Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Наливайка повстання (1594-1596)
НАЛИВАЙКА ПОВСТАННЯ 1594—1596 — термін, який традиційно використовується в історіографії для позначення кількох етапів козац. війн кінця 16 ст., пов’язаних з постаттю С.Наливайка. Найпомітнішими подіями цих років були молдовські походи козаків 1594—1595, соціально-станова боротьба восени 1595 — взимку 1596, а також каральна кампанія польс. війська навесні 1596. Оскільки під час молдов. походів діяльність козацтва була підпорядкована зовнішньополіт. цілям, то козац. повстання фактично розпочалося восени 1595. Тоді козаки, які були відрізані від театру бойових дій проти турків у Молдові польс. військами, не розійшлися по домівках, а окремими загонами розташувалися в містах і селах Київщини, Сх. Поділля, пд. Білорусі. Осн. частина козаків (чисельністю до 10 тис. осіб) входила до війська Г.Лободи і М.Шаули. Окремими козац. полками командували К.Кремпський, Сасько, Шостак та ін. Ставка Г.Лободи перебувала в Овручі й він контролював увесь регіон. Особливу активність проявляв С.Наливайко. Його загін, чисельністю понад 1 тис. вояків, здійснив рейд за маршрутом Луцьк—Слуцьк—Бобруйськ—Могильов—Річиця й вернувся на Волинь, де стояв до лютого 1596. Об’єктивно діяльність козацтва мала антишляхетський і антиурядовий характер, оскільки осн. тягар постоїв козац. загонів припав на маєтки шляхти, а місц. влада фактично була паралізована. Присутність козаків на волості спричинилася до стрімкого зростання сел. втеч і покозачення населення. У містах і селах вводився козац. присуд і стягувалися податки на користь Війська Запорозького. Водночас провідники козацтва не мали чітко сформульованої мети, вони розглядали свої дії як підготовку до нових походів проти турків. Лише С.Наливайко висловлював неясні плани щодо участі в реліг. боротьбі або походу на Краків. У лютому 1596 королів. військо під командуванням С.Жолкевського розпочало каральний похід проти козаків. Для цього було мобілізовано до 12 тис. жовнірів і шляхти. 28 лютого 1596 в с. Мацієвичі поблизу Острополя (нині с. Старий Острополь, обидва Старокостянтинівського р-ну Хмельн. обл.) відбувся перший в історії бій між козаками і урядовими військами, в якому загін С.Наливайка зазнав часткових втрат. Після цього відбулося ще кілька збройних сутичок, найбільшою з яких була битва під Білою Церквою 3 квітня 1596. Тоді обидві сторони зазнали великих втрат, проте козаки вистояли й відступили за Дніпро до Переяслава (нині м. Переяслав-Хмельницький). Проведені в Києві на початку травня переговори між конфліктуючими сторонами не дали результату. В середині травня польс. військо переправилося через Дніпро, наздогнало та розгромило обоз повстанців під Лубнами на р. Солониця (див. Солоницька оборона 1596). Полонені козац. ватажки — С.Наливайко, М.Шаула, Шостак та ін. були відвезені до Варшави і страчені. Незважаючи на поразку, повстання сприяло зростанню козацтва та утвердженню традицій визвол. боротьби проти Речі Посполитої.
Література[ред. код]
- Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 7. К., 1995;
- Леп’явко С. Козацькі війни кінця XVI ст. в Україні. Чернігів, 1996.
Джерела[ред. код]
- Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7.
Автор: С.А. Леп’явко.; url: http://history.org.ua/?termin=Nalyvajka_povstannia_1594; том: 7