Едгар Аллан По

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Едґар Аллан По
Edgar Allan Poe
Edgar Allan Poe 2.jpg
Едґар Аллан По. Дагеротип 1848 року, менш ніж за рік до смерті письменника.
При народженні: Edgar Poe
Псевдоніми, криптоніми: Бостонець
Дата
народження:		 19 січня 1809(1809-01-19)
Місце
народження:		 Бостон, штат Массачусетс США США
Дата
смерті:		 7 жовтня 1849(1849-10-07) (40 років)
Місце
смерті:		 Балтимор, штат Меріленд США США
Національність: американець
Громадянство: американське
Мова творів: англійська
Рід діяльності: поет, драматург, літератор, літературний критик
Напрямок: романтизм, символізм
Жанр: детектив, готичний роман, жахи, фантастика, сатира


Едґар Аллан По (англ. Edgar Allan Poe МФА: [ˈɛdgɚ ˈælən ˈpoʊ̯] Е́дґар Е́лан По́в; 19 січня 1809 — 7 жовтня 1849) — американський письменник, поет, есеїст, драматург, літературний редактор і критик, один із провідних представників американського романтизму.

Найбільш відомий своїми макабричними (в стилі жахів) і містичними оповіданнями. Е.По був одним із перших американських професіоналів короткого оповідання (новели) і засновником детективу. Шанований за внесок у народження жанру наукової фантастики. Він був першим знаменитим американським письменником, який намагався заробляти винятково творчістю - саме тому упродовж життя По потерпав від матеріальної скрути.

Едґар По народився у Бостоні, штат Массачусетс. Він рано осиротів: батько покинув сім'ю, а мати померла. Едґара взяли під свої опіку Джон і Френсіс Аллан, але вони ніколи офіційно не усиновлювали його. Хлопець відвідував університет Вірджинії протягом одного семестру, проте був змушений кинути навчання через брак грошей. Завербувавшись в армію, він порвав зв'язки з опікунами — Алланами.
Творча кар'єра Едґара почалася з невеликої збірки віршів "Тамерлан та інші вірші", яку він скромно підписав псевдонімом "Бостонець".

Незабаром По захоплюється прозою і наступні кілька років працює в періодичних виданнях, зокрема в літературних журналах. Він стає відомим завдяки власному стилю критики. Через роботу Едґар По багато переїжджав — до Балтимора, Філадельфії, Нью-Йорка. 1835 року у Балтиморі По одружується з Вірджинією Клем, 13-річною двоюродною сестрою. 29 січня 1845 року Едґар По опублікував свій найвідоміший вірш "Ворон", що приніс йому миттєвий успіх. Дружина По померла від туберкульозу через два роки після публікації.

7 жовтня 1849 року, у віці 40 років, у місті Балтимор, відійшов у вічність і сам Едґар По. Причина його смерті досі невідома і можливо спричинена алкоголем, застійним повнокрів'ям головного мозку, холерою, наркотиками, серцевою недостатністю, сказом, туберкульозом, спробою накласти на себе руки чи іншими факторами. По і його роботи мали значний вплив на світову літературу в цілому, а також у таких вузьких сферах як криптографія та космологія. У деяких будинках, де він тривалий час проживав, діють музеї. Існує також щорічна премія "Edgar Award" — за досягнення в царині жанру жахів. Роботи По стали частиною поп-культури, з'являючись у музиці, фільмах та на телебаченні.[1]

Свої твори Едґар По писав, на відміну від більшості американських письменників XIX ст., літературною англійською мовою. Оригінальність його творчості і його літературні герої багатьом європейцям видавалася несумісними з панівним уявленням про унормованість, пуританство, обивательську безбарвність американського суспільства, його раціоналізм й прагматизм, бездуховність, ворожість усьому інтелектуальному. Звідси пішло не раз повторене твердження про чужість По духу Сполучених Штатів. Лаконічно це висловив Бернард Шоу:"Як міг з'явитися в Америці цей найвитонченіший художник, справжній аристократ літератури?" В цьому твердженні лише частка правди. Хоча він не відтворював в реалістичних образах життя американців, По дуже американський письменник. Як продовжувач прозової традиції свого сучасника Вашингтона Ірвінга і опонент поетів-трансценденталістів, як художник, що відгукувався на читацькі потреби земляків, писав про те, що цікавило і хвилювало саме його співвітчизників і, нарешті, як автор сатир на американську діловитість, беззастережний оптимізм та хвалькуватість, на пресу і літературу США, він був безперечно національним митцем.

