Фантастика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Фантастика — жанр художніх творів, в якому за допомогою додавання вигаданих, уявних елементів створюється світ, відмінний від сьогоденного, реального. Основною ознакою фантастики є наявність у творі фантастичного допущення — фактора, який не зустрічається або неможливий в реальному світі.

Жанри фантастики[ред.ред. код]

Класифікація фантастики залишається проблемною. Часто фантастику поділяють на наукову фантастику і фентезі. В такому випадку вважається, що наукова фантастика зображує можливе — можливі в майбутньому зміни, відкриття, світи і цивілізації, — в той час як фентезі зображує щось завідомо неможливе. Вільям Годшок ділить всю фантастичну літературу на чотири групи: 1) «чиста» фантастика (pure fantasy), де фантастика є сама по собі метою і які-небудь ідеї відіграють мінімальну роль; 2) філософська фантастика, де фантастичні образи і ситуації опиняються засобом демонстрації та розвитку якихось філософських ідей і концепцій; 3) соціально-критична фантастика (critical fantasy); в творах цього роду фантастичні образи служать формою авторського судження щодо дійсністі; 4) реалістична фантастика, яка і є науковою фантастикою. Вона грунтується на екстраполяції і спробах автора передбачити майбутнє[1].

Інколи фентезі відноситься до наукової фантастики; дехто вважає, що фентезі зовсім інший жанр літератури, відмінний від фантастики. Таке протиріччя стимулюється ще й тим, що в українській мові поняття фантастика (англ. science fiction) і фентезі (англ. fantasy), дуже схожі і часто плутаються. Окрім того, жанри переплітаються один з одним і виділити серед них провідний напрямок досить важко. Наприклад, кіберпанк — ніби є чистим підвидом таймпанку, але містить елементи і соціальної фантастики, і антиутопії.

На сьогодні у фантастиці зазвичай виділяються такі жанри:

Також до списку інколи додається такий жанр як готика, хоча таке приєднання досить умовне. Далі детальніше:

Таймпанк[ред.ред. код]

Таймпанк — піджанр фантастики, в якому описуються альтернативні світи на технологічному рівні якогось історичного (або майбутнього) періоду розвитку людства.

Основними піджанрами таймпанку є:

Сандалпанк і мідлпанк[ред.ред. код]

Стоунпанк показує світ, що стоїть на технологічному рівні кам'яного віку. Типовий приклад такого світу — мультсеріал про сімейку Флінтстоунів. Бронзпанк, Сандалпанк і Мідлпанк відповідно зображають світ рівня Бронзового віку, Античності і Середньовіччя.

Стімпанк[ред.ред. код]

Докладніше у статті Стімпанк

Стімпа́нк або паропа́нк (англ. steam + punk, «пар» + протест, конфлікт) — підвид фантастики, дія якого відбувається у світі, де широко використовуються технології парових машин. Касичні всесвіти стімпанку стилізуються авторами під Америку або Європу (перш за все Англію) другої половини XIX століття, епоху раннього капіталізму з характерним фабрично-міським пейзажем і різким соціальним розшаруванням. Дія може розгортатися не лише на Землі у відповідну епоху, в далекому майбутньому або на іншій планеті.

До «панківського» компоненту стімпанку відноситься особливий акцент на «низькій людській природі», що рухається низькими пристрастями — хіттю, гнівом, пихатістю, користю і заздрістю. Особлива увага авторів, що пишуть в жанрі стімпанк, приділяють побутовим і фізіологічним подробицям життя головних героїв. Загальний стиль стімпанку часто виглядає цинічним (грубо-відвертим) і песимістичним (антиутопічним). Антиутопія прикрашається стилістикою нуару, до неї додаються виразні і загальнозрозумілі мотиви бульварної фантастики (детективи, геніальні вчені, Дикий Захід, таємничі стародавні раси). Пізніше в стімпанк влилися позитивніші елементи — романтична чарівність науки, утопізм, естетика «старої доброї Англії».

Дизельпанк[ред.ред. код]

Докладніше у статті Дизельпанк

Основою дизельпанку є дизельний двигун, який створив своєрідний переворот на початку ХХ ст. Для дизельпанку характерний гігантизм — гігантські дирижаблі, височезні хмарочоси, велетенські роботи, вражаючі своєю масштабністю лампові комп'ютери. Героями і антигероями дизельпанку є яскраві особистості, які спроможні змінити світ самотужки, — божевільні вчені і відважні капітани, хитрі злодії і талановиті винахідники. Індустріалізація йде повним ходом, стара вогнестрільна зброя межує з новою енергетичною, гвинтові літаки з реактивними.

