Калуга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Калуга
Калуга
Coat of Arms of Kaluga.svg Flag of Kaluga.svg
Герб Калуги Прапор Калуги
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Калузька область
Основні дані
Перша згадка: 1371
Завойоване Московією/Росією 1389
Поділ міста 3 округи:
Ленінський
(114,7 тис. осіб),
Московський
(101,0 тис. осіб),
Октябрьський
(111,2 тис. осіб)
Населення ▼ 325 200[1] (2010)
Площа 170,5 км²[2]
Поштові індекси 248xxx
Телефонний код +7-4842
Географічні координати: 54°32′00″ пн. ш. 36°16′00″ сх. д. / 54.53333° пн. ш. 36.26667° сх. д. / 54.53333; 36.26667Координати: 54°32′00″ пн. ш. 36°16′00″ сх. д. / 54.53333° пн. ш. 36.26667° сх. д. / 54.53333; 36.26667
Катойконіми рос. калужанин, калужанка, калужане
Відстань
До Москви (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:
188
Влада
Веб-сторінка www.kaluga-gov.ru
Голова адміністрації Полежаєв Микола Васильович[3]
Карта
Калуга (Росія)
Калуга
Калуга
Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Калуга (значення).

Калу́га — місто в центральній частині Росії, адміністративний центр Калузької області. Населення — 330 тис. осіб. Місто стоїть на лівому березі річки Ока, за 180 км від Москви. В першу чергу місто відоме тим, що з 1892 по 1935 в Калузі жив і працював засновник космонавтики Костянтин Ціолковський.

Зміст

Географічне положення [ред.]

Калуга розташована на Середньоросійській височині, на обох берегах річки Оки, за 160 кілометрах на південний захід від Москви і приблизно за 100 кілометрів на захід від Тули.

Відстань від Калуги до сусідніх великих міст (автошляхами)[4]
Обнінськ ~ 67 км
Москва (до МКАД) ~ 161 км
Вязьма ~ 190 км
Смоленськ ~ 367 км
Роза вітрів



Тула ~ 107 км
Новомосковськ ~ 154 км
Брянськ ~ 247 км
Гомель ~ 523 км		 Орел ~ 206 км
Курськ ~ 362 км
Бєлгород ~ 505 км

Клімат [ред.]

Клімат помірно континентальний, зима сніжна і помірно-холодна, літо тепле і дощове.

Клімат Калуги
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −6,6 −5 0,4 10,3 18,7 21,5 23,0 21,9 15,7 9,0 0,7 −3,7 7,2
Середня температура, °C −10,1 −9 −3,5 5,7 12,7 15,8 17,5 16,3 10,9 5,4 −1,9 −6,6 4,4
Середній мінімум, °C −13,5 −12,9 −7,4 1,0 6,7 10,1 12,0 10,7 6,1 1,8 −4,5 −9,5 0,1
Норма опадів, мм 39 33 35 39 43 77 80 71 55 50 53 55 630
Джерело: [1]

Історія [ред.]

Археологічні знахідки [ред.]

Проведені розкопки та історичні дослідження з різних джерел датують появу поселень на місці нинішньої Калуги приблизно від 7 до 5000 років до нашої ери, хоча немає точних підтвердження про сталість цих поселень.

Середньовіччя [ред.]

Вперше Калуга згадується в листі Литовського князя Ольгерда Костантинопольському патріарху Філофею у 1371 році. У 1389 році віддана князю Андрію Дмитровичу Можайському. Згодом Калуга перейшла від нього до його синів, Івану та Михайлу. У 1445 році на місто напали литовці і взяли з неї відкуп. За князювання Івана III місто відійшло до Московського князівства. У 1465 власником міста став колишній єпископ Брянський і Чернігівський Євфимій.

У 1505 році Калуга вперше стала самостійним князівським містом. Будучи зручним прикордонним пунктом на Оці, вона була видатним стратегічним центром, звідки можна було керувати обороною проти кримських татар і перегороджувати їм шлях через Оку.

В 1618 році місто було взяте військами українського гетьмана Петра Сагайдачного під час Польсько-московської війни 1617—1618. Після епідемі 1654 року, що забрала життя 2000 мешканців міста, почалося благополучне зростання Калуги. У 1681 році в ній вже було 1045 дворів. В цей час в Калузі була дерев'яна фортеця.

