Краматорськ
Крамато́рськ — місто обласного підпорядкування у Донецькій області. Розташоване у північний частині регіону на річці Казенний Торець (притока Сіверського Дінця).
Зміст |
Населення [ред.]
Кількість населення на початок 2012 року — 165 469 осіб власне місто та 199 020 — з територіями, підпорядкованими міськраді. За за переписом 2001 р. населення становило 181,025 тис. мешканців; разом із селищами — 216,162 тис. мешканців, з них: чоловіків — 98,1 тис.; жінок — 118,7 тис.
Місто входить до складу Краматорської агломерації.
За за переписом 2001 р. 70,2 % населення — українці, 26,9 % — росіяни, 0,7 % — білоруси, 0,6 % — вірмени, 0,2 % — азербайджанці, 0,1 % — євреї.
За даними перепису 2001 р. народжуваність — 7,4 на 1000 чоловік (9,6 у 2008), смертність — 16,7, природний збиток — 9,3, сальдо міграції від'ємне (-1,3 на 1000 чоловік). Динаміка показника природного збитку населення за роками: 2005 — 9,9; 2006 — 8,4; 2007 — 8,1 на 1000 осіб.
Кількість дітей до 17 років — 32630 (16 % від загальної чисельності населення, 2008), пенсіонерів — 63187 (більше 30 % загальної чисельності, 2006).
| Динаміка чисельності населення Краматорська | |||
|---|---|---|---|
| рік | населення,
тис. мешк. |
примітки | |
| власне
місто |
разом із
селищами |
||
| 1795—1796 | — | 2,6 | |
| 1865 | — | 4,1 | |
| 1898 | 12 | ||
| 1898 | 12 | ||
| 1912 | 12 | ||
| 1923 | 0,8 | ||
| 1926 | 12 | ||
| 1928 | 12,3 | ||
| 1931 | 17,1 | ||
| 1939 | 94 | перепис 17/I | |
| 1959 | 115 | перепис 15/I | |
| 1965 | 135 | ||
| 1970 | 150,5 | перепис 15/I | |
| 1979 | 178 | 218 | перепис 7/I |
| 1989 | 198 | 227,2 | перепис 12/I |
| 1992 | 238,5 | максимум | |
| 1994 | 202,7 | ||
| 2001 | 181 | 216,2 | перепис 5/XII |
| 2006 | 173,3 | 207,4 | |
| 2012 | 165,5 | 199 | |
Історія [ред.]
Місто розвинулося від селища при маленькій залізничній станції, побудованій в 1868 році, до сучасного досить великого міста обласного значення, промислового центру й транспортного вузла.
Походження назви [ред.]
Наприкінці 60-х років XIX століття на споруджуваній Курсько-Харківсько-Азовській залізниці біля річки Казенний Торець з'явилася залізнична станція Краматорська, поблизу якої виросло селище. Спочатку селище мало назву Крам на Торці, потім поступово назва змінилась на Краматорськ.
Історична приналежність [ред.]
Відповідно до археологічних відомостей, на території сучасного Краматорська і його найближчих передмість люди селилися ще в давні часи. На північно-західній окраїні Краматорська знайдені каменоломні й майстерні по обробці кременя епохи неоліту, які продовжували існувати й у період ранньої міді. У пригородах Краматорська досліджене також курганне поховання металурга-ливаря епохи бронзи.
У другій половині XVII — початку XVIII століття ця частина Слобожанщини масово заселюється козаками з Гетьманщини, кріпаками з південних районів Московії та Мордовії.
1767 уряд Московії віддав графові Ф. Таранову 10 тисячах десятин козацької землі, на яких було засновано село Петрівка. Пізніше ці землі були продані шляхетському роду Абаза, згодом — іноземцям Іванову, Шабельському, Штейгерову. У результаті виникли нові поселення Абазовка, Іванівка,Шабельківка, Штейгеровка, які надалі створили своєрідну агломерацію — Краматорськ.
Політика [ред.]
Транспорт [ред.]
Міськелектротранспорт:
- трамвай (з 12 травня 1937 року) — 5 маршрутів (Фото із сайту Photo.tramvaj.ru),
- тролейбус (з 1971 року) — 4 маршрути (Фото із сайту Photo.tramvaj.ru).
Економіка [ред.]
Краматорськ вважається центром машинобудування Донбасу.
- Машинобудування, переважно важке для металургійної, вугільної, транспортної промисловості.
- Новокраматорський машинобудівний завод (НКМЗ);[2]
- Старокраматорський машинобудівний завод — випускає металургійне устаткування по замовленнях металургійних комбінатів, устаткування для залізниць — шляхові машини для ремонту й відновлення доріг, для очищення шляхів і стрілочних переводів;
- Краматорський завод важкого верстатобудування;[3]
- Завод автогенного обладнання «ДОНМЕТ»;[4]
- Краматорський завод кондиціонерів і інші.
- Металургійна промисловість — виробництво сталі в 2003 році — 204 тис. тонн.
- Енергетика.
- Промисловість будівельних матеріалів.
