Велика Мечкінська печера
Велика Мечкінська  | |
|---|---|
| рос. Большая Мечкинская пещера | |
 Головний грот печери | |
| Характеристики | |
| Тип | карстова |
| Гірські породи | вапняк |
| Відвідування | |
| Довжина маршрутів | 500 м |
| Розташування | |
| Країна | Росія |
| Регіон | Пермський край |
| Місцевість | Кунгурський район |
| Карти розташування | |
 
| |
 Велика Мечкінська печера у Вікісховищі | |
Велика Мечкінська печера (рос. Большая Мечкинская пещера) — карстова печера у Кунгурському районі Пермського краю Росії, геологічна пам'ятка природи регіонального значення.
Назва[ред. | ред. код]
У корінного населення слово «мечка» означає ведмедиця з ведмежатами.
Географія[ред. | ред. код]
Печера розташована у Кунгурському районі Пермського краю, на лівому березі річки Мечка, за 20 кілометрах км від міста Кунгур, недалеко від селищ Родінове та Заспалове.
Історія[ред. | ред. код]
Велика Мечкінська печера відома більше 100 років. Свого часу її описували співробітники експедиції «ГІДРОБУДПРОЕКТ» у 1935 році та Кунгурського стаціонару Академії наук СРСР у 1952—1955 роках.
У 1988 році Велика Мечкінская печера отримала статус геологічної пам'ятника природи.
Опис[ред. | ред. код]
Печера являє собою горизонтальну низку гротів зі стінами блакитно-білого кольору та підлогою, покритою в'язкою глиною.
Вхід у печеру має ширину 1,5 м та висоту 1 м. В печеру веде глибокий колодязь.
Велика Мечкінская складається з п'яти гуртів і зв'язують їх коридорів загальною довжиною 350 м при глибині 25 м.
Взимку печера багата на сталактити, сталагміти, колони.
Найзначніший грот — Великий, який має довжину 70 м, ширину 30 м та висоту до 6 м. У стелі грота є отвір.
У печері є невеликі озера улоговинно-проточного типу.
Під час танення снігу рівень води в підземних ходах піднімається до семи метрів, і вона майже повністю затоплюється. Після спаду води, по печері протікає струмок.
У печері виявлено три види безхребетних: рачки-бокоплави, нематоди та зимові комарики.
У цілому тваринний світ бідний і вивчений недостатньо. Біологам зустрічалась невелика кількість кажанів.
Світлини[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- (рос.) Максимович Г. А., Горбунова К. А. Карст Пермской области. — Пермь : Пермское кн. изд-во, 1958. — 184 с.
- (рос.) Лобанов Ю. Е. и др. Пещеры Урала. — М. : Физкультура и спорт, 1971. — 144 с.
- (рос.) Горбунова К. А., Андрейчук В. Н., Костарев В. П., Максимович Н. Г. Карст и пещеры Пермской области. — Пермь : Изд-во Пермского ун-та, 1992. — 200 с.
- (рос.) Чикишев А. Г. Пещеры на территории СССР. — М. : Наука, 1973. — 137 с.
- (рос.) Шакир Ю. А. и др. Перечень классифицированных пещер / сост. Шакир Ю. А. — М. : ЦРИБ «Турист», 1989.
Посилання[ред. | ред. код]
- Информационно-поисковая система «Пещеры» : [рос.] : [арх. 24 серпня 2019 року] // speleoatlas.ru. — Русское географическое общество. — Дата звернення: 24 серпня 2019 року.
- Велика Мечкінська печера на сайті «Геологічні пам'ятки Пермського краю»(рос.)
- Велика Мечкінська печера [Архівовано 5 жовтня 2018 у Wayback Machine.] на сайті «Особливо охоронювані природні території Росії»(рос.)