Період імперії [ред.]

Після реформи 1719 року була заснована Калузька провінція, яка входила до складу Московської губернії. Калуга стала адміністративним центром другорядного значення.

15 грудня 1775 місто відвідала імператриця Катерина ІІ. Купецтво з цього приводу спеціально вибудувало прекрасні тріумфальні ворота. Імператриця пробула в Калузі тільки день, увечері вона виїхала в Полотняний завод, звідки 17 грудня відбула назад у Москву. Поїздка Катерини в Калугу мала своїм наслідком перетворення Калуги з провінції в губернію за указом 24 серпня 1776 року. Це посприяло розвитку міста. Було зведено багато нових будівель — красивих кам'яних будівель.

У 1799 р. у Калузі відкрито єпархію.

У 1812 р. Калуга відігравала важливу роль, і ім'я її тісно пов'язане з історією цієї війни. Критична частина її кампанії, її перелом здійснилися саме в Калузької губернії, яка стала «межею навали ворогів». Сама ж Калуга протягом кількох тижнів була головною артерією від якої йшло харчування та постачання російської армії всім необхідним. Після цього Калуга значно збідніла.

У XIX столітті Калуга поступово відновлювала своє господарство і чисельність міського населення. До 1820 року воно вже досягає довоєнної чисельності, а в 1823 році перевищує 25 000 осіб.

Радянський період [ред.]

На початок німецько-рядянської війни Калуга адміністративно була містом обласного підпорядкування, залишаючись центром Калужскго району, в складі новоствореної Тульської області.

Окупація міста Калуги військами нацистської Німеччини тривала з 13 жовтня по 30 грудня 1941. При вході в Калугу німці зустріли осередковий опір, відзначилися червоноармійці технічних частин, і співробітники держбезпеки НКВС обласної в'язниці, проте затримати ворога не змогли. При відступі Червоної Армії не були підірвані об'єкти міської інфраструктури (німцям вдалося пустити електростанцію вже через добу після початку окупації). Будівля міської друкарні також використовувалося німцями: там з 28 листопада по 20 грудня видавалася щотижнева окупаційна газета «Новий Шлях», під девізом «Проти більшовизму! За свободу і хліб!». Головним редактором був Є. Є. Бунескул (син Є. Г. Бунескула, в 1914 році — офіцера 10-го Новоінгерманландского полку, Георгіївського кавалера, знайомого К. Є. Ціолковського)[5][6], всього вийшло в світ чотири номери цієї газети. За час окупації гітлерівці встигли організувати в місті єврейське гетто.

При відступі німці зруйнували 196 будинків, залишивши без даху над головою більше 850 сімей. Бійці 50-ої армії, разом з рештою Червоної Армією, саме від Калуги почали свою переможну ходу, почавши відлік звільненим від нацистів радянським містам.

Післярадянський період [ред.]

Населення [ред.]

Зміна чисельності населення за період з 1825 по 2010 рік[7][8][9][10][11][12][13][14][15][16][17][18][18][18][19][20][21][22][23][24][25][26][27][28]:

Засоби масової інформації [ред.]

У місті видаються:

  • обласна газета «Весть»
  • газета «Калужские Губернские Ведомости»
  • газета «Знамя»
  • газета «Деловая провинция»
  • газета «Калужская неделя»
  • газета «Телесемь-Калуга»
  • газета «Комсомольская правда — Калуга»
  • газета «Наше право»
  • газета «Калужский перекресток»
  • газета «Аргументы и Факты — Калуга»
  • газета «Калужский пенсионер»
  • газета «Работа Для Вас»
  • газета «Из рук в руки»
  • газета «Правовой курьер»
  • газета «Ва-банк»
  • газета «Ярмарка Калуга»
  • газета «ТПП-информ»
  • газета «Новости от КАМИН»
  • газета «Рабочая неделя Ремпутьмаша»
  • журнал «Губерния 40»
  • журнал «Золотой квадрат»
  • журнал «Жить хорошо»
  • журнал «Рейтинг Pro…»
  • інтернет-видання «Газета. Калуга.ру» (Gazeta.kaluga.ru)
  • електронна газета «Gazeta.kaluga.net»

На території регіону діє телерадіокомпанія «Ніка», Калузька телерадіокомпанія та інші.

