Варжеленко Григорій Тихонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Григорій Варжеленко
Григорій Варжеленко
Григорій Варжеленко
Особисті дані
Повне ім'я Григорій Тихонович Варжеленко
Народження 8 березня 1950(1950-03-08)
  Нікополь, Українська РСР
Смерть 16 лютого 2024(2024-02-16) (73 роки)
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Позиція нападник
Юнацькі клуби
СРСР «Трубник» (Нікополь)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1967 СРСР «Трубник» (Нікополь) ? (?)
1968 СРСР «Динамо» (Київ) 0 (0)
1969 СРСР «Трубник» (Нікополь) ? (?)
СРСР «Динамо» (Хмельницький) ? (?)
СРСР «Динамо» (Ставрополь) ? (?)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1995—1999

2000
2004—2005
2010
2016—2020
2021—2022
Україна «Металург» (Нікополь)
Росія «Старт» (Єйськ)
Україна «Полісся» (Житомир)
Україна «Електрометалург-НЗФ»
Україна «Нікополь-Дніпряни»
Україна «Нікополь»
Україна «Скорук» (асист.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Григорій Тихонович Варжеленко (8 березня 1950, Нікополь, Українська РСР — 16 лютого 2024) — радянський футболіст, нападник. По завершенні кар'єри — тренер, очолює ФК «Нікополь»[1].

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець нікопольського «Трубника», перший тренер — Євген Холодковський. Футбольну кар'єру розпочав 1967 року в нікопольському «Трубнику». Потім прийняв запрошення від Віктора Маслова перейти в київське «Динамо», але грав лише за дублюючий склад. Виконував фунції каппітана в юнацькій збірній СРСР. Потім захищав кольори хмельницького «Динамо», ставропольського «Динамо» та нікопольського «Трубника». Через численні травми змушений був достроково завершити футбольну кар'єру у 24 роки[2].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

По завершенні кар'єри гравця розпочав тренерську діяльність. Спочатку працював у спортивній школі «Колос» (Нікополь). У 1995—1999 роках очолював нікопольський «Металург»[3]. Потім тренував російський «Старт» (Єйськ). На початку 2000 року призначений головним тренером житомирського «Полісся», яким керував до травня 2000 року[4]. Потім працював у тренерських штабах кіровоградської «Зірки» та алчевської «Сталі». У липні 2004 року знову очолив нікопольський клуб, який змінив назву на «Електрометалург-НЗФ». По завершенні сезону 2004/05 років команду розформували[5]. Серед його вихованців багато відомих футболістів, у тому числі й Павло Яковенко, Микола Кудрицький, Сергій Художилов та Дмитро Топчієв[6]. У 2010 році тренував аматорський колектив «Нікополь-Дніпряни». З 20 липня 2016 року і до літа 2020 року був головним тренером «Нікополя», а потім ще рік був керівником команди.

2021 року увійшов до тренрського штабу клубу «Скорук»[7][8].

Варжеленко помер 16 лютого 2024 року у віці 73 років[9].

Досягнення[ред. | ред. код]

Як тренера[ред. | ред. код]

«Металург» (Нікополь)

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Пофіль тренера [Архівовано 28 вересня 2020 у Wayback Machine.] на офіційному сайті ФК «Нікополь»
  2. Григорий Варжеленко: портрет легенды в футбольном интерьере. SPORTARENA.com (рос.). 8 березня 2020. Процитовано 17 лютого 2024.
  3. ПЕРСОНА: інтерв '‎ю з заслуженим тренером України з футболу Григорієм Варжеленко. Нікополь.City (укр.). Процитовано 17 лютого 2024.
  4. Григорий Тихонович Варжеленко как тренер [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. Металлург Никополь — Колос — Электрометаллург-НЗФ — История [Архівовано 12 серпня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. У футбольного маэстро юбилей. К 60-летию заслуженного тренера Украины Григория Варжеленко | «Никополь Онлайн» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. Валерко, Артур (3 квітня 2021). Аматори, на старт! «Вовки», гранди Сумщини та Легіонер легіонерів – це Група 3. SPORTARENA.com (укр.). Процитовано 17 лютого 2024.
  8. Аматорський футбольний клуб «Скорук» отримав атестат професійного клубу від ПФЛ. Нікополь.City (укр.). Процитовано 17 лютого 2024.
  9. Помер головний тренер Нікополя Григорій Варжеленко. SPORTARENA.com (укр.). 16 лютого 2024. Процитовано 17 лютого 2024.

Посилання[ред. | ред. код]