Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ГРОШОВИЙ ОБІГ В УКРАЇНІ 14–19 століть

ГРОШОВИЙ ОБІГ В УКРАЇНІ 14—19 століть. Наприкінці 13 — поч. 14 ст. (див. Безмонетний період) на ринку України залишилася невелика кількість монет. У дрібних торг. операціях їх замінили товаро-гроші (намистини, шиферні прясла, раковини-каурі та ін.), у крупних — монетні гривни (див. Гривна давньоруська). У скарбах України 14—15 ст. переважають новгород. паличкоподібні гривни. На пн. Чернігівщину з пн. потрапляли шестикутні розплющені молотом гривни, т. зв. черніг. або пн.-руські. Від поч. 14 ст. в обігу з’явилися гроші празькі, великі й доброякісні (початкова вага — бл. 4 г) срібні монети, що швидко почали відігравати провідну роль на ринку. Найбільш поширеними стали гроші чеського короля Вацлава IV (1378—1419). У 1-й пол. 14 ст. до обігу потрапили золотоординські дирхеми, а також польс. монети. У 2-й пол. 14 ст. з’являються монети місц. карбування. Спершу — рус., карбовані у Львові, півгроші (див. Грошик руський) від імені польс. королів Казимира III Великого (1333—70), Людовіка Угорського (1370—82), і на поч. 15 ст. — львівські півгроші Владислава II Ягайла (1386—1434). Вони були регіональними грішми, але завдяки зв’язкам львів. купецтва поширилися на значній тер. України, в Молдові та Польщі. Ін. осередком монетного карбування став Київ, де за київ. кн. Володимира Ольгердовича (1363—94) випускалися дрібні срібні денарії, роль яких в обігу була незначною. На поч. 15 ст. в Україні поширюються польс. півгроші Владислава II Ягайла і Казимира IV Ягеллончика (1447—92). Поряд з ними в обігу перебували угор., венеціанські, візант. срібні монети. Авторитетними засобами платежу стають золоті дукати та флорини середньою вагою бл. 3,5 г. Монети лічили на литовські копи (60 грошів) й рублі (100 грошів), а також на польс. злоті (30 грошів). Як пережиткове явище зберігалася давньорус. лічильна одиниця — гривна (48 грошів; див. Гривна польська).

Принципові зміни настали в 16 ст., коли зникають гроші празькі, золотоординські дирхеми й монети київ. і львів. вир-ва. Осн. монетами на ринку стали литов. й польс. (гроші, півгроші й денарії), невелика кількість прусських і сілезьких півгрошів. Після Люблінської унії 1569 польс. монети, що раніше переважали в обігу Галичини й Волині, поширюються на всю тер. України. Збільшується кількість іноз. монет: сілезьких, угор., бранденбурзьких та ін. нім. д-в і міст. За часів Стефана Баторія починається масове карбування 3-х і 6-ти грошовиків, а також білонних солідів (шелягів). Становище на укр. ринку принципово змінилося з кін. 16 — 1-ї третини 17 ст. Кількість віднайдених скарбів цього періоду перевищує кількість віднайдених скарбів попереднього періоду більше ніж у десять разів, що свідчить про стрімке зростання у цей період г-ва й торгівлі. Трапляються скарби у 5 і більше тисяч монет. Гол. маса — соліди, гроші, 1, 3-х, 5-ти і 6-ти грошовики Сигізмунда III Ваза (1587—1632). Разом із монетами Речі Посполитої у 1-й пол. 17 ст. в обігу були монети тотожних номіналів Швеції (карбованих для Прибалтики), Пруссії, Бранденбурга та ін. В обігу з’являються великі срібні монети — талери (вагою бл. 30 г), переважно вир-ва Голландії (нині Нідерланди). Однак на ринку переважали дрібні й низькопробні монети Речі Посполитої, а також багатьох європ. країн. Домішка крупнішої срібної монети й талерів була незначною. За правління Яна II Казимира Ваза (1648—68) грошовий ринок країни й укр. земель у складі Речі Посполитої занепав. Почалась емісія мідних солідів і неповноцінних срібних монет — тимфів. Спроби наступників Яна II Казимира налагодити грошове г-во не мали успіху. Невелика кількість високопробних рос. копійок, що почали надходити після 1654, не могла поліпшити загалом погану якість монетної маси ринку.

Осн. монети, що функціонували в 17 ст., залишилися в обігу і з настанням наступного століття. Та протягом 1730—40-х рр. на Лівобережній Україні їх витіснили рос. монети. Принципово важливе значення мала грошова реформа Петра I, однією з цілей якої було поширення рос. монети на тер. України. До обігу були введені повноцінні срібні монети різних номіналів (від рубля до десяти денг, тобто п’яти копійок) і мідні копійки, денги, полушки, а також алтини й п’ятаки. На Правобережній Україні, що залишалась у складі Речі Посполитої, монетний ринок принципово не змінився. Після 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) Галичину захопила Австрійс. імперія й поширила на неї свою монетну систему. На більшій ч. правобереж. земель, що після 2-го (1793) і 3-го (1795) поділів Речі Посполитої увійшли до складу Російської імперії, запанувала рос. монета. Одначе аж до серед. 19 ст. в обігу Правобереж. України залишалася невелика кількість дукатів і талерів зх.-європ. країн, насамперед голл. У 17—18 ст. монету Речі Посполитої й іноз. рахували гол. чин. на злоті, рос. — на рублі. У сільс. місцевості часом продовжували лічити гроші на копи. Наприкінці 18 ст. іноз. монети майже повністю зникають з обігу в Україні. Укр. монетний ринок зливається з ринком Рос. імперії та протягом 19 ст. втрачає притаманні йому особливості минулих часів. В обігу перебували виключно монети рос. карбування, використання іноз. грошей заборонялося.

Література

• Шугаевский В.А. Монета и денежный счет в Левобережной Украине в XVII веке. Чернигов, 1918;
• Спасский И.Г. Русская монетная система. Л., 1970;
• Котляр М.Ф. Грошовий обіг на території України доби феодалізму. К., 1971;
• Його ж. Нариси історії обігу й лічби монет на Україні XIV–XVIII ст. К., 1981;
• Спасский И.Г. Русские ефимки. Новосибирск, 1988;
• Зварич В.В., Шуст Р.М. Нумізматика: Довідник. Тернопіль–Львів, 1998.

Джерела

• Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.

Автор: М.Ф. Котляр.; url: http://history.org.ua/?termin=Groshovy_obig; том: 2