Міста-побратими [ред.]

Калуга є містом-побратимом для міст:

Нагороди міста [ред.]

Відомі люди [ред.]

Див. також [ред.]

ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Калуга

Примітки [ред.]

  1. ↑ Города с численностью населения 100 тысяч человек и более Информационные материалы о предварительных итогах Всероссийской переписи населения 2010 года
  2. ↑ Калуги стало больше Калужский перекрёсток, 14 апреля 2011
  3. ↑ Городской голова
  4. ↑ «Расчёт расстояний между городами». Транспортна компанія «КСВ 911». Архів оригіналу за 2011-08-13. 
  5. ↑ Лариса Дмитриева. «БУНЕСКУЛ — История семьи» (поэма); глава IV. К. Э. Циолковский.
  6. ↑ © 2011 Российская академия наук: Опись 2. Номер 77в, Статья Бунескула Е. Г. «Мои воспоминания о К. Э. Циолковском».
  7. ↑ Статистическое изображение городов и посадов Российской империи по 1825 год. Сост. из офиц. сведений по руководством директора Департамента полиции исполнительной Штера. Спб., 1829.
  8. ↑ Обозрение состояния городов российской империи в 1833 году / Изд. при министерстве внутренних дел. — Спб., 1834.
  9. ↑ Статистические таблицы о состоянии городов Российской империи. Сост. в Стат. отд. Совета МВД. — Спб., 1840.
  10. ↑ Статистические таблицы о состоянии городов Российской империи [по 1 мая 1847 года]. Сост. в Стат. отд. Совета МВД. Спб., 1852.
  11. ↑ Статистические таблицы Российской империи, составленные и изданные по распоряжению министра внутренних дел Стат. отделом Центрального статистического комитета. [Вып. 1]. За 1856-й год. Спб., 1858.
  12. ↑ Статистический временник Российской империи. Серия 1. Вып. 1. Спб., 1866.
  13. ↑ Статистический временник Российской империи. Серия 2. Вып. 1. — Спб., 1871, с. 167.
  14. ↑ Статистический временник Российской империи. Серия 2. Вып. 10. Спб., 1875, с. 91.
  15. ↑ Статистика Российской империи. 1: Сборник сведений по России за 1884–1885 гг. Спб., 1887, с. 19.
  16. ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г.
  17. ↑ Города России в 1910 г. — Спб., 1914.
  18. ↑ а б в Города Союза ССР / НКВД РСФСР, Стат. отдел — М., 1927, с. 40—41.
  19. ↑ Всесоюзная перепись населения 1926 года = Recensement de la population de L'U.R.S.S. 1926 / Центральное статистическое управление СССР; Отд. переписи. Т.2. Западный район. Центрально-Промышленный район: народность, родной язык, возраст, грамотность. — М.: Изд. ЦСУ СССР, 1928.
  20. ↑ Всесоюзная перепись населения 1937 года: Общие итоги. Сборник документов и материалов. — М.: РОССПЭН, 2007, с. 70.
  21. ↑ Итоги Всесоюзной переписи населения 1959 года. РСФСР. — М., 1963.
  22. ↑ Перепись населения СССР 1959 года
  23. ↑ Перепись населения СССР 1970 года
  24. ↑ Перепись населения СССР 1979 года
  25. ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 г. Численность городского населения РСФСР, её территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу
  26. ↑ Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населенных пунктов — райцентров и сельских населенных пунктов с населением 3 тысячи и более человек
  27. ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, поселкам городского типа и районам на 1 января 2009 г.
  28. ↑ Информационные материалы о предварительных итогах Всероссийской переписи населения 2010 года
  29. ↑ Зуль (Германия) Официальный сайт Городской Управы г. Калуга
  30. ↑ Официальный сайт города Зуль
  31. ↑ Биннинген (Швейцария) Официальный сайт Городской Управы г. Калуга
  32. ↑ Официальный сайт города Лахти
  33. ↑ Лахти (Финляндия) Официальный сайт Городской Управы г. Калуга
Калузька область
райони:
Flag of Kaluga Oblast.svg
міські округи:
Калуга • Обнінськ
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Калуга&oldid=12327648