Володимир (Благоразумов)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир
Народився 3 (15) квітня 1845
Пензенська губернія, Російська імперія
Помер 25 вересня (8 жовтня) 1914 (69 років)
Ніжин, Чернігівська губернія, Російська імперія
Поховання Благовіщенський монастир (Ніжин)
Країна  Російська імперія
Діяльність православний священник, Orthodox theologian
Галузь православна церква[1]
Alma mater Пензенська духовна семінарія
Науковий ступінь магістр богослов'яd
Знання мов російська[1]
Заклад Кишинівська духовна семінарія
Посада єпископ[1]
Конфесія православ'я
Нагороди
орден Святого Володимира III ступеня

Єпископ Володимир (у світі Йосип Іванович Благоразумов; 1845, Пензенська губернія - 1914, Ніжин, Чернігівська губернія) - єпископ Російської православної церкви, єпископ Благовіщенський і Приамурський, духовний письменник. Магістр богослов'я.

Біографія[ред. | ред. код]

Йосип Благорозумів народився 3 (15) квітня 1845 року в сім'ї диякона Пензенської єпархії.

Закінчив Пензенську духовну семінарію і 14 листопада 1866 був висвячений на священика до храму міста Городище Пензенської губернії. У 1877 році овдовів.

Під час російсько-турецької війни брав участь у діяльності місцевого відділення товариства Червоного Хреста.

У 1882 році закінчив Казанську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я[К 1] та з правом здобуття ступеня магістра; був затверджений у ступені магістра богослов'я лише 31 грудня 1896 року.

У 1882-1887 роках був наглядачем Пензенського духовного училища.

У 1887-1891 роки викладав Святе Письмо у Волинській духовній семінарії; 14 серпня 1888 року пострижений у чернецтво. В цей час був також головою Ради Богоявленського Свято-Миколаївського братства, редактор газети «Почаївський листок». У 1891-1897 роки викладав Святе Письмо в Кишинівській духовній семінарії; був членом кишинівського місіонерського товариства та Трьохсвятського братства.

З 1 грудня 1897 був визначений старшим членом Санкт-Петербурзького духовно-цензурного комітету зі зведенням в сан архімандрита.

4 лютого 1901 року в Казанському соборі Санкт-Петербурга хіротонізований на єпископа Сарапульського, першого вікарія Вятської єпархії. Чин хіротонії здійснили митрополит Санкт-Петербурзький і Ладозький Антоній (Вадковський), митрополит Московський і Коломенський Володимир (Богоявленський), архієпископ Холмський і Варшавський Ієронім (Екземплярський) та єпископ Кишинівський та Хотинський Яків.

З 5 квітня 1902 року - єпископ Михайлівський, вікарій Рязанської єпархії.

3 листопада 1906 був призначений єпископом Приамурським і Благовіщенським; 22 травня 1909 року за хворобливим станом звільнено від управління єпархією на спокій. За роки його правління в єпархії була відкрита амбулаторія при Іллінській церкві-школі (1907) та недільна школа при Пророко-Іллінській школі (1908), освячена новозбудована церква-трапезна при Будундинському Успенському монастирі (1907), засновано Градо-Благовіщенський Богородично-Албазинський жіночий гуртожильний монастир (1908)[2].

Керував Теребенською в ім'я святого Миколи Чудотворця пустелею, потім жив у Макаріївому в ім'я Святої Трійці монастирі в Калязіні. З 9 листопада 1912 був настоятелем Ніжинського Благовіщенського монастиря, де і помер 25 вересня (8 жовтня) 1914 року; похований у монастирі.

Твори[ред. | ред. код]

  • «Святой Афанасий Александрийский. Его жизнь, учено-литературная и полемико-догматическая деятельность». Магистерская диссертация. — Кишинёв, 1895.
  • «Основы христианского воспитания детей». — СПб., 1900.
  • «Иосиф Семашко, митрополит Литовский, главный деятель по воссоединению Западно-русских униатов с Православной Церковью». — СПб., 1900.
  • Великое дело освобождения южных славян от турецкого ига: (Слова, поучения и речи по поводу событий 1876—1878). — СПб., 1900.
  • Избранные проповеди и статьи религиозно-нравственного содержания. — СПб., 1901.
  • «Чудесные знамения Почаевской иконы Божией Матери».
  • Св. равноапостольный великий князь Владимир.
  • Несколько мыслей по поводу воссоединения с Православной Церковью чехов на Волыни.
  • Краткий очерк жизни и деятельности преп. Иова, игумена Почаевского.
  • Вечерние духовно-назидательные чтения в Почаевской Лавре. (Мысли и желания по этому поводу).
  • Пастырские труды за тридцать пять лет служения св. Церкви. (1866—1901).
  • «Религиозно-нравственные внебогослужебные чтения и собеседования при Волынской духовной семинарии».
  • О необходимости воспитания детей в духе православия и русской народности.
  • Христианский взгляд на гостеприимство.
  • Слово в день празднования Феодоровской иконы Божией Матери. — Рязань, 1905.

Нагороди[ред. | ред. код]

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. ↑ Присвоєна за твір «Учение о лице Иисуса Христа св. Афанасия Александрийского».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Czech National Authority Database
  2. ↑ Ермацанс И. (26 серпня 2008). Преемники епископа Иннокентия (Вениаминова) (рос.). Владивостокская епархия Русской Православной Церкви (Московский Патриархат). Архів оригіналу за 14 жовтня 2018. Процитовано 13 жовтня 2018.

Література[ред. | ред. код]

  • Владимир. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2004. — Т. VIII. — С. 649—650. — ISBN 5-89572-014-5.(рос.)
  • Владимир (Благоразумов) // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1905. — Т. доп. I. — С. 439.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Володимир_(Благоразумов)&oldid=37770240