Винокур Григорій Осипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Винокур Григорій Осипович
рос. Григорий Осипович Винокур
Ім'я при народженні рос. Григорий Иосифович Винокур
Народився 5 (17) листопада 1896[1]
Варшава, Російська імперія[2][3]
Помер 17 травня 1947(1947-05-17)[2][1][…] (50 років)
Москва, СРСР[2][3]
Поховання Введенське кладовище
Країна  Російська імперія
 Російська СФРР
 СРСР
Діяльність мовознавець, філолог
Alma mater Історико-філологічний факультет Московського державного університету[d]
Галузь філологія
Заклад Філологічний факультет МДУd
Московський міський педагогічний інститут імені Володимира Потьомкінаd
Московський інститут філософії, літератури, історії
Пушкінський Дім
Інститут світової літератури ім. О. М. Горького
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d]
Вчителі Dmitry Ushakovd
Діти Tatiana Vinokurd
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Винокур.

Григо́рій О́сипович Виноку́р (5 (17) листопада 1896, Варшава — †17 травня 1947, Москва) — російський лінгвіст і літературознавець. Праці про російську літературу, історію російської мови, поезієзнавство, теорію словотворення.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив Московський університет (1922), член і голова (1922—1924) заснованого Р. О. Якобсоном Московського лінгвістичного гуртка. Працював в ГАХН, викладав в МГПІ (з 1930), МДУ (з 1942) і інших вузах.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

У центрі наукових інтересів — стилістика російської мови і особливо поетична стилістика. Займався творчістю Пушкіна, Хлєбникова і ін. Брав участь в укладанні тлумачного словника російської мови під редакцією Д. М. Ушакова; ініціатор роботи із створення Словника мови Пушкіна.

Серед лінгвістичних робіт — нарис історії російської мови і декілька статей по загальномовознавчій проблематиці, в яких, зокрема відстоював необхідність історичного підходу до мови («Про завдання історії мови», 1941). Найбільш відома його робота по словотвору («Нотатки щодо російському словотвору», 1946) і викликана нею полеміка з О. І. Смирницьким з приводу аналізу слів з унікальними основами, які Винокур, на відміну від Смирницького, пропонував вважати непохідними (так зв. «спор о буженине»).

Користувався популярністю як педагог; у 1990-ті рр. учні Винокура перевидали майже всі його значні праці.

Видання[ред. | ред. код]

  • Культура языка. М., 1929.
  • Русский язык: исторический очерк. М., 1945.
  • Избранные работы по русскому языку. М., 1959. [1][недоступне посилання з червня 2019]
  • Филологические исследования. М., 1990.
  • О языке художественной литературы. М., 1991.
  • Биография и культура. М., 1997.
  • Собрание трудов. М., 2000.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в Винокур Григорий Осипович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. ↑ а б в Catalog of the German National Library

Література[ред. | ред. код]

  • С. И. Гиндин, Н. Н. Розанова (ред.). Язык. Культура. Гуманитарное знание. Научное наследие Г. О. Винокура и современность. М.: Научный мир, 1999.


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Винокур_Григорій_Осипович&oldid=33031784