Бідинський Костянтин Йосипович

Бідинський Костянтин Йосипович
Народився	квітень 1896 Калуга, Російська імперія
Помер	3 березня 1939(1939-03-03) (42 роки) Розстрільний полігон «Комунарка», Ленінський район, Московська область, РРФСР, СРСР
Поховання	Розстрільний полігон «Комунарка»
Країна	Російська імперія
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Знання мов	російська
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	ВКП(б)
Брати, сестри	Q29864907?
Нагороди

Костянтин Йосипович Бідинський (квітень 1896(1896), місто Калуга, тепер Російська Федерація — розстріляний 3 березня 1939, місто Москва) — радянський партійний діяч, 1-й секретар Організаційного бюро ЦК ВКП(б) по Орловській області. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (у 1937—1938 роках).

Біографія

Народився в родині фельдфебеля російської царської армії. У 1913 році закінчив вище початкове чотирикласне училище в місті Калузі.

У червні 1913 — червні 1914 року — учень коректора друкарні Є. Архангельської в місті Калузі. У червні 1914 — серпні 1915 року — переписувач казенної палати в місті Петрограді.

З серпня 1915 року — в російській армії, учасник Першої світової війни. У серпні 1915 — серпні 1916 року — рядовий 3-го Нарвського піхотного полку. З серпня по грудень 1916 року — доброволець школи прапорщиків піхоти Західного фронту. У грудні 1916 — березні 1918 року — прапорщик, командир батальйону 544-го піхотного Себезького полку.

З березня 1918 року — в Червоній армії. У березні 1918 — березні 1919 року — завідувач відділу загального військового навчання Калузького губернського військового комісаріату. У березні 1919 — травні 1920 року — командир батальйону 324-го стрілецького полку РСЧА. У травні — вересні 1920 року — начальник господарської частини дивізійної школи 13-ї стрілецької дивізії РСЧА.

Член РКП(б) з липня 1920 року.

У вересні 1920 — липні 1922 року — командир 22-го Заволзького стрілецького полку РСЧА.

У липні — листопаді 1922 року — командир 1-го Читинського стрілецького полку Народно-революційної армії Далекосхідної республіки.

У листопаді 1922 — березні 1923 року — заступник начальника Харківської губернської робітничо-селянської міліції.

У березні 1923 — березні 1924 року — начальник Куп'янської повітової робітничо-селянської міліції Харківської губернії.

У березні 1924 — квітні 1925 року — завідувач організаційного відділу Куп'янського окружного комітету КП(б)У Харківської губернії.

У квітні 1925 — січні 1926 року — завідувач Чернігівського окружного відділу внутрішньої торгівлі.

У січні 1926 — червні 1928 року — голова правління міжокружного сільськогосподарського банку в місті Чернігові. У червні 1928 — грудні 1929 року — голова правління міжокружного сільськогосподарського банку в місті Вінниці.

У грудні 1929 — травні 1931 року — слухач Всесоюзної торгової академії імені Сталіна в Москві.

У травні 1931 — червні 1932 року — директор організаційно-інспекторського відділу правління Держбанку СРСР в Москві. У червні 1932 — березні 1933 року — заступник керуючого Московської обласної контори Держбанку СРСР.

У березні 1933 — січні 1935 року — начальник політичного відділу 1-ї Чернської машинно-тракторної станції Московської області.

У січні 1935 — червні 1937 року — член Президії, секретар виконавчого комітету Московської обласної ради.

23 червня — жовтень 1937 року — голова виконавчого комітету Західної обласної ради в місті Смоленську.

1 жовтня — листопад 1937 року — голова Організаційного комітету ВЦВК по Орловській області.

9 листопада 1937 — 21 квітня 1938 року — 1-й секретар Організаційного бюро ЦК ВКП(б) по Орловській області. Входив до складу особливих трійок по Західній і Орловській областях, створених за наказом НКВС СРСР від 30 липня 1937 року, брав активну участь у сталінських репресіях.

22 квітня 1938 року заарештований органами НКВС СРСР у Москві, 2 березня 1939 року Військова колегія Верховного Суду СРСР засудила Костянтина Бідинського до розстрілу. Розстріляний наступного дня.

4 лютого 1956 року Військовою колегією Верховного Суду СРСР Бідинський реабілітований посмертно. Рішенням КПК при ЦК КПРС від 13 березня 1956 року відновлений у партії.

Нагороди

• орден Леніна (7.05.1934)
• орден Червоного Прапора РРФСР (1922)

Джерела

• Филиппов С. Территориальные руководители ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. — М. : РОССПЭН, 2016. (рос.)