Кажани

Кажани́, або лиликовиді (Microchiroptera) — підряд ссавців з ряду лиликоподібних, або рукокрилих (Vespertilioniformes, або Chiroptera). Кажани є сестринською групою до підряду криланів — фруктоїдних рукокрилих (типовий представник — летюча лисиця). У спеціальній літературі кажанів нерідко позначають як Microchiroptera (на відміну від крилановидих — Macrochiroptera). Наука, що вивчає кажанів, називається хіроптерологія.

Різноманіття кажанів

Завдяки здатності до польоту кажани поширені по всіх куточках Землі. Існує близько 1000 видів, і кажани становлять майже одну чверть усіх сучасних видів ссавців. В Україні представлені підковиками і кількома родами з родини лиликових (Vespertilionidae).

Хоча кажани досить поширені, у регіонах з інтенсивним розвитком промисловості і сільського господарства чисельність їхніх популяцій катастрофічно зменшується, і багато видів зараз знаходяться на межі зникнення. В Україні більшість видів внесено до Червоної книги України (2009).

Довжина тіла від 2,5 до 14 см. Кажани або летючі миші є комахоїдними рукокрилими, що харчуються в основному комахами. Кажани добре бачать ,але орієнтуються вони у просторі, випускаючи локаційні сигнали у вигляді коротких ультразвукових імпульсів частотою 20-120 кГц і тривалістю 0,2-100 мс. Нічні тварини. Види, що мешкають у країнах з помірним кліматом, впадають у зимову сплячку - гібернацію.

Деякі факти про кажанів

Кажани — добре відома всім група тварин. У словнику Бориса Грінченка знаходимо такі назви рукокрилих, як «вертунець», «миш-пергач = кажан», «ночовид = кажан», «лелик = лилик», «кажанок», «кожан = кажан», «ночниця = нічниця» та численні приклади вживання цих назв (напр., «людей не чуть, через базар кажан костокрилий перелетить» [Шевченко]). Нижче подано добірку цікавих фактів про кажанів за матеріалами акції "ІІІ Європейська ніч кажанів в Україні, що проходила під час роботи VI Теріологічної школи (за виданням «Польовий визначник кажанів підземних порожнин Східної Європи»):

1. Кажани становлять одну з найбагатших за видовим складом груп ссавців: у сучасній світовій фауні відомо близько 900 видів, тобто кожний п'ятий вид ссавців.
   
2. Обравши єдино можливий для активного польоту тип будови, кажани майже не змінили свій зовнішній вигляд та інші особливості за останні кілька десятків мільйонів років.
   
3. Кажани — єдина група ссавців, здатна до довготривалого активного польоту; довжина пальців, між якими натягнута літальна болона, дорівнює довжині їх тіла.
4. Кожний другий вид кажанів нашої фауни здійснює закономірні сезонні міграції, відлітаючи на холодний зимовий період на південь.
   
5. В зв'язку з пристосуваннями до польоту кажани народжують звичайно лише одного, рідко двох, малюків.
6. При своїх маленьких розмірах кажани живуть звичайно до 10-15 років, що компенсує низьку їх плодючість.
7. Кажани відпочивають догори ногами: умостившись в щілини або зачепившись кігтями задніх кінцівок за дрібні виступи їхніх «сідал».
8. Більшість кажанів добре бігають по землі, і в вузьких ходах печер звичайно добре видно їхні темні від посліду стежки.
9. Кажани — єдина група ссавців, здатна до гіпотермії: щодня у стані спокою вони входять в стан глибокого фізіологічного сну, знижуючи температуру тіла до температури середовища.
10. Своє полювання кажани починають з відвідання водопою, в сухі дні за добу маленький кажан вагою 5-8 грам випиває до 1 мл води, компенсуючи великі втрати вологи через літальні шкірні перетинки.
11. Кажани часто обирають для своїх зимовищ печери, оскільки в них температура завжди вища від точки замерзання води, а відносна вологість звичайно перевищує 70%.
12. Кажани бачать вухами: видаючи серії ультразвуків на частотах 20-120 кГц, вони, сприймаючи відлуння, розрізняють предмети величиною 1-10 мм. Це дозволяє кажанам літати в темряві і бачити комах.
13. За добу кажан з'їдає комах загальною вагою до 1/2 — 2/3 своєї ваги, здобуваючи їх в польоті або полюючи на них на стовбурах дерев.
14. Кажанів добре чути ультразвуковими детекторами і за характером звуку і робочою частотою можна розрізняти окремі їх види. Високочастотні види використовують доплерівський ефект.
15. Види кажанів можна розрізняти за їх фотографічними портретами (зокрема, деталями будови вух) і за вимірами крил — ознаками пристосування до польоту.
16. В період розмноження більшість кажанів перебирається з прохолодних печер в теплі гроти, дупла та інші сідала, і самиці утворюють виключно жіночі групи — виводкові колонії.
17. Кажани звичайно паруються в кінці літа або восени, однак розвиток зародка починається тільки весною з настанням теплих днів. Самиця, що потрапила до вас ще восени, весною може «сама» завагітніти.
18. В одній печерній залі розміром в однокімнатну квартиру може зимувати кілька сотень кажанів кількох видів, в одному дуплі старого дерева може розміщатись виводкова колонія з кількох десятків кажанів.
19. Кажани — найчутливіша до змін довкілля група тварин, показники видового багатства і чисельності якої свідчать про ступінь збереженості чи забрудненості будь-якої ділянки суходолу.
20. Кажани — найвразливіша група ссавців — всі види кажанів нашої фауни занесений до Червоної книги України; всі види європейських кажанів охороняються Бернською конвенцією.
21. Кажани — єдина група ссавців аборигенної фауни, що активно використовує архітектурні та різні інженерні споруди для свого притулку, і частина видів кажанів стали звичайними саме у містах.