Характерні особливості життя батьківщини відбилися в інтелектуальній своєрідності багатьох його оповідань, у культі раціо, в науково-фантастичній тематиці, особливому інтересі до технічних винаходів, оспівуванні вченого, подорожанина, піонера нових земель. За життя американського майстра незвичність його натури й певна ексцентричність поведінки викликали в багатьох сучасників водночас і заперечення, і хворобливий інтерес. Ось як характеризує Едгара По прихильна до нього близька знайома літераторка Френсіс Осгуд: "Я завжди вважала його взірцем витонченості, шляхетності і великодушності… Його гарна гордовита голова, темні очі, які блищали сяєвом обраності, сяєвом почуття і думки, його манери — все це було поєднанням невимовної величі та ніжності… Особливою величчю здавалася мені проста й поетична душа Едгара По.

Він був веселий, щирий, дотепний, інколи стриманий, чи вередливий, як розбещена дитина, але навіть під час найважчої літературної праці він знаходив ласкаве слово, добру усмішку до лагідної, молодої та обожнюваної дружини і до всіх гостей ставився уважно й люб'язно. Нескінченно годинами проводив він за столом… Завжди старанний, терплячий, записуючи своїм прегарним письмом чудові фантазії, котрі безперервно породжував його блискучий і гострий розум.

Та є й зовсім інші характеристики, які малюють непривабливу, а подекуди відразливу постать. Наділяючи По рисами в кращому разі демона, а в гіршому — просто негідника, люди, які з тих чи інших причин не любили письменника, йшли назустріч побажанням публіки. Усе написане вище аж ніяк не докладно висвітлює значення творчості Едгара По для світової літератури, але принаймні визначає його місце в цій царині культури. Скарбниця поезії і прози американського генія багата і щедра, з неї, мов з казкової невичерпної скрині, можна сміливо брати, позичати, не боячись, що побачиш дно. Великий романтик лишається живим класиком, якому є що сказати все новим і новим поколінням читачів всього світу.[2]

Зміст

Біографія [ред.]

Молоді роки [ред.]

Народився Едґар По 19 січня 1809 у Бостоні (Массачусетс) в шотландсько-ірландській родині. Син актриси

Ця меморіальна дошка вказує на приблизне місце народження Едґара По.

Елізабет Арнольд Гопкінс По і актора Девіда По-молодшого. Середній з трьох дітей: старший брат — Вільям-Генрі Леонард По, молодша сестра — Розалія По. Можливо, Едґара назвали на честь персонажа трагедії Вільяма Шекспіра "Король Лір", в якій у 1809 році грали батьки письменника.

Його батько покинув сім'ю 1810 року. Мати померла роком пізніше від сухот. Едґара взяв до своєї сім'ї Джон Аллан, успішний шотландський купець з Річмонду (Вірджинія), який торгував тютюном, одягом, пшеницею, надгробними плитами та іншими товарами. Друге (середнє) ім'я По, яке він прийняв на знак поваги до сім'ї Аллана (хоча ніколи не був формально всиновлений), часто (навіть в енциклопедіях) помилково подається як «Аллен» (насправді є «Аллан»).

Сім'я Алланів охрестила юного Едґара як вірного єпископальній церкві в 1812, і Джон Аллан одночасно розпещував і агресивно дисциплінував свого прийомного сина. Він, його дружина Франческа Аллан і Едґар 1815 року здіснили подорож до Англії. Едґар недовго відвідував школу латинської граматики в рідному місті вітчима Ірвін (Шотландія). 1816 сім'я переїхала до Лондона. Едґар навчався в школі-інтернаті в Челсі до літа 1817 р. Потім вступив до «Школи Маєтку превелебного Джона Бренсбі» (Reverend John Bransby's Manor House School) в Стоук Ньюінґтоні (тоді містечко за 6 кілометрів від Лондона).

1820 року Едґар разом з Алланами повернувся до Річмонду, Вірджинія. В 1824 році По був лейтенантом почесної варти Річмонду під час святкування приїзду до міста маркіза де Лафаєта. У березні 1825 року помер дядько Джона Аллана Вільям Гейт, який вважайся одним з найбагатших мешканців Річмонду і залишив Алланам кілька акрів нерухомості. Спадок оцінювався в близько $750,000. Влітку 1825 року, Аллан відсвяткував збільшення своїх статків придбанням двоповерхового цегляного будинку, що мав назву «Молдавія». Можливо По був заручений з Сарою Ельмірою Ройстер перш ніж у лютому 1826 року його прийняли до Університету Вірджинії, де він мав вивчати мови. Навчальний заклад , на початку був створений на ідеалах свого засновника, Томаса Джефферсона. Були встановлені жорсткі правила, щодо азартних ігор, коней, зброї, тютюну і алкоголю, але вони в більшості випадків ігнорувалися. Джефферсон впровадив систему студентського самоврядування, згідно з якою студенти могли самостійно обирати предмети і доповідати про всі порушення дисципліни на факультеті. Єдина в своєму роді система все ще знаходилася в повному безпорядку і в університеті був високий відсоток студентів, що самі покидали навчання. Під час свого перебування там По порвав із Сарою і постійно конфліктував з прийомним батьком через гральні борги. Едґар По заявив, що Джон Аллан надає йому недостатньо коштів для оплати занять та гуртожитку. Аллан вислав додаткові гроші, але й борги По збільшилися. Після року навчання Едґар По покидає університет, відчуваючи, що на нього ніхто не чекає у Річмонді (особливо після того як його кохана Сара вийшла заміж за Александера Шелтона), він у квітні 1827 року відправляється до Бостона, по дорозі перебиваючись заробітками у якості клерка або журналіста, у якийсь момент він починає використовувати псевдонім Анрі Ле Реннет.

