Вірджинія Еліза Клем По

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вірджинія Еліза Клем По
Virginia Eliza Clemm Poe
VirginiaPoe.jpg
Акварельний портрет Вірджинії Елізи Клем По намальований через декілька годин після смерті.
Народилася 15 серпня 1822(1822-08-15)
Балтимор, штат Меріленд
Померла 30 січня 1847(1847-01-30) (24 роки)
Фордхем, район Бронкс, Нью Йорк
Підданство США США
Чоловік Едгар Аллан По

Вірджинія Еліза Клем По (англ. Virginia Eliza Clemm Poe; 15 серпня 1822 - 30 січня 1847) — дружина, а також двоюрідна сестра американського письменника Едгара Аллана По. Коли вони одружувалися їй було всього лише 13 років, в той час, як По було 27. Деякі біографи вважають, що стосунки між Вірджинією і Едґаром були скоріше, як між братом і сестрою, ніж між чоловіком і дружиною; можливо вони ніколи не здійснювали консумації. В січні 1842-го Вірджинія захворіла на туберкульоз і вже через 5 років, в січні 1847-го,в віці 24 років померла. Це сталося в їхньому сімейному будиночку в передмісті Нью-Йорку.

Разом з іншими членами родини Вірджинія і Едґар, протягом кількох років, жили під одним дахом ще до одруження. Після весілля подружжю По доводилося часто переїжджати, не залишаючись на довго в одному місці. З перервами вони проживали в Балтиморі, Філадельфії і Нью Йорку. Через кілька років після весілля, По був замішаний у гучному скандалі за участю Френсіс Сарджент Осгуд та Елізабет Еллет. Злі плітки про любовні походеньки чоловіка так боляче ранили Вірджинію, що навіть на смертному одрі вона казала, що Еллет вбила її. Після смерті, її тіло, зрештою було поміщено поряд з тілом Едґара По в Westminster Hall and Burying Ground в Балтиморі, штат Меріленд. Лише одне з існуючих зображень Вірджинії Елізи Клем По було індетифіковано, як справжнє. Це акварельний портрет намальований незабаром після її смерті.

Важкоплинна хвороба і смерть дружини суттєво вплинули Едґара Аллана По, він став похмурим, намагався втопити своє горе у чарці, сторонився людей. Безсумнівно, після цього смерть молодої, красивої коханої жінки стала одним з головним мотивів його творчісті, зокрема в "Аннабель Лі", "Вороні", "Лігейї".

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство[ред.ред. код]

Вірджинія Еліза Клем народилася в 1822 році[1], своє ім'я вона отримала в честь старшої сестри, яка померла ще немовлям[2], всього лише за 10 днів до народження Вірджинії[3]. Її батько Вільям Клем Молодший був торговцем зброєю у Балтиморі[2]. 12 липня 1817 року він одружився на її матері[3], Марії По, яка була двоюрідною сестрою його першої дружини Гаррієт[4]. У Вільяма Клема Молодшого від попереднього шлюбу залишилося п'ятеро дітей, а ще троє народилося в них з Марією[2]. Проте, сімейне щастя виявилося невічним, Вільям По помер. Після смерті єдиного годувальника, сім'я опинилася в дуже скрутному фінансовому становищі, без грошей і підтримки родичів, які були проти цього шлюбу. Марія заробляла на життя шиттям, важливу частку доходу складала щорічна допомога на утримання її прикутої до ліжка матері[4].

В серпні 1829 року, Едґар По вперше побачив двоюрідну сестру через декілька місяців після звільнення з лав армії, Вірджинії тоді було лише сім років[5]. В 1832, сім'я, яка складалася з Марії, бабусі Вірджинії, самої Вірджинії та її брата Генрі[5] змогла орендувати будиночок на North Amity Street в Балтиморі. Зараз там музей-садиба По[6]. Старший брат Едґара, Вільям Генрі Леонард По[7] помер незадовго до цього 1 серпня 1831 року[5]. Едґар почав жити з ними в 1833 році[8] і невдовзі закохався в сусідську дівчину га ім'я Мері. Вірджинія допомагала закоханим підтримувати зв'язок і навіть одного разу принесла Едґару пасмо волосся Мері[9]. Бабуся Вірджинії, Елізабет Кернес, на чию пенсію виживала сім'я померла 7 липня 1835 року[10]. Сім'я позбулася головного джерела доходів і дуже бідувала. В фінансовій скруті помер рідний брат Вірджинії, Генрі, це сталося приблизно в 1836 році. З усіх дітей Марії По Клем вижила лише Вірджинія[11] .

