В 1958–1959 роках БМУ НКМЗ звело телерадіобашню висотою 76 м на вул. Катеринича. У 1976–1979 роках на горі Карачун між Слов'янськом і Ясногіркою з боку селища Андріївка був побудований телерадіопередающій центр з щоглою висотою 222 м.

Економіка[ред.ред. код]

Краматорськ вважається центром машинобудування Донбасу.

Брудний сніг після смогу від викидів ТЕЦ

Підприємства, пристосовуючись до ринкових відносин, змінили форму власності, більшість стали акціонерними товариствами. Змінилася й номенклатура продукції, що випускає ними. У місті працюють науково-дослідний і проектно-технологічний інститут машинобудування. Більше половини загального числа зайнятих працює в промисловості.

Обсяг промислового виробництва — 1 423 млн гривень (на 1 жителя — 6 740 грн.). Індекс промислової продукції — 95,8 % у 2003 році до 1990 року. Викиди шкідливих речовин у 2003 році в атмосферне повітря від джерел забруднення міста — 7,0 тис. тонн.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

10 медичних установ (690 лікарів, 1 930 медпрацівників), 33 школи (21 600 учнів, 1 550 педагогів), 34 дитсадка (4 200 дітей), 6 ПТУ (3 900 учнів), 3 музичні школи, 23 бібліотеки, 16 клубів і будинків культури.

Освіта[ред.ред. код]

Культосвітні організації[ред.ред. код]

Релігійні організації[ред.ред. код]

  • Православна церква:
    • Свято-Успенський храм;
    • Свято-Покровська церква;
    • Свято-Троїцька церква;
    • Храм Свят-Різдва Богородиці.

Пам'ятки культури, архітектура[ред.ред. код]

У місті Краматорськ Донецької області на обліку перебуває 59 пам'яток історії та одна пам'ятка монументального мистецтва. На території міста розташований Краматорський регіональний ландшафтний парк.

  • Перше відділення міліції — колишній особняк заступника директора завода Краматорського металургійного товариства Е. Протце.
  • Приватний будинок з обсерваторією у Тихому провулку (1926 р.).
  • Клуб «Цементник» (вул. Моріса Тореза).
  • Колишній палац культури (театр) ім. Пушкіна, 1930-і рр., відновлений в 1946 р.
  • Палац культури імені Леніна (вул. Шкільна), колишній заводу ім. С. Орджонікідзе (архітектори О. І. Дмитрієв, В. А. Веснін, Л. А. Веснін і А. А. Веснін, І. І. Леонідов, 1925). 1928 — 6 листопада 1930 р., зруйнований в 19411943 рр., перебудований в 1945–1946 р.
  • Палац культури Донмашстроя «Будівельник» (1954 р.).
  • Палац культури і техніки НКМЗ на пл. Леніна. Побудований в 1950–1965 рр. за унікальним проектом архітектора Д. М. Баталова.
  • Кафе «Замок» — будівля кафе, побудоване у формі середньовічного замку (1983 р.).

Спорт[ред.ред. код]

Мотокрос

Перше спортивне товариство з'явилося в 1912 р.

В місті є два стадіони: «Блюмінг» (1937, 1956 належить НКМЗ) в парку Пушкіна з трибунами на 5000 чоловік і «Авангард» в парку Леніна (1936, 1968, належить СКМЗ) на 4000 глядачів.

На стадіоні «Авангард» грає футбольна команда «Авангард»[20] (колишній «Авангард-ТЕЦ», в сезоні 2012–2013 вперше починає виступати в першій лізі України[21][22]), а на «Блюмінг» — ФК «Краматорськ» (у сезоні-2012 виступає в чемпіонаті Донецької області[23]).

В Краматорську два плавальних басейни — в палаці культури НКМЗ (1963 р., перший в Донецькій області[24]) і в спорткомплексі ПТУ № 28.

Щорічно у вересні на День міста проводиться мотокрос в Кутовій балці.

Персоналії[ред.ред. код]

Народилися:

Жили й працювали:

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2014 року»,  — Київ, Державна служба статистики України, 2014
  2. ДонОГА переезжает в Краматорск
  3. Історія Мар'ївки - «Технополіс» № 30 (419) від 27 липня 2000
  4. Пчелкінські кам'яні дерева - «Технополіс» № 9 (398) від 2 березня 2000
  5. а б Справочник «Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период Великой Отечественной войны 1941 — 1945»/М. Л. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Елисеев и др. М.: Воениздат, 1985. 598 с.
  6. Исаев А. В. От Дубно до Ростова. — М.: АСТ; Транзиткнига, 2004.
  7. У Краматорську під час артобстрілу частково зруйновано цехи двох заводів
  8. У Краматорську за час боїв загинули до 50 осіб, більшість з них — мирні жителі — мерія
  9. Краматорськ захищатимуть загони самооборони
  10. http://espreso.tv/news/2014/10/13/donoda_pereyizhdzhaye_iz_mariupolya_do_kramatorska____kikhtenko
  11. Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найбільш численними національностями та рідною мовою по міськрадах та районах.
  12. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
  13. Новокраматорський машинобудівний завод
  14. Краматорський завод важкого верстатобудування
  15. Завод автогенного обладнання «ДОНМЕТ»
  16. Див. http://www.dgma.donetsk.ua
  17. Див. http://www.ditm.com.ua/
  18. Див. http://www.dgma.donetsk.ua/common/col/index.php
  19. Из истории Краматорского аэроклуба
  20. Сайт ФК «Авангард»
  21. /football_news.php? readmore = 6020 Професіональна футбольна ліга України
  22. [http://football.ua/ukraine1league/news/168624.html Перша ліга: Нива знялася зі змагань — football.ua
  23. [http://www.vp.donetsk.ua/statya.php?vstat=14371 Східний проект — новини Краматорська, У суботу стартує чемпіонат Донецької області з футболу
  24. Спорт в Донбасі

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]