Войнилівський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Войнилівський район
Основні дані
Країна: СРСР СРСР, УСРР
Округа/Область: Станіславська область
Утворений: 17 січня 1940[1]
Ліквідований: 30 грудня 1962
Населені пункти та ради
Районний центр: Войнилів
Кількість сільських рад: 31
Районна влада

Войнилівський район — колишній район у складі Станіславської області УРСР. Центром району було селище Войнилів.

Карта Войнилівського району

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

17 січня 1940 року Калуський повіт було розділено на три райони — Калуський, Новичанський та Войнилівський.

До Войнилівського району відійшли села ґмін Войнилів, Томашівці та Верхня. Утворена 31 сільська рада:

Першим секретарем райкому компартії призначили О. С. Бабенка, до того — другий секретар Софіївського райкому.[2]

Указом Президії Верховної Ради УРСР 23 жовтня 1940 р. з Войнилівського району вилучені сільські ради і передані:

У 1941 році головою виконавчого комітету Войнилівської районної ради депутатів трудящих Станіславської області був Семанишин Микола Олексійович.

У роки ІІ світової війни територія району була окупована німцями і увійшла до Крайсгауптманшафту Калуш. 30 липня 1944 року Радянські війська знову захопили територію району. Райком КПРС очолив Олексій Кожушко, райвиконком – Петро Беляй. Відділом НКВС керував Романов.[3]

Станом на 1 вересня 1946 року[4] площа району становила 300 км², кількість сільських рад — 28.

Указом Президії Верховної Ради УРСР 21 лютого 1950 року села Копанки, Мостище і Середній Бабин передані до Калуського району.

12 червня 1951 р. під приводом попереднього злиття колгоспів Войнилівський райвиконком рішенням № 320 ліквідував 6 сільрад (залишилось 17):

  • Сільцівську і Павликівську з приєднанням до Войнилівської сільради;
  • Кудлатівську з приєднанням до Слобідківської сільради;
  • Мошківську з приєднанням до Сівко-Войнилівської сільради;
  • Кулинківську з приєднанням до Зборівської сільради;
  • Дубрівську з приєднанням до Довжівської сільради.

19 травня 1959 р. Войнилівський райвиконком ліквідував 6 сільрад:

  • Перекосівську з приєднанням до Довговойнилівської сільради;
  • Перевозецьку і Довпотівську з приєднанням до Слобідської сільради;
  • Луцьку з приєднанням до Сівковойнилівської сільради;
  • Дубовицьку і Довжівську з приєднанням до Середнянської сільради.

Залишилось 11 сільрад:

9 березня 1960 р. Станіславський облвиконком ухвалив рішення про приєднання Довпотівської, Слобідської і Перевозецької сільрад до Войнилівської сільради.[5]

30 грудня 1962 р. ліквідовано 20 районів області, між якими і Войнилівський, територію якого приєднали до Калуського району.

Діяльність ОУН і УПА[ред. | ред. код]

На території району діяла районна організація ОУН, очолювана районним проводом ОУН, який підпорядковувався Калуському повітовому (з листопада 1944 р. — надрайонному) проводу ОУН, а з травня-червня 1948 р. — Журавненському надрайонному проводу ОУН.

В районі, як і на всій Галичині, населення підтримувало УПА і було тероризоване всіма репресивними органами СРСР. В центрі Войнилова в колишньому костьолі працювала катівня НКВС (рештки сотень жертв випадково розкопали в 1991 році)[6][7].

Влітку 1948 р. заарештовано 4-х голів сільрад за роботу на підпілля ОУН.[8]

За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Войнилівському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Верхнє, Збора, Завадка, Станькова і Сівка-Войнилівська.[9]

Адміністративний поділ станом на 1 вересня 1946 року[4][ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Хроніка за 17 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України. Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 25 листопада 2016.
  2. ↑ В. Сергійчук. Український здвиг. Том III: Прикарпаття. 1939–1955. — с. 54. Архів оригіналу за 4 жовтня 2018. Процитовано 8 жовтня 2018.
  3. ↑ Богдан Яневич. Жертви радянського тоталітарного режиму у Войнилові.// Калуські історичні студії. — Івано-Франківськ:Фоліант, 2018. — Т. 2. — С. 93-94. — ISBN 978-617-7496-35-8.
  4. ↑ а б УРСР: Адм.-тер. поділ (на 01.09.1946), 1947, с. 496, 501–502.
  5. ↑ Редько А.Г. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 жовтня 2013. Процитовано 22 серпня 2019.
  6. ↑ Убивства у Войнилові «тягнуть» на кримінальну справу. Архів оригіналу за 27 березня 2016. Процитовано 20 червня 2016.
  7. ↑ У Войнилові вчинено злочин проти людськості. Архів оригіналу за 27 березня 2016. Процитовано 20 червня 2016.
  8. ↑ Реабілітовані історією. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Книга перша. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — С. 40. — ISBN 966-8090-63-2 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2020. Процитовано 4 грудня 2019.
  9. ↑ Реабілітовані історією. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Книга перша. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — С. 43. — ISBN 966-8090-63-2 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2020. Процитовано 4 грудня 2019.

Література[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Войнилівський_район&oldid=40750068