Вулиця Івана Огієнка (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Івана Огієнка
Київ
Вулиця Івана Огієнка
Вулиця Івана Огієнка
Вулиця Івана Огієнка
Місцевість Солом'янка, Залізнична колонія
Район Солом'янський
Назва на честь Івана Огієнка
Колишні назви
3-Б Лінія + 3-В Лінія, Ігорзька (Ігарська), Миколи Лукашевича
Загальні відомості
Протяжність 03049
Координати початку 50°26′30″ пн. ш. 30°28′48″ сх. д. / 50.441861° пн. ш. 30.480250° сх. д. / 50.441861; 30.480250
Координати кінця 50°26′25″ пн. ш. 30°28′29″ сх. д. / 50.44028° пн. ш. 30.474750° сх. д. / 50.44028; 30.474750
поштові індекси 03049
Транспорт
Найближчі станції метро  «Вокзальна»
Автобуси

А 12 (по вулиці Січеславській)

А 69 (по вулиці Митрополита Василя Липківського)

А 119 (по проспекту Повітряних Сил)
Тролейбуси

Тр 9, 33, 92н

Тр 8, 17, 19, 19д (по проспекту Повітряних Сил)

Тр 3 (по вулиці Митрополита Василя Липківського)
Маршрутні таксі

Мт 223, 401, 464, 465

Приміський 322 (Sky Bus - до Міжнародного аеропорту «Бориспіль»), 368, 805
Зупинки громадського транспорту «вулиця Івана Огієнка»
Найближчі залізничні станції Київ-Пасажирський
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 10955
У проєкті OpenStreetMap r417080
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Івана Огієнка у Вікісховищі

Ву́лиця Іва́на Огі́єнка — вулиця в Солом'янському районі міста Києва, місцевості Солом'янка, Залізнична колонія. Пролягає від проспекту Повітряних Сил до вулиці Георгія Кірпи.

Прилучаються вулиці Брюллова (двічі), Архітектора Кобелєва, Січеславська і Стадіонний провулок.

Історія[ред. | ред. код]

Вулиця виникла на початку XX століття. Спочатку складалася з двох частин — 3-Б Лінії та 3-В Лінії. З 1955 року набула назву Ігорзька[1] (Ігарська).

З 1962 року — вулиця Миколи Лукашевича[2], на честь київського робітника, учасника Січневого повстання 1918 року Миколи Лукашевича[3].

Сучасна назва на честь Івана Огієнка, українського науковця, політичного, громадського і церковного діяча — з 2015 року[4][5].

Установи та заклади[ред. | ред. код]

  • Державний університет інфраструктури та технологій (буд. 19)
  • Торговельний центр «Європорт» (буд. № 15а)

Зображення[ред. | ред. код]

Меморіальні та анотаційні дошки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 5 липня 1955 року № 857 «Про перейменування вулиць м. Києва», ч. 1, ч. 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 796. Арк. 123–149. [Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.] [Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.]
  2. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 30 грудня 1962 року № 2216 «Про найменування та перейменування вулиць і площ м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 169. Арк. 28–34. [Архівовано з першоджерела 18 липня 2013.]
  3. Лукашевич Микола Йосипович (1888—1918) — київський робітник. У Києві працював з 1915 року спочатку на Південно-Російському машинобудівному заводі (нині — завод «Кузня на Рибальському»), пізніше — у Київських головних залізничних майстернях. Загинув 19 січня (1 лютого) 1918 року під час Січневого повстання 1918 року, був похований 4 (17) лютого 1918 року в братській могилі в Маріїнському парку.
  4. Рішення Київської міської ради від 17 грудня 2015 року № 30/30 «Про повернення історичних назв, уточнення назв, перейменування вулиць, проспекту, площ та провулків у місті Києві» // Хрещатик. — 2015. — № 174/1 (4770/1). — 30 грудня. — С. 93. [Архівовано з першоджерела 17 червня 2016.]
  5. Обговорення щодо перейменування вулиці Миколи Лукашевича у Солом'янському районі міста Києва на вулицю Івана Огієнка [Архівовано 21 серпня 2015 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт Київської міської державної адміністрації. — 2015. — 3 серпня — 3 жовтня.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Лукашевича Миколи вул. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 99.
  • Лукашевича Миколи вул. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — 2-ге вид., випр. — К. : Реклама, 1979. — С. 148.