В серпні 1835 року Едґар По покинув сім'ю і повернувся до Річмонду, де відразу ж влаштувався працювати до Southern Literary Messenger[12]. Коли По був далеко від Балтимору, чоловік зведеної сестри Вірджинії, Джозефіни Клем, Нельсон По[13] почув чутки про можливий шлюб Вірджинії і Едґара. Він пропонував віддати Вірджинію навчатися, щоб запобігти ранньому весіллю, хоча вважав цей шлюб можливим трохи пізніше[14]. В свою чергу Едґар назвав Нельсона "найлютішим ворогом" і розцінив це, як спробу розірвати його стосунки з Вірджинією[15]. 29 серпня 1835 року Едґар По написав емоційного листа матері Вірджинії[15], переконуючи її, дати дочці змогу самій все вирішити[13]. Натхненний успіхами в Southern Literary Messenger, По пропонував Вірджинії, Генрі та Марії переїхати до Річмонду на його утримання[16] .

Одруження[ред.ред. код]

Дозвіл на шлюб Едґара Аллана По і Вірджинії Елізи Клем.

Зрештою, родина змирилася з одруженням Едґара і Вірджинії. 22 вересня 1835 року в Балтиморі їм було видано церковний дозвіл на одруження[17]. Публічна церемонія відбулася 16 травня 1836 року в Річмонді за участю пресвітеріанський священника Преподобного Амаси Конверса[18]. По було 27, а Вірджинії 13, хоча в документах їй 21 рік[18]. Весілля відбулося ввечері, в будинку Міссіс Джеймс Яррінгтон[19], хазяйки будинку, де зупинилися По, Вірджинія та її матір[20]. Яррінгтон допомогала Марії Клем готувати святкову вечерю та пекти весільний торт[21]. У молодят був короткий медовий місяць у Пітсбурзі, штат Вірджинія[19].

Цей шлюб жваво обговорювався через велику різницю в віці і кровний родинний зв'язок між подружжям. Записи біографа По, Артура Гобсона Квіна свідчать, що нікого не дивувало, коли По називав дружину "Сестричкою"[22]. Інший його біограф, Кеннет Сільверман вказував, що єдиною дивиною в цьому шлюбі був вік дружини[17]. Він вказував, їх відносини були скоріше, як у брата і сестри, ніж як у чоловіка і дружини[23]. Деякі дослідники, які вважають переважну більшість творів письменника автобіографічними, припускають, що Вірджинія померла незайманою[24]. В підтримку цього припущення зазвичай приводять рядок з "Аннабель Лі", де говориться: "діва... на ім'я Аннабель Лі"[24]. Джозеф Вуд Картч взагалі вважає, що По не потребував жінок в сексуальному плані[25], вони слугували лише джерелом натхнення і турботи[26]. Друзі По припускали, що пара не ділила одного ліжка принаймні перші два роки шлюбу, але коли Вірджинії виповнилося 16, у них було "нормальне" подружнє життя[27] .

Незважаючи на перепони, пара була щасливою, ніжною одне до одного і відданою. В листі до свого роботодавця Джорджа Рекса Ґрехема По писав: "Його любов до дружини - це захоплене поклоніння перед духом краси"[28]. Одного разу По написав своєму другові слідуючі рядки: "Я не бачу нікого настільки ж прекрасного серед живих, як моя маленька дружина"[29]. Вона, в свою чергу, майже боготворила чоловіка[30]. Вона часто сиділа поруч з ним, коли він працював, складала і надсилала його рукописи[31].