Кіберпанк[ред.ред. код]

Докладніше у статті Кіберпанк

Цей жанр з'явився досить недавно, але вже встиг стати одним з найпопулярніших жанрів художньої літератури. Основним фоном кіберпанківського світу є панування деякої глобальної світової системи — здебільшого транснаціональних компаній. Головними героями кіберпанку виступають маргінали, низи суспільства, які не є добрими чи поганими, вони просто борються використовуючи всі доступні технічні новинки.

«Канонічним» творами кіберпанку вважаються «Нейромансер» Вільяма Гібсона, а також «Граф Нуль» і «Перезавантаження Мони Лізи» того ж автора, які всі разом утворюють трилогію «Кіберпростір».

Існують споріднені з кіберпанком жанри — біопанк, нанопанк і посткіберпанк. В біопанку героями здебільшого виступають розумні тварини чи інші істоти нелюдського походження, які в результаті деяких генетичних експериментів отримали здатність мислити, в нанопанку розглядаються проблеми використання нанотехнологій, такі як виникнення «сірого слизу». Посткіберпанк  менш похмурий, рясніє політичною та соціальною сатирою, нерідко висміює канони самого кіберпанку.

Фентезі[ред.ред. код]

Фентезі — піджанр фантастики, в якому магія та інші надприродні явища є головними елементами сюжету, теми чи місця дії. На відміну від наукової фантастики, фентезі рідко пояснює світ, в якому відбувається дія твору, з точки зору науки. При цьому він може бути пояснений псевдонаукою, як астрологія або алхімія. У такому світі можуть існувати боги, взяті з міфології чи вигадані, міфічні істоти. Фентезійні твори найчастіше показують вигадані світи, близькі до реального Середньовіччя. Фентезі поділяється на:

Героїчне фентезі[ред.ред. код]

Героїчне фентезі — пригоди окремих героїв, як правило, не зображуються носіями добра і благородства. Проблеми героя зазвичай локальні, тому в цьому жанрі поширена форма повісті та короткої розповіді[2].

Вигаданий світ героїчного фентезі найчастіше нагадує середньовіччя. Типовим прикладом може бути Конан, який протягом розвитку сюжету перетворюється з варвара на короля.

Героїчна фантастика завжди користувалась популярністю, не виняток і сьогодення, правда зараз вона представлена здебільшого у вигляді бульварного чтива. Засновником героїчного жанру є Роберт Говард зі своїм Конаном та ще декількома схожими героями.

Епічне фентезі[ред.ред. код]

Слід розрізняти героїчне й епічне фентезі. Епіка оперує зовсім інакшими категоріями, на відміну від героїки. Герої епічного фентезі борються з глобальним Злом, його події зачіпають весь описуваний світ, або його значну. Наприклад, Фродо йде до Мордору, щоб знищити Перстень Всевлади, Архімаг Земномор'я жертвує всією своєю силою, щоб затягнути дірку у світобудові, відьмак Геральт починає пошуки Цирі.

Міфологічне фентезі[ред.ред. код]

Термін «міфологічне фентезі» (mythic fantasy) придумав американський письменник, критик і редактор Террі Віндлінг. Міфи, які різні народи складали у древності, є основою будь-якого фентезійного твору, в них як правило є ельфи, гноми, орки, такі, якими їх зобразив у своїх творах Толкін. Міфологічне фентезі відрізняється, що якщо більша частина фентезі — художні твори з елементами міфів, то міфологічне фентезі — це міфи з елементами художніх творів.

Технофентезі[ред.ред. код]

Саме слово технофентезі, містить в собі дві частинки з різними смиловими навантаженнямим, техно — технології і фентезі — магія. Світ технофентезі — це світ в якому технології і магія добре і продуктивно співіснують або ж знаходяться в конфлікті.

Темне фентезі[ред.ред. код]

Докладніше: Темне фентезі

Це піджанр, який включає в себе елементи жахів та готики, дія якої відбувається в антуражі традиційного фентезі. Темними фентезі нерідко називають надприродні жахи, щоб виділити їх із жанру хоррору. Щоб позначити відмінність, критики стверджують, що містичне темне фентезі не лякає читача безпосередньо, а створює у нього емоційне відчуття страху, що вже минув. Тобто, ці книги перш за все фентезі, а не розповідь про надприродний жах.

Наукова фантастика[ред.ред. код]

Наукова фантастика активізувалась у другій половині ХХ ст. Наукова фантастика описує світ чітко, фізично і логічно, без надприродного. Радикальніший напрямок НФ, так звана тверда наукова фантастика, слідує реалізму в зображенні фантастичного, наприклад, використовуючи реальні проекти технологій, які ще не втілені.

У 1947 р. Робертом Хайнлайном було запропоновано для наукової фантастики визначення — «література міркувань» (англ. speculative fiction). Роберт Конквест запропонував назву «література можливостей» (англ. possibility fiction), оскільки фантастика зображує не реальні, а передбачувані, можливі зміни, допомагаючи тим самим людській психіці підготуватися до реальних змін.