Нічниця велика (Myotis myotis) у печері Угринь, Тернопільська область

.

Орієнтація в темряві

експерименти з підковиками

Зморшки на мордочках багатьох кажанів допомагають їм орієнтуватися при польотах у темряві. Це відкриття зробила група вчених з університету Шаньдуня на чолі з професором Рольфом Мюллером.

Більшість кажанів випускають звуки, які допомагають природній ехолокації, ротом. Однак багато хто з цих тварин — біля трьохсот видів, — використовують у таких випадках ніс. У цих мишей на мордочці є зморшкуваті борозни, про призначення яких учені довго думали, але так і не змогли одержати чіткого уявлення.

Вчені провели тривимірне рентгенівське сканування цих структур у кажана Rhinolophus rouxi з роду підковоносів, а потім збудували модель взаємодії ультразвукових коливань зі складками навколо носа.

Кажани випускають ультразвукові сигнали, частота яких починається від 60 кілогерців, швидко піднімається до 80 кілогерців і знову опускається до 60. Як показала комп'ютерна модель, борозни над носом відіграють роль резонаторів, посилюючи визначені частоти видаваного звуку.

У результаті цього борозни також по-різному керують звуком: 60-кілогерцові коливання поширюються у вертикальному напрямку, тоді як 80-кілогерцові — прямо.

Ця складна система борозен посилає звуки в різних напрямках, що допомагає кажанам орієнтуватися в складних умовах, наприклад, у густому лісі або при одночасному рішенні декількох завдань — переслідуванні жертви і уникненя перешкод.

Однак на цьому дослідження Мюллера не закінчується. Вчений помітив також, що вушні раковини більшості кажанів мають цікаві особливості, які можуть діяти так само, як і зморшки біля носа. Дослідженню цих структур і буде присвячена подальша робота.

Таксономія

• Підряд Microchiroptera (Dobson, 1875)
  • • • • †Рід Afropterus (Lavocat, 1961)
      • †Родина Archaeonycteridae (Revilliod, 1917)
      • †Родина Hassianycterididae (Habersetzer & Storch, 1987)
      • †Родина Icaronycteridae (Jepsen, 1966)
      • †Родина Palaeochiropterygidae (Revilliod, 1917)
      • †Родина Philisidae (Sigé, 1985)
      • †Родина Tanzanycterididae (Gunnell et al., 2003)
  • Інфраряд Yinochiroptera (Van den Bussche & Hoofer, 2004)
    • • Родина Craseonycteridae (Hill, 1974)
      • Родина Hipposideridae (Lydekker, 1891)
      • Родина Megadermatidae (Allen, 1864)
      • Родина Nycteridae (Van der Hoeven, 1855)
      • Родина Rhinolophidae (Gray, 1825) — підковикові
      • Родина Rhinopomatidae (Geoffroy Saint-Hilaire, 1813)
  • Інфраряд Yangochiroptera (Van den Bussche & Hoofer, 2004)
    • • Родина Cistugidae (Lack et al., 2010)
      • Родина Emballonuridae (Gervais, 1856)
      • Родина Furipteridae (Gray, 1866)
      • Родина Miniopteridae (Dobson, 1875)
      • Родина Molossidae (Gervais, 1856)
      • Родина Mormoopidae (Saussure, 1860)
      • Родина Mystacinidae (Dobson, 1875)
      • Родина Myzopodidae (Thomas, 1904)
      • Родина Noctilionidae (Gray, 1821)
      • Родина Natalidae (Gray, 1866)
      • Родина Phyllostomidae (Gray, 1825)
      • Родина Thyropteridae (Miller, 1907)
      • Родина Vespertilionidae (Gray, 1821) — лиликові

Таксономічна таблиця написана на основі:
Kenneth David Rose The beginning of the age of mammals. — JHU Press, 2006. — С. 158. — ISBN 0801884721

Література в інтернеті

Кажани України та суміжних країн: керівництво для польових досліджень / Загороднюк І., Годлевська Л., Тищенко В., Петрушенко Я. — Київ, 2002. — 108 с. (Серія: Праці Теріологічної школи, випуск 3)
Фауна печер України / За ред. І. Загороднюка. — Київ: Українське теріологічне товариство, 2004. — 248 с. (Праці Теріологічної школи. Випуск 6) Kenneth David Rose The beginning of the age of mammals. — JHU Press, 2006. — С. 158. — ISBN 0801884721

Джерела в інтернеті

• Сайт Українського центру охорони кажанів
• вебсайт МСОП