Фантастика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Фантастика — жанр художньої літератури, в якому за допомогою додавання вигаданних, уявних елементів створюється світ, відмінний від сьогоденного, реального. До фантастики не належать казки, на зразок «Кота в чоботях» і багато інших, оскільки крім загальної, поверхневої «казкової» атмосфери, фантастика має свої теми, проблеми які вона розкриває, — «людина і природа», «людина і Всесвіт», «людина і суспільство», «людина і добро (зло)». В залежності від теми внутрішній світ кожного фантастичного твору наповнюється певними атрибутами. Наприклад, в «людині і Всесвіт» обов'язково мають бути зорельоти або інші космічні транспортні засоби, на яких вона, тобто людина, буде бороздити простори Галактики, в «людина і добро (зло)» мають бути виражені елменти добра і зла, на зразок ельфів і орків у фентезійних творах. Часто теми переплітаються, утворюючи неповторний коктель із колоритних образів (наприклад, у технофентезі, де магія спокійно існує поряд із високими технологіями).

Героями фантастики можуть бути необов'язково люди, в одному з таких піджанрів як біопанк головними героями часто бувають тварини, які внаслідок генетичних експериментів або іншого збігу обставин стали розумними. Окрім того героями фантастичного твору можуть стати і роботи, й інопланетяни (чужі), що часто практикують різні автори, намагаючись описати специфічну психологію, систему цінностей і логіку таких розумних істотот (наприклад, три закони робототехніки придумані Азімовим). У фентезі (одному з піджанрів фантастики) вибір героїв «нелюдів» дуже широкий — від невеликих гномів до гігантських драконів.

Підсумовуючи вищевикладене можна зазначити, що фантастика це особливий, своєрідний жанр літератури, який спонукає людей замислюватися над життям, його перспективами, реаліями і цілями.

Жанри[ред.ред. код]

Перед початком класифікації фантастики слід зазначити, що нема такого чіткого поділу на жанри. Одні, наприклад, відносять фентезі до наукової фантастики, інші взагалі кажуть, що фентезі зовсім інший жанр літератури, відмінний від фантастики. Таке протиріччя стимулюється ще й тим, що в українській мові поняття фантастика (англ. science fiction) і фентезі (англ. fantasy), дуже схожі і часто плутаються. Окрім того, жанри переплітаються один з одним і виділити серед них провідний напрямок досить важко. Наприклад, кіберпанк — ніби є чистим підвидом таймпанку, але якщо приглянутись ближче, то там знайдуться елементи і соціальної фантастики, і антиутопії. Отож, не слід сприймати нижчевикладену класифікацію як «істину в останній інстанції».

У фантастиці можна виділити такі напрями:

Також до списку ще можна додати такий жанр як готику, хоча таке приєднання буде досить умовним. Далі детальніше:

Таймпанк[ред.ред. код]

Таймпанк або клокпанк — особливий піджанр фантастики, в якому описуються альтернативні світи на технологічному рівні якогось історичного (або майбутнього) періоду розвитку людства.

Основними піджанрами таймпанку є: ,

Сандалпанк і мідлпанк[ред.ред. код]

Сандалпанк і мідлпанк, мабуть, найменші піджанри клокпанку. В сандалпанку люди живуть в «розвинутому» кам'яному віці, а у мідлпанку у, відповідно такому ж, Середньовіччі. В чому ж полягає «розвинутість» таких альтернативних світів? По-перше, паровий двигун там винайшли набагато раніше і активно ним користуються, по-друге, якщо, все ж таки парового механізму нема, то використовують досить хитромудрі механічні агрегати, які замінюють роботів чи ще якихось «металевих друзів» в інших суміжних піджанрах.

Типовий приклад такого світу — мультик про сімейку Флінтстоунів.

Стімпанк[ред.ред. код]

Докладніше у статті Стімпанк

Стімпа́нк або паропа́нк (англ. steam + punk, «пар + протест, конфлікт») - підвид фантастики, дія якого відбувається у світі, де широко використовуються технології парових машин, що замінили електроніку. Класичні всесвіти стімпанка стилізуються авторами під Америку або Європу (перш за все Англію) другої половини XIX століття, епоху раннього капіталізму з характерним фабрично-міським пейзажем і різким соціальним розшаруванням. І неважливо, що дія може розгортатися в далекому майбутньому або на іншій планеті.

