Біу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 10°40′42″ пн. ш. 12°00′19″ сх. д. / 10.67833° пн. ш. 12.00528° сх. д. / 10.67833; 12.00528

Основні геологічні особливості поблизу Камерунської лінії

Біу — вулканічне поле, що розташовано на північному сході Нігерії, в штаті Борно. Має площу близько 5200 км² і середню висоту 700 м. [1] Плато знаходиться між Верхнім басейном Бенуе на південь і Чадською котловиною на північ[1].

Існує свідоцтво ранньої вулканічної активності в районі під час крейдового періоду, який закінчився близько 66 мільйонів років тому[2]. Проте, плато було утворено наприкінці міоцену, і має велику кількість пліоценових базальтових інтрузій, також у породах вивержених лав присутні ксеноліти и перідотити. Активність відновилась в четвертинний період у вигляді малопотужних потоків лав, що лишили по собі невеликі шлакові конуси і заповнені долини. Більшість базальтів датуються 7 — 2 мільйонів років тому, але деякі мають менше мільйона років. Плато має безліч дрібних пірокластичних конусів,утворених вибухами, коли вода проникла вниз і входила в контакт з гарячою лавою.[3] Існує ціла низка добре збережених вулканічних конусів, що здіймаються над плато вздовж осі NNW-SSE у вулканічній зоні Мірінга.[4]

Деякі геологи вважають, що вулканічна активність на плато Біу пов'язане з активністю Камерунської лінії на півдні[5]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Biu Plateau». Encyclopædia Britannica. Процитовано 2011-02-02. 
  2. West Africa, Volume 25, Part 1. Taylor & Francis. 1971. с. 285. 
  3. Obaje Nuhu George, Nuhu George Obaje (2009). Geology and Mineral Resources of Nigeria. Springer. с. 50. ISBN 3-540-92684-4. 
  4. «Borno: Physical Setting». Online Nigeria. Процитовано 2011-02-02. 
  5. K. RANKENBURG, J. C. LASSITER and G. BREY (2004). «The Role of Continental Crust and Lithospheric Mantle in the Genesis of Cameroon Volcanic Line Lavas: Constraints from Isotopic Variations in Lavas and Megacrysts from the Biu and Jos Plateaux». Journal of Petrology 46 (1). с. 169–190. doi:10.1093/petrology/egh067. Процитовано 2011-02-02.