Будинок Каменнова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Будинок Каменнова

47°12′39″ пн. ш. 38°55′47″ сх. д. / 47.21083° пн. ш. 38.92972° сх. д. / 47.21083; 38.92972Координати: 47°12′39″ пн. ш. 38°55′47″ сх. д. / 47.21083° пн. ш. 38.92972° сх. д. / 47.21083; 38.92972
Тип пам'ятка
Статус спадщини об'єкт культурної спадщини Росіїd
Країна  Росія
Розташування Ростовська область, м. Таганрог, Італійський пров., 27
Архітектурний стиль класицизм
Засновник А.А. Монеті
Засновано 1850
Відомі мешканці Софія Парнок, Валентин Парнах
Будинок Каменнова. Карта розташування: Росія
Будинок Каменнова
Будинок Каменнова (Росія)
Мапа

Будинок Каменнова — двоповерхова будівля середини XIX століття, розташована в центрі міста Таганрога за адресою Італійський провулок, 27. Об'єкт культурної спадщини регіонального значення (Рішення № 301 від 18.11.92 р.).

Історія[ред. | ред. код]

Таганрозький будинок Каменнова спочатку будувався як прибутковий будинок. Побудований у 1850 році на кошти купця Монеті, в кінці 1880 року перейшов у володіння дворянина і поміщика Михайла Петровича Каменнова. В історії міста Таганрога ім'я Монеті зустрічається у зв'язку з супроводом дітей-сиріт грецьких емігрантів в Петербург і відображенні висадки десантного корпусу в ході Кримської війни, коли була відвернена пожежа в місті. У роки радянської влади будинок націоналізовано.

У цьому будинку жили поетеса і перекладачка Софія Яківна Парнок, поет, музикант, піонер радянського джазу, перекладач, танцюрист, хореограф Валентин Парнах, поетеса Єлизавета Тараховська[1].

У краєзнавчих колах будинок називають по останньому власнику — будинком Каменнова. Побудований у стилі типового південного класицизму. Однією стороною виходить на Олександрівську вулицю.

Вікна двоповерхової будівлі з підвальними приміщеннями обрамлені наличниками і замковими каменями. На другому поверсі над вікнами виконані сандрики. Другий поверх виділяється зубчиками по карнизу і фільончастим міжповерховим пояском. Має входи з боку Олександрівської вулиці, так і з боку двору.

Фасад будівлі був оштукатурений і має двобарвне забарвлення. Загальний фон мав жовте забарвлення, архітектурні деталі були пофарбовані в білий колір, що сприяло їх виділенню. Нині це житловий будинок, пофарбований у світло-зелений колір. Знаходиться в задовільному стані. Включений в список культурної спадщини регіонального значення (Рішення № 301 від 18.11.92 р.).

Література[ред. | ред. код]

  • Энциклопедия Таганрога. — Ростов-н/Д: Ростиздат, 2003. — 512 с. — ISBN 5-7509-0662-0
  • Волошин В. Вдоль и поперёк Итальянского. — Таганрог: ИП Кравцов В.А., 2012. — С. 9. — ISBN 978-5-904585-27-3.
  • Гаврюшкин О. П. Мари Вальяно и другие. Таганрог. Изд. МИКМ. 2001.
  • Мислер Н. Парнах Валентин Яковлевич // Энциклопедия русского авангарда / Авторы-составители В. И. Ракитин, А. Д. Сарабьянов; Научный редактор А. Д. Сарабьянов. — М.: RA, Global Expert & Service Team, 2013. — Т. II: Л—Я. — С. 227. — ISBN 978-5-902801-11-5.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Баташев А. Советский джаз. — М.: Музыка, 1972. — 176 с.