До «панковському» компоненту стімпанка відноситься особливий акцент на «низькій людській природі», рухомій низькими пристрастями — хіттю, гнівом, пихатістю, користю і заздрістю. Особлива увага авторів, що пишуть в жанрі стімпанк, приділяють побутовим і фізіологічним подробицям життя головних героїв. Загальний стиль стімпанка виглядає цинічним (грубо-відвертим) і песимістичним (антиутопічним). Антиутопія прикрашається стилістикою нуара, до неї додаються виразні і загальнозрозумілі мотиви бульварної фантастики (детективи, геніальні вчені, Дикий Захід, таємничі стародавні раси). Пізніше в стімпанк влилися позитивніші елементи — романтична чарівність науки, утопізм, естетика «старої доброї Англії».

Дизельпанк[ред.ред. код]

Докладніше у статті Дизельпанк

Із самого слова дизель можна догадатись, що в дизельпанку основою є дизельний двигун, який створив своєрідний переворот на початку ХХ ст. Як дизельний двигун вражав своїми розмірами і дозволяв будувати великі механізми, так і дизельпанк вражає нас своїм гігантизмом — гігантські летючі дирижаблі, височезні хмарочоси, велетенські роботи, вражаючі своєю масштабністю лампові комп'ютери. Героями і антигероями дизельпанку є яскраві особистості, які спроможні змінити світ самотужки, — божевільні вчені і відважні капітани, хитрі злодії і талановиті винахідники. Індустріалізація йде повним ходом, стара вогнестрільна зброя межує з новою енергетичною, гвинтові літаки з реактивними.

Кіберпанк[ред.ред. код]

Докладніше у статті Кіберпанк

Цей жанр з'явився досить недавно, але вже встиг стати одним з найпопулярніших жанрів художньої літератури. Основним фоном кіберпанківського світу є панування деякої глобальної світової системи — здебільшого транснаціональних компаній. Головними героями кіберпанку виступають маргінали, сміття суспільства, які не є добрими чи поганими, вони просто борються використовуючи всі доступні технічні новинки.

«Канонічним» творами кіберпанку можна вважати «Нейромансера» Вільяма Гібсона, а також «Граф Нуль» і «Перезавантаження Мони Лізи» того ж автора, які всі разом утворюють трилогію «Кіберпростір».

На остаток, треба зазначити, що існують ще й «рідні брати і сестри» кіберпанку — біопанк, нанопанк і посткіберпанк. Всі вони мають свій характерний літературний присмак. В біопанку героями здебільшого виступають розумні тварини чи інші істоти нелюдського походження, які в результаті деяких генетичних експериментів отримали здатність мислити, в нанопанку діло представляється так само тільки тварин змінюють істоти неорганічного походження. Посткіберпанк — дивна суміш кіберпанку і космоопери, тотальний режим транскорпорацій не такий жорсткий, світ не настільки брудний, герої не такі вже і покидьки.

Фентезі[ред.ред. код]

Фентезі — піджанр фантастики основою якого є розповідь про світ уявний, в якому чудо представляється реальністю, а ідеалізм переважає над раціоналізмом, і магія над технікою. Одним словом, як не крути, а все таки фентезі явно відрізняється від science fiction, тільки межу цю не досить видно, тому ще і досі ведуться суперечки, що ж рахувати фентезі, а що сміливо можна відносити до інших піджанрів фантастики. Фентезі можна поділити так:

Героїчне фентезі[ред.ред. код]

Героїчне фентезі — пригоди окремих героїв, як правило, не зображуються носіями добра і благородства. Проблеми героя зазвичай локальні, тому в цьому жанрі поширена форма повісті та короткої розповіді[1].

Вигаданий світ героїчного фентезі найчастіше нагадує середньовіччя. Типовим прикладом може бути Конан, який протягом розвитку сюжету перетворюється з варвара на короля.

Героїчна фантастика завжди користувалась популярністю, не виняток і сьогодення, правда зараз вона представлена здебільшого у вигляді бульварного чтива. Засновником героїчного жанру є Роберт Говард зі своїм Конаном та ще декількома схожими героями.