Єдиної класифікації наукової фантастики, як і фантастики взагалі, немає. Так, Д. Уоллхейм виділяє в науковій фантастиці чотири групи: 1) уявні подорожі; 2) передбачення майбутнього; 3) незвичайні винаходи; 4) соціальна сатира.

Засновниками жанру НФ були класики всієї фантастики Жуль Верн, Герберт Уеллс, Карел Чапек. На той час багато хто вважав їхні твори абсурдними, але вже в 20-их роках настав «Золотий Вік» НФ. Успіх НФ був «смугастим», вона то переживала розквіт, то знову занепадала. Наступний розквіт приніс фантастиці нових класиків Артур Кларк, Айзек Азімов, Клінффорд Саймак, Станіслав Лем, Роберт Шеклі. Твори класиків фантастики завжди мали певну пророчість — Жуль Верн передбачив посадку на Місяць і появу субмарин, Герберт Веллс — польоти, Олексій Толстой — лазер, а Станіслав Лем — електронні книжки.

Космоопера[ред.ред. код]

Докладніше у статті Космоопера

«Космоопера» (або «космічна опера», англ. space opera) — один з жанрів пригодницької наукової фантастики, який зазвичай визначається за формальними ознаками: дія творів відбувається в космічному просторі і/або на інших планетах (у Сонячній системі або за її межами) в умовному (зазвичай екзотичному) антуражі; персонажі підкреслено героїчні, а масштаби їхніх діянь обмежені лише фантазією авторів.

Військова і пригодницька фантастика[ред.ред. код]

Піджанр наукової фантастики, в якому головні герої є членами військової служби і збройних конфліктів, які відбуваються, як правило, в просторі або на планеті, окрім Землі. Докладний опис конфлікту, тактика і роль військової служби та окремих членів цієї служби є основою для військової наукової фантастики. Такі історії часто мають особливості фактичних минулих та поточних конфліктів Землі, тільки приклад з країнами замінюється на цілі планети або галактики зі схожими характеристиками, лінкори просторовими лінійними кораблями тощо.

Соціальна фантастика[ред.ред. код]

Піджанр, заснований не на точних науках, а на «м'яких» і особливо соціальних (антропологія, соціологія, психологія, політологія тощо).

Суміжними до соціальної фантастики є утопія і антиутопія. В світах утопії описуються ідеальні суспільні побудови, життя людей в них, шлях становлення утопії. В антиутопії навпаки — тоталітаризм, соціальна чи расова нерівність.

Апокаліпсис і постапокаліпсис[ред.ред. код]

Докладніше у статті Апокаліпсис (жанр)
Докладніше у статті Постапокаліпсис

Постапокаліпсис (англ. post-apocalyptic) — жанр наукової фантастики, в якому дія розвивається у світі після якої-небудь глобальної катастрофи. Такою катастрофою можуть: ьретя світова війна зі застосуванням ядерної, хімічної або біологічної зброї, вторгнення інопланетян, повстання машин на чолі штучного розуму (роботів), пандемія, падіння астероїда, відродження динозаврів або інші катастрофи. У контексті оповідання розглядається зріз сучасної дійсності через призму сприйняття далеких поколінь. У літературі цей жанр близько стоїть і іноді змішується з кіберпанком.

Постапокаліптичним називають також творчий стиль, що несе настрій запустіння, самоти і жаху в образах постарілої і покинутої техніки або будівель.

Альтернативна історія і географія[ред.ред. код]

Ці піджанри зображають можливі сценарії історичного розвитку минулого. Наприклад Антарктида знаходиться не на Південному полюсі, а на екваторі, або світ, у якому Наполеон не програв битви під Ватерлоо, а переміг союзників.

Фантастична епопея[ред.ред. код]

Роман «Подорож на Захід» китайського новеліста та поета Династії Мін У Чен'еня став засновником жанру фантастичної або героїко-фантастичної епопеї.

Класики[ред.ред. код]

Герої фантастики[ред.ред. код]

Героями фантастики можуть бути необов'язково люди, в одному з таких піджанрів як біопанк головними героями часто бувають тварини, які внаслідок генетичних експериментів або іншого збігу обставин стали розумними. Окрім того героями фантастичного твору можуть стати і роботи, й інопланетяни (чужі), що часто практикують різні автори, намагаючись описати специфічну психологію, систему цінностей і логіку таких розумних істотот (наприклад, три закони робототехніки придумані Айзеком Азімовим). У фентезі вибір героїв не-людей дуже широкий — від гномів до драконів.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Природа фантастики. — Чернышева, Татьяна Аркадьевна. Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1985. 336 с.
  2. Жанри фентезі

Посилання[ред.ред. код]