Нікополь

Нікополь
Герб Нікополя Прапор Нікополя
Будівля Нікопольської міської ради
Розташування Нікополя на карті України
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Дніпропетровська область
Район/міськрада
Рада	Нікопольська міська рада
Код КОАТУУ	1211600000
Перша згадка	1652
Статус міста	з 1782 року
Населення	▼120 747 (1 серпня 2011)
Агломерація	Нікопольська агломерація
Площа	50 км²
Густота населення	2 414 осіб/км²
Поштові індекси	53200—53239
Телефонний код	+380-5662
Координати	047.577 0034.35847°34′38″ пн. ш. 34°21′27″ сх. д.47.577222° пн. ш. 34.3575° сх. д. 47.577222, 34.3575
Висота над рівнем моря	51 м
Водойма	Дніпро, Каховське водосховище
Міста-побратими	Чіатура Котор
Відстань
Найближча залізнична станція	Нікополь
До обл./респ. центру
- фізична	108 км
- автошляхами	122 км
До Києва
- фізична	421 км
- залізницею	546 км
- автошляхами	512 км
Міська влада
Адреса	м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 3, 5-04-76
Веб-сторінка	Офіційний сайт Нікопольської міської ради
Міський голова	Токар Руслан Іванович

Ні́кополь — місто обласного підпорядкування у Дніпропетровській області. Адміністративний центр Нікопольського району. Четверте за чисельністю населення місто області, центр Нікопольського марганцевого басейну, в місті багато підприємств металургійної та машинобудівної промисловості.

Розташування, рельєф, клімат

Нікополь розташований у південній частині області на правому березі Каховського водосховища. Відстань до крупних промислових міст становить 65 кілометрів до Запоріжжя, 80 кілометрів до Кривого Рогу і 100 кілометрів до Дніпропетровська.

Клімат міста помірно-континентальний із посушливим літом та малосніжною зимою. Середньорічна температура повітря — 9,2 °C. Суттєво впливає на клімат міста Каховське водосховище, створюючи додатковий тепловий ефект.

Фізико-географічна зона — Причорноморська низовина. Висота над рівнем моря в місті коливається від 13 до 78 метрів.

Історія

Заселення території, де знаходиться зараз сучасне місто Нікополь, за результатами археологічних досліджень відноситься до часів неоліту, доби міді-бронзи, скіфо-сарматського періоду. Вона була зручна для заселення внаслідок перетину саме тут торгового водного (по Дніпру) та сухопутного шляхів, зокрема відомого в VI-XIII ст. «із варяг у греки» та Соляного з Криму. Тривалий час (із IV по XIV ст.) цей край входив до складу володінь різних кочових народів — гунів, аварів, болгар, хозар, угрів, печенігів, половців, ногаїв.

Пам'ятник Б. Хмельницькому на місці Микитиного Рогу

Період запорізького козацтва

У кінці 15 століття землі за Дніпровськими порогами починають освоювати українські козаки. На початку 16 століття на місці сучасного Нікополя існувала козацька переправа через Дніпро — Микитин Ріг. За народними переказами, переправа була заснована козаком Микитою Циганом, від якого і пішла назва. Перше документальне свідчення про цю переправу, є у щоденнику посла німецького імператора Еріха Лясоти, який побував у Запорізькій Січі 1594 року.

З 1636 по 1652 рік в районі Микитиного Рога (в старій частині сучасного міста) була розташована Січ, яку називають Микитинською. Саме сюди 1647 року, рятуючись втечею від переслідувань польської влади, прибув Богдан Хмельницький. Під його керівництвом у січні 1648 року козаки розгромили польський гарнізон, який стояв на Січі. Тут же Хмельницького було обрано гетьманом України.

У джерелах 1652 року згадується невелике поселення Микитине, розташоване в цій же місцевості. За умовами Андрусівського договору у Микитиному козаки, що їздили за сіллю в Крим, мали переправлятись через Дніпро. З цього часу в документах поселення згадується під назвою Микитинський Перевіз. Січ звідси була перенесена на острів Базавлук ще 1652 року, проте її залишки існували до 1709 року, коли її було зруйновано за наказом Петра І.

Заснування міста

1764 року російський уряд прийняв рішення про будівництво у цій місцевості пристані з фортецею. 1779 року розпочалося будівництво фортеці, якій було дано назву Слов'янськ. За наказом новоросійського губернатора Г. Потьомкіна разом з фортецею мали побудувати і місто Слов'янськ, майбутній центр губернії. 1782 року місто було перейменоване на Нікополь (грец. місто перемоги). На той час у ньому налічувалось 200 будинків.

Мешканці Нікополя займалися в основному землеробством і рибальством. В описі до атласу Новоросійської губернії за 1798 рік зазначено, що у казенному містечку Нікополі було три водяні млини, 21 вітряк. Через містечко проходив чумацький шлях, яким возили сіль з Криму.