Епічне фентезі[ред.ред. код]

Слід розрізняти героїчне й епічне фентезі. Епіка оперує зовсім інакшими категоріями, на відміну від героїки. Герої епічного фентезі не просто переслідують невеликі, хай і добрі цілі, — вони борються з Глобальним Злом. Фродо йде до Мордору, щоб знищити Перстень Всевлади, Архімаг Земномор'я жертвує всією своєю силою, щоб затягнути дірку у світобудові, відьмак Геральт починає пошуки Цирі. Ось яке воно епічне фентезі — одвічна боротьба Добра зі Злом, де Добро під кінець виграє.

Міфологічне фентезі[ред.ред. код]

Термін «міфологічне фентезі» (mythic fantasy) придумав американський письменник, критик і редактор Террі Віндлінг. Міфи, які різні народи складали у древності, якщо добре подивитись є основою будь-якого фентезійного твору в них є ельфи, гноми, орки, яких вперше вималював у своїх творах Толкін. Міфологічне фентезі тим і відрізняється — якщо більша частина фентезі, художні твори з елементами міфів, то міфологічне фентезі — це міфи з елементами художніх творів.

Технофентезі[ред.ред. код]

Саме слово технофентезі, містить в собі дві частинки з різними смиловими навантаженнямим, техно — технології і фентезі — магія. Отже, світ технофентезі — це світ в якому технології і магія добре і продуктивно співіснують або ж нещадно воюють, борючись за існування і визначаючи хто з них найкращий.

Темне фентезі[ред.ред. код]

Докладніше: Темне фентезі

Коли стара відьма купається в крові молодих дівчат, вампіри спокійно ловлять на вулицях своїх жертв, а темрява запала глибоко в душі усіх — знайте, що це світ темного фентезі. Про що ж можна писати в такому світі, коли Добра нема взагалі, з ким буде боротись Зло? Відповідь проста — з ще гіршим Злом! Тепер, напевно, зрозуміло чому цей піджанр так і називається dark fantasy. Звичайне, буденне Зло стикається з найгидотнішим Злом, герої не пухнасті ангели — це кровожерні вбивці, чаклуни та інша пакість. Саме темне фентезі, як не парадоксально, походить від героїчного — коли героя з лицаря чи варвара замінюють на головоріза чи некроманта і трохи підправляють їхню мету, відповідно із характером такого героя — на світ з'являється темне фентезі.

Наукова фантастика[ред.ред. код]

Наукова фантастика активізувалась у другій половині ХХ ст. Наукова фантастика — Описує все чітко, фізично і логічно, без надприродного. Попереду тільки космос, який треба покорити всіма розумними, науковими засобами. От-такий от він світ НФ — матеріальний, хоч і фантастичний! Треба сказати, що є ще радикальніший напрямок НФ, так звана тверда наукова фантастика — тут навіть на надсвітових швидкостях не літають і гіперпростору нема, все по законах фізики — такий собі реалізм у фантастиці.

Засновниками жанру НФ були класики всієї фантастики Жуль Верн, Герберт Уеллс, Карел Чапек. На той час багато хто вважав їхні твори абсурдними, але роки пройшли, люди змінились і вже в 20-их роках настав Золотий Вік НФ. Треба сказати, що успіх НФ був «смугастим», то вона переживала розквіт, то знову занепадала, ледве жевріючи. Наступний розквіт приніс фантастиці нових класиків Артур Кларк, Айзек Азімов, Клінффорд Саймак, Станіслав Лем, Роберт Шеклі. Твори класиків фантастики завжди мали певну пророчість — Жуль Верн передбачив посадку на Місяць і появу субмарин, Уельс — польоти, Толстой — лазер, а Лем — електронні книжки, не говорячи вже за Азімова, який так детально розписав психологію роботів — таких собі андроїдів. На сьогоднішній день всупереч заяв деяких критиків треба сказати, що НФ продовжує існувати, хоч перебуває зараз в такому собі анабіозі, чекаючи моменту, коли можна буде прокинутися і поманити людство до зірок!

Космоопера[ред.ред. код]

Докладніше у статті Космоопера

«Космоопера» (або «космічна опера», англ. space opera) — один з жанрів пригодницької наукової фантастики, який зазвичай визначається за формальними ознаками: дія творів відбувається в космічному просторі і/або на інших планетах (у Сонячній системі або за її межами) в умовному (зазвичай екзотичному) антуражі; персонажі підкреслено героїчні, а масштаби їхніх діянь обмежені лише фантазією авторів.