Родовід Вірджинії і Едґара По[ред.ред. код]


 
 
 
 
 
 
 
 
Девід По
(1748-1818)
 
Елізабет Кернес
(1756-1835)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Джон Хенкок По
(1776-?)
 
Вільям По
(1780-?)
 
Джордж Вашингтон По
(1782-?)
 
 
Самуель По
(1787-?)
 
 
Елізабет По
(1792-?)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Елізабет Арнольд Гопкінс По
(1787-1811)
 
Девід По Молодший
(1784-?)
 
Марія По Клем
(1790-1871)
 
Вільям Клем Молодший
(?-1826)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вільям Генрі Леонард
(1807-1831)
 
 
Розалія (МакКензі) По
(1810-1874)
 
Генрі Клем
(1818-?)
 
 
Вірджинія Марі Клем
(1820-1822)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Едґар Аллан По
(1809-1849)
 
 
 
 
 
Вірджинія Еліза Клем
(1822-1847)
 
 
 
 
 

Примітки[ред.ред. код]

  1. Thomas, Dwight & David K. Jackson. The Poe Log: A Documentary Life of Edgar Allan Poe, 1809–1849. Boston: G. K. Hall & Co., 1987: 52. ISBN 0-7838-1401-1
  2. а б в Silverman, Kenneth. Edgar A. Poe: Mournful and Never-ending Remembrance. New York: Harper Perennial, 1991. ISBN 0-06-092331-8.
  3. а б Quinn, Arthur Hobson. Edgar Allan Poe: A Critical Biography. Baltimore: The Johns Hopkins University Press, 1998. ISBN 0-8018-5730-9
  4. а б Meyers, Jeffrey. Edgar Allan Poe: His Life and Legacy. Cooper Square Press, 1992. ISBN 0-684-19370-1.
  5. а б в Sova, 52
  6. Haas, Irvin. Historic Homes of American Authors. Washington, DC: The Preservation Press, 1991. ISBN 0-89133-180-8. p. 78
  7. Quinn, 187–188
  8. Silverman, 96
  9. Sova, 67
  10. Quinn, 218
  11. Silverman, 323
  12. Sova, 225
  13. а б Quinn, 219
  14. Silverman, 104
  15. а б Meyers, 72
  16. Meyers, 74
  17. а б Silverman, 107
  18. а б Meyers, 85
  19. а б Quinn, 254
  20. Quinn, 230
  21. Sova, 263
  22. Hoffman, 26
  23. Krutch, 52
  24. а б Hoffman, 27
  25. Krutch, 25
  26. Krutch, 54
  27. Sova, 53
  28. Oberholtzer, 299
  29. Phillips, 1184
  30. Hoffman, 318
  31. Phillips, 1183

Джерела[ред.ред. код]

  • Hoffman, Daniel. Poe Poe Poe Poe Poe Poe Poe. Baton Rouge: Louisiana State University Press, 1972. ISBN 0-8071-2321-8.
  • Krutch, Joseph Wood. Edgar Allan Poe: A Study in Genius. New York: Alfred A. Knopf, 1926.
  • Moss, Sidney P. Poe's Literary Battles: The Critic in the Context of His Literary Milieu. Southern Illinois University Press, 1969.
  • Meyers, Jeffrey. Edgar Allan Poe: His Life and Legacy. Cooper Square Press, 1992. ISBN 0-684-19370-1.
  • Oberholtzer, Ellis Paxson. The Literary History of Philadelphia. Philadelphia: George W. Jacobs & Co., 1906. ISBN 1-932109-45-5.
  • Phillips, Mary E. Edgar Allan Poe: The Man. Chicago: The John C. Winston Company, 1926.
  • Quinn, Arthur Hobson. Edgar Allan Poe: A Critical Biography. Baltimore: The Johns Hopkins University Press, 1998. ISBN 0-8018-5730-9
  • Silverman, Kenneth. Edgar A. Poe: Mournful and Never-ending Remembrance. New York: Harper Perennial, 1991. ISBN 0-06-092331-8.

Посилання[ред.ред. код]