Пушкін Олександр Сергійович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Пушкін Олександр Сергійович | |
| Пушкин Александр Сергеевич | |
 Олександр Пушкін |
|
| Ім'я при народженні: | Пушкін Олександр Сергійович |
|---|---|
| Псевдоніми: | Олександр НКШП, Іван Петрович Бєлкін, Феофілакт Косічкін (журнальний)[1][2], P., Ст. Арз. (Старий Арзамасець), А. Б. |
| Дата народження: | 25 мая (6 червня) 1799 |
| Місце народження: | Москва, Російська імперія |
| Дата смерті: | 29 січня (10 лютого) 1837 (37 років) |
| Місце смерті: | Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Мова творів: | російська |
| Рід діяльності: | поет, прозаїк, драматург |
| Роки активності: | 1813—1837 |
| Напрямок: | романтизм, реалізм |
| Magnum opus: | Євгеній Онєгін |
| Твори на сайті Lib.Ru | |
Олекса́ндр Сергі́йович Пу́шкін (рос. Александр Сергеевич Пушкин) (1799-1837), найвизначніший класик російської літератури; поет, драматург і прозаїк.
Зміст |
[ред.] Пушкін і Україна
Пушкін був у близьких стосунках із українцями М.Маркевичем, М.Максимовичем, Д.Бантиш-Каменським, Орестом Сомовим, допомагав М.Гоголеві увійти в російську літературу. Він цікавився українським фольклором, мав у себе «Опыт собрания древних малороссийских песней» М.Цертелева (1819), «Малороссийские песни» М.Максимовича (1827) та його ж таки «Малороссийские народные песни» (1834), «Запорожскую старину» І.Срєзнєвського (1833), однак українська народна образність не знайшла майже ніякого відбитку в його творчості.
Перебування в Україні під час заслання в 1820-1824 pp. (Катеринослав, Одеса, відвідування Києва, Кам'янки біля Білої Церкви) ніяк не зблизило Пушкіна з українським національним життям.
Пушкін намагався вплинути на К.Рилєєва, щоб останній переробив свою поему «Войнаровський» в російському націоналістичному дусі, в цьому ж напрямку писав Пушкін свої нотатки «Історія Петра», де тенденційно висвітлено шведсько-російсько-українську війну 1708-1709.
Поему «Полтава», високо оцінену Миколою І, Пушкін написав у напрямку здійснення планів, навіяних йому царем, а також для демонстрації своєї відданості офіційній ідеології у зв'язку зі слідством проти нього. Завданням «Полтави» було довести «історичну закономірність» знищення української державності та створення Російської Імперії, в одичному плані оспівано велич Петра І, у мелодраматичному - заплановано постать Мазепи, виставлено його як носія валенродизму. Мазепа у нього «підступний», «лютий», «хитрий», «холодний», «згубник», «лукавий», «змій», у нього «чорні помисли», він носить у грудях «кипучу отруту».
П.Куліш підкреслював значення Пушкіна для української літератури. Пушкін впливав на нього як вишуканістю свого поетичного слова, так і великодержавною російською ідеологією. Шевченко своєю поемою «Сон» («У всякого своя доля») пристрасно заперечив пушкінську апотеозу Петербургу в поемі «Мідяний вершник».
Пушкіна перекладано на українську мову, починаючи з 1829 р. (Л.Боровиковський). Найкращі дореволюційні переклади належать Л.Боровиковському, М.Старицькому, І.Франкові, М.Вороному. З післяреволюційних перекладачів треба відзначити П.Филиповича, М.Зерова, М.Рильського, М.Бажана, М.Терещенка, Н.Забілу, В.Свідзінського.