Бойова і пригодницька фантастика[ред.ред. код]

Ти космічний десантник Землі, ось звучить сирена, треба стрибати, рукою включаєш антиграв, швидко приземляєшся на Землю береш в руку бласт і в бій… Ось таким виглядає світ бойової фантастики, світ динамічний, весь пропахлий озоном, горілою керамікою, потом і, як не дивно, цікавий. Люди воювали завжди, спочатку камінцями, потім металом, зараз танками — то чого ж і в майбутньому не повоювати, що не буде що ділити? В бойовій фантастиці все так само як в звичайних бойовиках, тільки автомат замінює бласт, а броню — силове поле. В такому жанрі головне не мета (хоча вона те ж має значення), головне сам процес. Подібна до бойової і пригодницька чи авантюрна фантастика, на місце декорацій війни находять декорації такого собі, хоч і мирного, та небезпечного світу, на місце солдат стають авантюристи, а той взагалі особистості кримінальні. Динаміка у пригодницькій фантастиці так само висока як і у бойовій — герої облітають пів-галактики, вистріляють декілька гігаватт енергії і… виконують свою місію — «хепі енд» обов'язковий!

Соціальна фантастика[ред.ред. код]

Чогось всі думають, що у фантастиці все відразу про космос, що герої шукають щастя в далеких зірок. Ні, ось воно щастя, близьке як ніколи, на блакитній планеті Земля, бери і користуйся! Світ соціальної фантастики на відміну від інших є більш замкнутим. інтровертним, ніж велика малозрозуміла Галактика, де невідомо як влаштоване життя на планетах, невідомо як живуть розумні істоти на них. Отже, соціальна фантастика ставить наголос саме на соціальному, суспільному аспекту майбутнього — «Людина і суспільство». Не треба думати, що твори цього жанру нуднуваті через свою сухість — і тут є динамічні герої, які живуть, борються і навіть стріляють (!), але протягом всієї книжки спостерігається явний соціальний підтекст, роздуми про те як найкраще влаштувати життя людства.

Чи то суміжними жанрами, чи то піджанрами соцфантастики є утопія і антиутопія. В світах утопії описуються ідеальні суспільні побудови, життя людей в них, як довго і скільки сили поклало людство доходячи до такої мети. В антиутопії все навпаки — «хотіли як найкраще, вийшло як завжди», її світ це пригнічені нерівністю люди, це олігархи, які наживаються на простих трудягах, це тупик розвитку людства куди довели нерозумні рішення.

Апокаліпсис і постапокаліпсис[ред.ред. код]

Докладніше у статті Апокаліпсис (жанр)
Докладніше у статті Постапокаліпсис

Постапокаліпсис (англ. post-apocalyptic) - жанр наукової фантастики, в якому дія розвивається у світі після якої-небудь глобальної катастрофи. Як остання представляються: третя світова війна зі застосуванням ядерної, хімічної або біологічної зброї, вторгнення інопланетян, повстання машин на чолі штучного розуму (роботів), пандемія, падіння астероїда, відродження динозаврів або інші катастрофи. У контексті оповідання розглядається зріз сучасної дійсності через призму сприйняття далеких поколінь. У літературі цей жанр близько стоїть і іноді змішується з кіберпанком.

Постапокаліптичним називають також творчий стиль, що несе настрій пустинності, самоти і жаху в образах постарілої і покинутої техніки або будівель.

Альтернативна історія і географія[ред.ред. код]

А що було би якщо? Так і з'являється альтернативна історія і географія. Наприклад Антарктида перемістилась з Південного полюсу на екватор, або світ, у якому Наполеон не програв битви під Ватерлоо, а переміг союзників. Про такі-от шляхи розвитку людства розповідають ці жанри, схожі на попередження апокаліпсису і постапокаліпсису щодо подій, які могли б повернутися інакше в минулому.

Фантастична епопея[ред.ред. код]

Роман «Подорож на Захід» китайського новеліста та поета Династії Мін У Чен'еня став засновником жанру фантастичної або героїко-фантастичної епопеї.

Класики[ред.ред. код]

Герої фантастики[ред.ред. код]

Люди і казкові герої

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]