Краматорськ
| Краматорськ | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
 |
|||||
 |
|||||
| Основні дані | |||||
| Країна |  Україна |
||||
| Регіон | Донецька область | ||||
| Район/міськрада | Краматорська міськрада | ||||
| Код КОАТУУ | 1412900000 | ||||
| Засноване | 1868 | ||||
| Статус міста | з 1932 року | ||||
| Населення | ▼ 165997 (1 січня 2011) | ||||
| Агломерація | Краматорська агломерація | ||||
| Площа | 305.24 км² | ||||
| Густота населення | 543.8 осіб/км² | ||||
| Поштові індекси | 84300-84390 | ||||
| Телефонний код | +380-626(4) | ||||
| Координати | |||||
| Висота над рівнем моря | 60-177,3 м | ||||
| Водойма | р. Казенний Торець | ||||
| День міста | збігається з Днем машинобудівника (4-та неділя вересня) | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Краматорськ (станція) | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - фізична | 84 км | ||||
| - залізницею | 98 км | ||||
| - автошляхами | 95 км | ||||
| До Києва | |||||
| - фізична | 540 км | ||||
| - залізницею | 748 км | ||||
| - автошляхами | 655 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | 84313, м. Краматорськ, пл. Леніна, 2 | ||||
| Веб-сторінка | Краматорська міськрада | ||||
| Міський голова | Геннадій Костюков | ||||
Крамато́рськ — місто обласного підпорядкування у Донецькій області. Розташоване у північний частині регіону на річці Казенний Торець (притока Сіверського Донця).
Зміст |
[ред.] Населення
Кількість населення на початок 2008 року — 173,7 тис. чоловік власне місто та 203,1 тис. — з територіями, підпорядкованими міськраді. За за переписом 2001 р. населення складало 181,025 тис. мешканців; разом із селищами — 216,162 тис. мешканців, з них: чоловіків — 98,1 тис.; жінок — 118,7 тис.
Місто входить до складу Краматорської агломерації.
За за переписом 2001 р. 70,2 % населення — українці, 26,9 % — росіяни, 0,7 % — білоруси, 0,6 % — вірмени, 0,2 % — азербайджанці, 0,1 % — євреї. Основна мова спілкування — російська (63,4 % мешканців), українською (у тому числі так званим суржиком) у побуті користується біля 36,0 % мешканців.
За даними перепису 2001 р. народжуваність — 7,4 на 1000 чоловік (9,6 у 2008), смертність — 16,7, природний збиток — 9,3, сальдо міграції від'ємне (-1,3 на 1000 чоловік). Динаміка показника природнього збитку населення за роками: 2005 — 9,9; 2006 — 8,4; 2007 — 8,1 на 1000 человек.
Кількість дітей до 17 років — 32630 (16 % від загальної чисельності населення, 2008), пенсіонерів — 63187 (більше 30 % загальної чисельності, 2006).
| Динаміка чисельності населення Краматорська | |||
|---|---|---|---|
| рік | населення,
тис. мешк. |
примітки | |
| власне
місто |
разом із
селищами |
||
| 1795—1796 | — | 2,6 | |
| 1865 | — | 4,1 | |
| 1898 | 12 | ||
| 1898 | 12 | ||
| 1912 | 12 | ||
| 1923 | 0,8 | ||
| 1926 | 12 | ||
| 1928 | 12,3 | ||
| 1931 | 17,1 | ||
| 1939 | 94 | перепис 17/I | |
| 1959 | 115 | перепис 15/I | |
| 1965 | 135 | ||
| 1970 | 150,5 | перепис 15/I | |
| 1979 | 178 | 218 | перепис 7/I |
| 1989 | 198 | 227,2 | перепис 12/I |
| 1992 | 238,5 | максимум | |
| 1994 | 202,7 | ||
| 2001 | 181 | 216,2 | перепис 5/XII |
| 2006 | 173,3 | 207,4 | |
| 2008 | 173,7 | 203,1 | |
[ред.] Історія
Місто розвилося від селища при маленькій залізничній станції, побудованій в 1868 році, до сучасного досить великого міста обласного значення, промислового центру й транспортного вузла.