У першій половині 19 століття Нікополь починає розвиватись як торгово-ремісниче містечко. Важливу роль у цьому відігравала Нікопольська пристань. Щороку тут відбувалося 4 ярмарки. 1836 року було засновано матроський цех, який займався перевезення товарів водними шляхами. А з 1853 року почалося регулярне судноплавство з Нікополя до Одеси.

Промисловий розвиток міста

Загальний вид міста на поч. ХХ ст.

вулиця Єкатеринославська, нині Нікітінська, кін. ХІХ ст.

В середині 19 століття у Нікополі з'явилися перші промислові підприємства — салотопні, цегельні, тютюнові. Населення поступово відходить від сільського господарства. На розвиток Нікополя мали великий вплив початок видобування марганцевої руди у басейні з 1886 року та введення в експлуатацію залізниці Кривий Ріг — Нікополь — Олександрівськ у 1903 році. З початком видобування руди були засновані чавуно-ливарний і механічний завод Худякова (згодом завод «Більшовик»), який виготовляв дрібне обладнання для гірничої промисловості. 1895 року почав діяти ще один механічний завод Каршевських. Крім цих підприємств на 1896 рік у Нікополі діяло ще понад 20 невеликих заводів (цегельно-черепичний, олійницький, миловарний, пивоварний та ін.), на яких працювало близько 300 робітників. Також у місті було 154 ремісничі майстерні.

Розвиток промисловості і торгівлі сприяв зростанню чисельності населення. 1867 року у Нікополі проживало 7 650 мешканців, а у 1896 — вже 19 472. В місті налічувалося 2763 житлові будинки, 101 вулиця і 7 провулків. Тривалий час у місті не було жодного медичного закладу, 1896 року було відкрито лікарню на 25 ліжок.

Перший учбовий заклад — парафіальне училище — відкрили 1808 року. 1838 року воно перетворене на морське парафіальне училище.

ХХ століття

Напередодні Першої світової війни у Нікополі проживало 26 тисяч мешканців. Кількість будинків становила 2692, в місті діяло 2 лікарні і 14 навчальних закладів.

Під час подій в ході Першої світової війни і громадянської війни у Нікополі неодноразово змінювалась влада. Після жовтневого перевороту 1917 року в Нікополі в січні 1918 року створюються органи влади під керівництвом партії більшовиків. За Берестейською угодою влада УНР дозволила увійти на свою териорії німецько-австрійським військам і у квітні 1918 року вони зайняли Нікополь. З листопада 1918 року внаслідок збройного повстання організованого більшовиками німецькі війська і частини гетьманату залишили місто. У серпні 1919 року Нікополь окупували війська Добровольчої армії під командуванням генерала Денікіна. В січні 1920 року знову захоплений Червоною Армією і встановлено радянську владу. У жовтні того ж року до міста підійшли війська під командуванням П. Врангеля і на декілька днів захопили місто, однак вже 18 жовтня їх витіснили війська більшовиків.

Після входження до складу УРСР 1921 року Нікополь став центром однойменного повіту, з 1923 року — райцентром у складі Криворізької округи. На 1 січня 1925 року в місті проживало 9 955 жителів.

Будівля міськради, 1934

На початку 1930-тих років у Нікополі розпочалось масштабне промислове будівництво. У квітні 1935 року почав діяти Нікопольський південнотрубний завод, який згодом став одним з найбільших виробників прокатних труб в СРСР. Значно розширили виробництво інші 23 промислових підприємства. У 1937 році Нікополю був наданий статус міста обласного підпорядкування. До 1941 року чисельність населення зросла до 70 тисяч.

Під час Великої Вітчизняної війни Нікополь був окупований німецькими військами з 17 серпня 1941 року. 8 лютого 1944 року в ході Нікопольсько—Криворізької операції звільнений від окупації.

Чорно-біле фото вигляду центральної частини міста в 1980 році

У 50—80-ті роки Нікополь став центром промислового вузла, основу якого становили підприємства металургії — Південнотрубний завод та завод феросплавів (з 1966 року), машинобудування — заводи кранобудівний, легкої та харчової промисловості, будматеріалів. Місто нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.

Таблиця зміни чисельності населення

Зірочками позначені дані переписів населення, без зірочок — відомості Державного комітету статистики України станом на 1 січня відповідного року.

Таблиця зміни чисельності населення

1897*	1939*	1959*	1970*	1979*	1989*
21 282	57 800	82 992	124 949	145 654	157 608
2001*	2007	2008	2009	2010	2011
136 280	129 207	127 532	125 599	123 748	121 784

Економіка

Економічну основу міста складають: ЗАТ «Нікопольський завод феросплавів» (основний виробник в Україні агломерату, флюсів, феросплавів), ЗАТ «Нікопольський Південнотрубний завод» із системою закритих акціонерних товариств «Ют. і Ст.», «Нікопольський завод нержавіючих труб», «Нікотьюб», «Труболіт» (асортимент труб), ВАТ «Нікра» (запчастини для сільськогосподарської техніки, крани), ВАТ «Нікопольський завод трубопровідної арматури» (засувки для трубопроводів), ВАТ «Нікопольський прядильно-нитковий комбінат» (нитки, пряжа), ЗАТ «Рибокомбінат» (рибопродукти), ВАТ «Пивзавод» (напої), ВАТ «Механік» (товари широкого вжитку), ВАТ «Хлібокомбінат» (хлібопродукти), ЗАТ «Надія» (швейні вироби) та інші.

