Вусик Олекса Сергійович
| Вусик Олекса Сергійович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
12 грудня 1937 с. Говтва Козельщинського району Полтавської області | |||
| Помер | 4 березня 2017 (79 років) | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | журналіст, письменник | |||
| Alma mater | Філологічний факультет Київського університету[d] | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | 1966 — 2017 | |||
| Напрямок | сатира, гумор, дитяча література | |||
| Жанр | проза | |||
| Magnum opus | «На вус намотане» (1967) | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
Вусик Олекса Сергійович (нар. 12 грудня 1937, с. Говтва Козельщинського району Полтавської області — 4 березня 2017[1].) — український письменник, прозаїк, гуморист, лексикограф. Член НСПУ.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 12 грудня 1937 в селі Говтва Козельщинського району Полтавської області.
Закінчив Сухорабівську середню школу, далі вчився на філологічному факультеті Київського університету ім. Т. Г. Шевченка. Після закінчення в 1960 р. приїхав до Дніпропетровська. Працював на журналістській роботі, до 1967-го був кореспондентом, згодом — головним редактором Дніпропетровського обласного комітету телебачення та радіомовлення. Працював у пресі, головним редактором Дніпропетровського обласного комітету з телебачення та радіомовлення, а також відповідальним секретарем в апараті Дніпропетровської організації НСПУ.
З 1974 член Національної Спілки письменників України.
Творчість[ред. | ред. код]
1966 вийшла колективна гумористична збірка «Молоді вишнівці», де було вміщено добірку оповідань та епіграм Вусика. Після того з'явились книжки, численні публікації в журналах «Вітчизна», «Прапор», «Україна», де Олекса Сергійович друкував байки, оповідання, повісті. Дещо з цих матеріалів надруковано на сторінках журналу «Борисфен», виступав Олекса Вусик з ними і по радіо.
Автор збірок гумору і сатири «На вус намотане» (Дніпропетровськ, 1967), «Між нами, хлопці, кажучи» (Дніпропетровськ, 1972), «Нокаут» (Київ, 1977), «Реальні нереальності» (Дніпропетровськ, 1984), повістей «Сьогодні або ніколи» (Дніпропетровськ, 1975), «Зустрінемось у саду» (Дніпропетровськ, 1986), роману «Не зів'януть безсмертники» (Дніпропетровськ, 1978)/
Уклав і видав «Словник українських синонімів» (2000, Дніпропетровськ), друге доповнене видання «Словник українських синонімів» перевидано у видавництві «Навчальна книга — Богдан» (Тернопіль, 2013), куди увійшли не лише окремі слова, а й вирази, народні примовки, жартівливі порівняння.
Співавтор аудіокниги «Письменники Дніпропетровщини — шкільним бібліотекам» (2012, Дніпропетровськ).
Нагороди й відзнаки[ред. | ред. код]
- Грамота Президії Верховної Ради УРСР,
- знак «Відмінник телебачення й радіомовлення».
- Лауреат літературної премії ім. Д.Яворницького.
- Лауреат літературної премії ім. Валер'яна Підмогильного.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Помер Олекса Вусик. Архів оригіналу за 5 березня 2017. Процитовано 5 березня 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
- Олекса Вусик [Архівовано 26 лютого 2014 у Wayback Machine.]