[ред.] Походження назви
Наприкінці 60-х років XIX століття на споруджуваній Курсько-Харківсько-Азовській залізниці біля річки Казенний Торець з'явилася залізнична станція Краматорська, поблизу якої виросло селище. Спочатку селище мало назву Крам на Торцi, потiм поступово назва змiнилась на Краматорськ.
[ред.] Історична приналежність
Відповідно до археологічних відомостей, на території сучасного Краматорська і його найближчих передмість люди селилися ще в давні часи. На північно-західній окраїні Краматорська знайдені каменоломні й майстерні по обробці кременя епохи неоліту, які продовжували існувати й у період ранньої міді. У пригородах Краматорська досліджене також курганне поховання металурга-ливаря епохи бронзи.
У другій половині XVII - початку XVIII століття ця частина Слобожанщини масово заселюється козаками з Гетьманщини , кріпаками з південних районів Московії та Мордовії.
1767 уряд Московії віддав графові Ф. Таранову 10 тисячах десятин козацької землі, на яких було засновано село Петрівка. Пізніше ці землі були продані шляхетському роду Абаза, згодом - іноземцям Іванову, Шабельському, Штейгерову. У результаті виникли нові поселення Абазовка, Іванівка,Шабельківка, Штейгеровка, які надалі створили своєрідну агломерацію - Краматорськ.
[ред.] Політика
[ред.] Географія
[ред.] Населені пункти
- Олександрівка
- Біленьке
- Комишеваха
- Красноторка
- Малотаранівка
- Софіївка
- Шабельківка
- Ясна Поляна
- с.м.т.Ясногірка
[ред.] Транспорт
Міськелектротранспорт:
- трамвай (з 12 травня 1937 року) - 5 маршрутів (Фото із сайту Photo.tramvaj.ru),
- тролейбус (з 1971 року) - 4 маршрути (Фото із сайту Photo.tramvaj.ru).
[ред.] Економіка
Краматорськ вважається центром машинобудування Донбасу.
- Машинобудування, переважно важке для металургійної, вугільної, транспортної промисловості.
- Новокраматорський машинобудівний завод (НКМЗ);[1]
- Старокраматорський машинобудівний завод — випускає металургійне устаткування по замовленнях металургійних комбінатів, устаткування для залізниць — шляхові машини для ремонту й відновлення доріг, для очищення шляхів і стрілочних переводів;
- Краматорський завод важкого верстатобудування;[2]
- Завод автогенного обладнання «ДОНМЕТ»;[3]
- Краматорський завод кондиціонерів і інші.
- Металургійна промисловість — виробництво сталі в 2003 році — 204 тис. тонн.
- Енергетика.
- Промисловість будівельних матеріалів.
- Краматорський цементно-шиферний завод («Пушка») — входить до складу концерну «Укрцемент», випускає різні марки цементу, шиферу, шлакоблоки, бордюри, асбокартон, шифер кольорового виконання, тротуарна плитка різного профілю.
- Краматорський завод емалей.
- Легка промисловість.
- Швейна фабрика.
- Харчова промисловість.
Підприємства, пристосовуючись до ринкових відносин, змінили форму власності, більшість стали акціонерними товариствами. Змінилася й номенклатура продукції, що випускає ними. У місті працюють науково-дослідний і проектно-технологічний інститут машинобудування. Більше половини загального числа зайнятих працює в промисловості.
Обсяг промислового виробництва — 1 423 млн гривень (на 1 жителя — 6 740 грн.). Індекс промислової продукції — 95,8 % у 2003 році до 1990 року. Викиди шкідливих речовин у 2003 році в атмосферне повітря від джерел забруднення міста — 7,0 тис. тонн.
