Білі блукачі
| Білі блукачі | |
|---|---|
 Білий блукач із льодяним списом, із Гри престолів | |
| Поява |
Роман: Гра престолів (1996) Телебачення: «Зима близько» (2011) |
| Інформація | |
| Прізвисько | Інші |
| Вид (раса) | Нежить |
| Автор | Джордж Мартін |
Білий блукач (також Інші) — гуманоїдна істота нежиті з телесеріалу HBO Гра престолів і серії новел Джорджа Р. Р. Мартіна Пісня льоду й полум'я. Білі блукачі є надприродною загрозою для людства, які мешкають на північ від Стіни у Вестеросі .[1][2] The Verge назвав їх серед «найбільш візуально знакових істот на шоу».[3]
Опис[ред. | ред. код]
Мартін розповідає про Білих блукачів у пролозі «Гра престолів» (1996), описуючи їх як «Високі … і витончені і тверді, як старі кістки, із блідим м'ясом, як молоко» очима «глибшими і сильнішими, ніж будь-які людські очі, сині, що палають як лід». У супроводі інтенсивного холоду вони носять броню, яка «здавалося, змінювала колір, коли рухалася», і володіли тонкими кришталевими мечами, здатними зруйнувати сталь. Білі блукачі рухаються тихо, і вони говорять своєю мовою; Мартін пише, що їхні голоси «як тріскання льоду на зимовому озері».[4] У «Бурі мечів» (2000) вони виявилися вразливими до зброї, виготовленої з драконячого скла (обсидіан)[5].
У «Танку драконів» (2011), Сем розкриває стародавні фрагменти записів, які свідчать про те, що Білі блукачі також уразливі до того, що називається «драконяча сталь», яку він і Джон Сноу називають ще одним терміном для валірійської сталі.[6]
Істоти, вбиті Білими блукачами, скоро регенеруються як Нежить: неживі з блідою шкірою, чорними руками, і блакитними очима, подібнібними до Білих блукачів.[4][7] Драконяче скло не впливає на них.[8] Місця можуть бути фізично поранені, але навіть розчленовані частини здатні рухатися, тому вони повинні бути знищені вогнем.[7][8] Люди, які живуть на півночі за Стіною, називаються «здичавілими» мешканцями Вестероса, вони спалюють мертвих, щоб вони не стали Білими блукачами.[9]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Egner, Jeremy (11 травня 2015). On Game of Thrones, an Awkward Dinner and a Stony Encounter. Нью-Йорк таймс. Архів оригіналу за 21 серпня 2017. Процитовано 1 червня 2015.
- ↑ Egner, Jeremy (1 червня 2015). Game of Thrones Q. and A.: Birgitte Hjort Sorensen on Playing a Wildling Mother. The New York Times. Архів оригіналу за 21 серпня 2017. Процитовано 1 червня 2015.
- ↑ Souppouris, Aaron (17 червня 2014). Becoming a White Walker: how one man turns into a terrifying Game of Thrones villain. The Verge. Архів оригіналу за 2 червня 2015. Процитовано 1 червня 2015.
- ↑ а б Martin, George R. R. (1996). Prologue. Гра престолів. с. 7–10. ISBN 978-0-553-89784-5.
- ↑ Martin, George R. R. (2000). Chapter 18: Samwell. Буря мечів. с. 208. ISBN 978-0-553-89787-6.
- ↑ Martin, George R. R. (2011). Chapter 7: Jon. Танок драконів. с. 99–100. ISBN 978-0-553-90565-6.
- ↑ а б Martin. Chapter 52: Jon. A Game of Thrones. с. 533—536, 545—548.
- ↑ а б Martin. Chapter 46: Samwell. A Storm of Swords. с. 534—535.
- ↑ Martin, George R. R. (1998). Chapter 13: Jon. Битва королів. с. 155. ISBN 978-0-553-89785-2.
Літертура[ред. | ред. код]
- Landau, Neil (4 грудня 2013). Establish the Mythology. The TV Showrunner's Roadmap: 21 Navigational Tips for Screenwriters to Create and Sustain a Hit TV Series. CRC Press. с. 229. ISBN 978-1-134-62132-3. Архів оригіналу за 13 червня 2017. Процитовано 5 квітня 2019.