Промисловість

Промислові підприємства є основними наповнювачем міського бюджету, на долю яких припадає понад половина від загального обсягу надходжень. Загальний обсяг реалізованої продукції по місту склав: за 2007 рік – 8818 млн. грн., за 2008 рік – 11986,8 млн.грн.

Основною складовою промисловості міста є металургія і обробка металів. На їх долю припадає 95,6 % від загального обсягу виробництва промислової продукції міста. На промислових підприємствах Нікополя працюють понад 19 тисяч осіб, або 40 % від загальної кількості працюючих (42 тис.).

На відстані 3 км на північ від міста розташований Нікопольський завод феросплавів (НЗФ), найбільший у Європі та другий за розмірами в світі (за іншими даними — найбільший у світі))

Транспорт та зв'язок

Електропотяг ЧС2-470 на станції «Нікополь»

Нікополь має річковий порт, залізничну станцію на магістралі Апостолове — Запоріжжя. Через місто проходить автомобільна дорога республіканського значення Запоріжжя — Кіровоград. Відстань до облцентру складає 122 км і проходить автошляхом Н08, який згодом переходить в Т 0809.

Нікополь має всі сучасні види зв'язку, є телевізійний ретранслятор, телеграф, міжміська телефонна станція, радіовузол, виходять 6 міських газет, працюють 3 міські телестудії.

Соціальна сфера

Нікопольський технікум НМетАУ

Освіта і наука

У місті широко розвинута система освіти:

• 33 дошкільних заклади;
• 28 загальноосвітніх шкільних закладів;
• 3 професійно-технічних училища, серед яких Нікопольський центр професійної освіти , та 4 вищих навчальних заклади І-ІІ рівня акредитації, в тому числі Нікопольський технікум Національної металургійної академії Украіни і Нікопольський коледж Дніпропетровського державного аграрного університету;
• 5 вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівня акредитації, серед яких Нікопольський факультет Національного університету «Одеська юридична академія» та Нікопольський інститут Запорізького національного університету.

Культура

Для культурних потреб мешканців міста працюють Краєзнавчий музей, 13 бібліотек, 3 палаци культури, Палац урочистих подій, 6 клубів, 2 школи мистецтв (у тому числі одна приватна), кінотеатр. У місті діють духовий оркестр, народний фольклорний ансамбль «Микитин Ріг», народний ансамбль танцю «Радість», український народний музично-драматичний театр, естрадний театр танцю «Богема».

Охорона здоров'я

Медичну допомогу населенню надають 22 заклади: серед них — 3 лікарні, пологовий будинок, станція швидкої медичної допомоги, стоматологічна поліклініка, 16 амбулаторно-поліклінічних установ.

Спорт

У 2000 році Нікополь зайняв перше місце у Дніпропетровській області в огляді-конкурсі на кращу організацію фізкультурно-оздоровчої роботи, яка базується на 2 стадіонах, 3 спортклубах, 5 спортшколах, яхт-клубі. Найбільш розвинутими видами спорту у місті є легка атлетика, футбол, волейбол, вітрильний спорт, кікбоксинг, боротьба дзюдо й самбо. В останні роки місто дало путівку у великий спорт Г. Шайдуко й О. Антоновій — учасникам XXVI Олімпійських ігор, Р. Щуренку — учасникові XXVII Олімпійських ігор.

Славні пам'ятки

У Нікополі взято на державний облік і під охорону 68 пам'яток, у тому числі історії й культури — 44, монументального мистецтва — 3, архітектури й містобудування місцевого значення — 20.

Церква Різдва Богородиці в Сулицькому (1812 - 1820 рр.) по вул.Войкова, 68 охороняється державою як пам'ятка національного значення.

Персоналії

• Нещеретов Самсон Олександрович — підполковник ветеринарної служби Армії УНР.
• Ткаченко Володимир Васильович — службовець, заслужений машинобудівник України.

Міста-побратими

• Чіатура, Грузія

Нікополь є учасником українсько-американської програми «Партнерство громад для поширення досвіду місцевого самоврядування». Його партнером є місто Толедо (штат Огайо, США).

Галерея

Панорама південної частини міста (2008)

• 

  Одна з центральних вулиць міста — Першотравнева на тлі заходу сонця

• 

  Пам'ятник «Гармата» на честь звільнення міста від німецько-фашистських окупантів

• 

  Один з найбільших ТЦ у місті

• 

  «Кольоровий» фонтан у центрі міста

Джерела

• Історія міст і сіл Української РСР. Том 4. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. С. — 435—455
• Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.

Посилання і література

• Сайт Дніпропетровської обласної державної адміністрації
• Портал міста Нікополя (рос.)
• Нікополь - сайт міста