Бувайте, та дякуємо за рибу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Бувайте, та дякуємо за рибу»
Обкладинка українського видання
Автор Дуглас Адамс
Назва мовою оригіналу So Long, and Thanks for all the Fish
Мова англійська
Серія Путівник Галактикою
Жанр роман, фантастика
Укр. видавництво НК-Богдан
Видавництво Pan Books
Видано 1984
Видано українською 2018
Перекладач(і) Олексій Антомонов (2018)
Попередній твір Життя, Всесвіт та все інше
Наступний твір Загалом безпечна

«Бувайте, та дякуємо за рибу» (англ. So Long, and Thanks for all the Fish) — гумористичний науково-фантастичний роман британського письменника Дугласа Адамса. Четверта частина серії книг, відомих під загальною назвою «Путівник Галактикою». Назва роману є прощальною фразою дельфінів людству з першої книги циклу, коли ті залишали Землю перед її знищенням вогонами, щоб звільнити місце для гіперпросторового експрес-маршруту.

Сюжет[ред. | ред. код]

Артур Дент повертається на Землю, в Англію. Хоча та і була зруйнована вогонами, для її жителів це все здалося галюцинацією. Артура не було кілька років, але на Землі нічого не змінилось за час його відсутності. Незабаром він знайомиться з чоловіком на ім'я Рассел. Рассел розповідає, що його сестра Фенчерч (англ. Fenchurch) почала марити після «масових галюцинацій з великими жовтими кораблями» (англ. «hallucinations with the big yellow spaceships» (Vogon ships)). Артур також помічає, що всі дельфіни зникли одразу після цієї події.

У своєму домі Артур знаходить подарунок від дельфінів — чашу з гравіруванням «So Long and Thanks» (дослівно «Бувайте та дякуємо»), яку він потім показує своїй Вавилонській рибці. Артур вважає, що Фенчерч так чи інакше пов'язана з ним і до руйнування Землі, і вважає, що він досі має здатність літати, коли він дозволяє своїм думкам блукати.

Артур намагається дізнатися більше про Фенчерч. Він підвозить її, і вона дає йому свій номер телефону, але Артур губить його. Він знаходить її будинок, який розташований на місці печери на доісторичній землі, в якій Артур жив після аварії. Коли вони розмовляють, то знаходять багато спільного. Фенчерч розповідає, що під час масових галюцинацій вона була у кафе і усвідомила, як зробити все правильно, але потім знепритомніла і забула як саме це зробити. Помітивши, що ноги Фенчерч не торкаються землі, Артур вчить її, як літати і разом вони кохаються в небі над Лондоном.

Вони подорожують до Каліфорнії, щоб відвідати вченого, який стверджує, що знає, чому зникли дельфіни. Він показує їм чашу з вигравіруваними словами «So Long and Thanks», і вони слухають аудіоповідомлення дельфінів, де йде мова про те, що дельфіни знали про вогонів, і втекли з Землі до альтернативних Всесвітів, а нинішня Земля — лише копія. Артур розповідає Фенчерч про подорожі Автостопом Галактикою, і Фенчерч хоче це спробувати. Вони вирішують чекати наступного зорельота, щоб полетіти.

Одночасно з цими подіями, Форд Префект виявляє, що під час оновлення в «Путівнику», його попередній запис для Землі, «Майже безпечна», був замінений за обсягами тексту, написаних під час його досліджень. Визнаючи, що це досить дивно, Форд подорожує автостопом Галактикою, щоб досягти Землі, в кінцевому підсумку, використовуючи корабель гігантського робота, приземляється у центрі Лондона і викликає паніку. У хаосі, Форд зустрічається з Артуром і Фенчерч і разом вони забирають корабель робота. Артур бере Фенчерч на планету, де написане Боже Фінальне Повідомлення його Створінням. там вони зустрічають Марвіна. Марвін дуже ослаблий і не в змозі подорожувати. За допомогою Артура і Фенчерч він читає Повідомлення: «Ми приносимо вибачення за незручності»(«англ. We apologise for the inconvenience»), посміхається, вимовляє останні слова: «Я думаю, що … Мені це подобається» («англ. I think… I feel good about it») і помирає щасливо.

Стиль і теми[ред. | ред. код]

Роман відрізняється від попередніх книг серії. Це частково через те, що це роман, а частково тому, що дуже мало місця для подорожі: Артур покидає нову Землю тільки в останніх розділах. Також на це вплинуло і те, що редактор Адамса Сонні Мехта переїхав до автора для того, щоб вкластися в терміни здачі книги. Адамс згодом заявив, що він не був повністю задоволений книгою.

У книзі також відображається зміна в ставленні Адамса до комп'ютерів. У попередніх книгах, комп'ютери були зображені вельми негативно, відображаючи погляди Адамса на цю тему в той час. Не менше з тим, між написанням «Життя, Всесвіту і Всього іншого» і «Бувайте, та дякуємо за рибу», його ставлення до технологій значно змінилося. Він був зачарований першою моделлю Macintosh, (він стверджував, що купив два з перших трьох Маків у Великій Британії — другий купив його друг Стівен Фрай). У «Бувайте, та дякуємо за рибу», Артур Дент купує комп'ютер компанії Apple для точного визначення місця розташування печери, в якій він жив на доісторичній Землі, і хоча автор знущається з методології Артура (зазначивши, що Артур дійсно не розуміє, як впоратися з таким завданням), сам комп'ютер не зневажає, а видає правильний результат. У більш пізньому есе Адамс відзначив, що деякі люди звинувачують його в тому, що він «перебіжчик».

Аудіокнижні адаптації[ред. | ред. код]

Було три аудіокниги запису роману.

  • Першою був скорочений варіант, записаний в середині 1980-х Стівеном Муром, відомий за роллю голоса параноїдального андроїда Марвіна (англ. Paranoid Android) у серії радіопередач.
  • У 1990 сам Адамс записав повне видання, пізніше перевидане у Новій Аудіо Тисячоліття в Сполучених Штатах і доступне у BBC Аудіокниги Великої Британії.
  • У 2006 році актор Мартін Фріман, який грав Артура Дента у фільмі 2005-го року, записав нове видання аудіокниги.

Переклад українською[ред. | ред. код]

  • Адамс Дуґлас. «Бувайте і дякуємо за рибу». Переклад з англійської: Олексій Антомонов. Тернопіль: «НК ― Богдан». 2018. 256 стор. ISBN 978-966-10-5498-0 (серія «Маєстат слова»)

Сприйняття[ред. | ред. код]

Оглядач сайту mrpl.city Іван Синєпалов розташував цей роман разом із його продовженням — романом «Загалом безпечна» — на 1 місці у переліку найкращих книжок, виданих українською мовою у 2018 році.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Іван Синєпалов (29 грудня 2018). Маріупольцям на довгі новорічні свята: найкращі українські книги 2018 року. mrpl.city. Архів оригіналу за 27 травня 2019. Процитовано 27 травня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]