- Краматорський цементно-шиферний завод («Пушка») — входить до складу концерну «Укрцемент», випускає різні марки цементу, шиферу, шлакоблоки, бордюри, асбокартон, шифер кольорового виконання, тротуарна плитка різного профілю.
- Краматорський завод емалей.
- Легка промисловість.
- Швейна фабрика.
- Харчова промисловість.
Підприємства, пристосовуючись до ринкових відносин, змінили форму власності, більшість стали акціонерними товариствами. Змінилася й номенклатура продукції, що випускає ними. У місті працюють науково-дослідний і проектно-технологічний інститут машинобудування. Більше половини загального числа зайнятих працює в промисловості.
Обсяг промислового виробництва — 1 423 млн гривень (на 1 жителя — 6 740 грн.). Індекс промислової продукції — 95,8 % у 2003 році до 1990 року. Викиди шкідливих речовин у 2003 році в атмосферне повітря від джерел забруднення міста — 7,0 тис. тонн.
Соціальна сфера [ред.]
10 медичних установ (690 лікарів, 1 930 медпрацівників), 33 школи (21 600 учнів, 1 550 педагогів), 34 дитсадка (4 200 дітей), 6 ПТУ (3 900 учнів), 3 музичні школи, 23 бібліотеки, 16 клубів і будинків культури.
Освіта [ред.]
- Вищі навчальні заклади:
- Донбаська державна машинобудівна академія (ДДМА)[5],
- Донбаський інститут техніки й менеджменту (ДІТМ)[6],
- Краматорський економіко-гуманітарний інститут.
- Середні спеціальні навчальні заклади:
- Машинобудівний коледж Донбаської державної машинобудівної академії[7],
- Технологічний технікум,
- Технікум Донецького державного університету економіки й торгівлі.
Культосвітні організації [ред.]
- Палаци культури: ПКіТ НКМЗ, ПК імені Леніна, ПК «Будівельник», ПК «Цементник», Донецький обласний шаховий клуб імені А. В. Момота, Будинок юних техніків, Центр позашкільної роботи.
- Музеї: історичний, художній.
- Аероклуб імені Леоніда Бикова[8].
- Приватна любительська балконна обсерваторія Краматорськ
Релігійні організації [ред.]
- Православна церква:
- Свято-Успенський храм;
- Свято-Покровська церква;
- Свято-Троїцька церква;
- Храм Свят-Різдва Богородиці.
Пам'ятки культури, архітектура [ред.]
-
Див. також: Пам'ятки Краматорська
У місті Краматорськ Донецької області на обліку перебуває 59 пам'яток історії та одна пам'ятка монументального мистецтва.
-
Машинобудівний коледж ДДМА (1937 р.)
.jpg)
Персоналії [ред.]
Народилися:
- композитор Гайдамака Петро Данилович,
- художник-декоратор К. Невменко,
- педагог, науковець, письменник і громадський діяч Оліфіренко Вадим Володимирович
- кіноартист і кінорежисер Леонід Биков,
- політик Олександр Ржавський
- Герой Радянського Союзу — Кулик Павло Петрович
- драматург Неда Неждана (Надія Мірошниченко)
- Прядкін Леонід Федорович — український кінооператор.
- Близнюк Анатолій Михайлович, Народний депутат України.
Жили й працювали:
- Й. Кобзон,
- поети М. Андрущенко, Микола Рибалко,
- наймолодший чемпіон світу з шахів Пономарьов Руслан Олегович,
- організатор Голодомору в Україні 1932–1933 Влас Чубар, пам'ятник якому досі стоїться на території міста тощо.
- режисер театру і кіно, Іван Войтюк. В 1995-1997 рр. створив у бувшому кінотеатрі "Родина" та очолював міський професійний театр.
Примітки [ред.]
- ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2012 року, Київ-2012 (rar) — Державний комітет статистики України
- ↑ Новокраматорський машинобудівний завод
- ↑ Краматорський завод важкого верстатобудування
- ↑ Завод автогенного обладнання «ДОНМЕТ»
- ↑ Див. http://www.dgma.donetsk.ua
- ↑ Див. http://www.ditm.com.ua/
- ↑ Див. http://www.dgma.donetsk.ua/common/col/index.php
- ↑ Из истории Краматорского аэроклуба
Посилання [ред.]
- Музей історії міста Краматорск
- ООО "Агрофирма «Гермес» Лідер серед українських виробників органічних добрив та засобів захисту рослин. (Російська/Англійська/Французька).
- Пірко В. О. Заселення і господарське освоєння Степової України в XVI–XVIII ст. — Донецьк, 2004.- 223 с.
- Вперед, Краматорск! Сайт міської Ради (Russian/Ukrainian)
- Виртуальный Краматорск Городской портал (Russian)
- KRAMATORSK. A GLOBAL INTERSECTION документальний фільм про Краматорськ (англ та рос)
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
Див. також [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Краматорськ |
Додаткова література [ред.]
- Краматорськ - Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
|
||||||||||||||
|
||||||||||||||
|
||||||||
|
||||||||||
|
|
|||||