[ред.] Соціальна сфера
10 медичних установ (690 лікарів, 1 930 медробітників), 33 школи (21 600 учнів, 1 550 педагогів), 34 дитсадка (4 200 дітей), 6 ПТУ (3 900 учнів), 3 музичні школи, 23 бібліотеки, 16 клубів і будинків культури.
[ред.] Освіта
- Вищі навчальні заклади:
- Донбаська державна машинобудівна академія (ДДМА)[4],
- Донбаський інститут техніки й менеджменту (ДІТМ)[5],
- Краматорський економіко-гуманітарний інститут.
- Середні спеціальні навчальні заклади:
- Машинобудівний коледж Донбаської державної машинобудівної академії[6],
- Технологічний технікум,
- Технікум Донецького державного університету економіки й торгівлі.
[ред.] Культосвітні організації
- Палаци культури: ПКіТ НКМЗ, ПК імені Леніна, ПК «Будівельник», ПК «Цементник», Донецький обласний шаховий клуб імені А. В. Момота, Будинок юних техніків, Центр позашкільної роботи.
- Музеї: історичний, художній.
- Аероклуб імені Леоніда Бикова [7].
[ред.] Релігійні організації
- Православна церква:
- Свято-Успенський храм;
- Свято-Покровська церква;
- Свято-Троїцька церква;
- Храм Свят-Різдва Богородиці.
[ред.] Пам'ятки культури, архітектура
-
Машинобудівний коледж ДДМА (1937 р.)
.jpg)
[ред.] Персоналії
Народилися:
- композитор Гайдамака Петро Данилович,
- художник-декоратор К. Невменко,
- кіноартист і кінорежисер Леонід Биков,
- політик Олександр Ржавський
- Герой Радянського Союзу — Кулик Павло Петрович
- драматург Неда Неждана (Надія Мірошниченко)
- Прядкін Леонід Федорович — український кінооператор.
Жили й працювали: Й. Кобзон, поети М. Андрущенко, Микола Рибалко, наймолодший чемпіон світу з шахів Пономарьов Руслан Олегович, організатор Голодомору в Україні 1932-1933 Влас Чубар, пам'ятник якому досі стоїться на території міста, тощо.
[ред.] Примітки
- ↑ Новокраматорський машинобудівний завод
- ↑ Краматорський завод важкого верстатобудування
- ↑ Завод автогенного обладнання "ДОНМЕТ"
- ↑ Див. http://www.dgma.donetsk.ua
- ↑ Див. http://www.ditm.com.ua/
- ↑ Див. http://www.dgma.donetsk.ua/common/col/index.php
- ↑ Из истории Краматорского аэроклуба
[ред.] Посилання
- Музей історії міста Краматорск
- ООО "Агрофирма "Гермес" Лідер серед українських виробників органічних добрив та засобів захисту рослин. (Російська/Англійська/Французька).
- Пірко В.О. Заселення і господарське освоєння Степової України в XVI—XVIII ст. — Донецьк, 2004.- 223 с.
- Вперед, Краматорск! Сайт міської Ради (Russian/Ukrainian)
- Виртуальный Краматорск Городской портал (Russian)
- KRAMATORSK. A GLOBAL INTERSECTION документальний фільм про Краматорськ (англ та рос)
- Петро Лаврів. Моя земля - земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т.Г.Шевченка, РВП "Лебідь". 1995. 64 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. "Слово", 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
[ред.] Див. також
 Населені пункти Краматорської міськради |
||
|---|---|---|
| Міста: | Краматорськ | |
| Смт: | Біленьке • Комишуваха • Красноторка • Малотаранівка • Олександрівка • Софіївка • Шабельківка • Ясна Поляна • Ясногірка | |
| Села: | Привілля • Семенівка | |
| Селища: | Ашуркове • Василівська Пустош | |
|
|||||||||||
|
||||||||||
|
|||||