Військова кар'єра [ред.]

Невзмозі утримувати себе фінансово, 27 травня,1827року По був зарахований рядовим до лав армії Сполучених Штатів. Використовуючи ім'я «Едгар А. Перрі» він заявляв, що йому 22 роки, хоча на той час йому було 18.

Форт Незалежності в якому певний час служив По.

Спочатку він служив в Форті Незалежності, на Бостонській гавані за 5 доларів в місяць. В тому ж році вишла його перша книга, 40 — сторінкова збірка віршів «Тамерлан і Інші вірші» підписана псевдонімом Бостонець. було надруковано всього 50 примірників і читачі не звернули на неї ніякої уваги. Військо в якому служив Едгар Аллан По послали до форту Молтри, в Чарльстоні, Південна Кароліна. Едґара підвищили у званні до артилерійського техніка, завербованого майстра робочої спеціальності, який підготовлював снаряди для артилерії, його щомісячна заробітна плата зросла удвічі. Після двох років служби і досягнення рангу сержанта артилерії (найвище звання, яке може досягти унтер — офіцер), По вирішив завершити своє служіння Батьківщині, яке мало тривати 5 років, раніше. Він відкрив своє справжнє ім'я і становище своєму командиру, лейтенанту Говарду. Говард міг його відпустити, лише тоді коли за нього попросить прийомний батько Джон Аллан. Кількома місяцями пізніше йому було відмовлено в допозі, можливо Аллан навіть неповідомив Едгару про хворобу його прийомної матері. Френсіс Валентина По померла 28 лютого 1829 року. Напевно, пом'якшений втратою дружини, Джон Аллан вирішив підтримати спробу По піти з армії, щоб служити в Військовій академії США в Вест — Пойнті.

По остаточно був демобілізований 15 квітня 1829 року після того, як була забезпечена його заміна в особовому складі. Перед вступом до Вест-Пойнту, По на деякий час повернувся до Балтимору, щоб побачитися зі своєю овдовілою тіткою Марією Клем, її дочкою Вірджинією Елізою Клем, своїм братом Генрі і хворою бабусею Елізабет По. Тим часом в 1829 році, в Балтиморі він опублікував свою другу книгу «Аль-Аарааф, Тамерлан і малі вірші».

По відбув до Вест-Пойнту і 1 липня 1830 року був прийнятий до академії. В жовтні 1830 року Джон Аллан вдруге одружився на Луїзі Паттрсон. Одруження і жорсткі суперечки з По через народження позашлюбних дітей призвело до того, що прийомний батько відрікся від По. Едґар вирішив покинути Вест-Пойнт навмисно потрапивши під військовий трибунал. 8 лютого 1831 року він спробував грубо не виконувати обов'язки, не підкорюватися наказам та не відвідувати заняття і церкву. По спеціально звернувся з проханням не відраховувати, знаючи, що його визнають винним.

Він вирушив до Нью-Йорку в лютому 1831 року і видав третю збірку поезій з назвою "Поеми Едґара А. По. Друге видання". Книга була видана на кошти зібрані серед товаришів по навчанню у Вест-Пойнті, сума становила 170 доларів. Вони можливо сподівалися побачити у збірці памфлети на командирів та викладачів, якими По став відомим ще під час навчання в академії. В книзі було ще раз надруковано вірші «Тамерлан» і «Аль Аарааф» та 6 нових раніше неопублікованих творів. Пізніше, в березні 1831 року, По повернувся до Балтимору. Його старший брат Генрі помер 1 серпня 1831 року від алкоголізму.

Письменницька зрілість і кар'єра (1833-1849) [ред.]

Після смерті брата По вирішив розпочати кар'єру письменника. Це був складний час в американському книговидавництві. Видавцям було вигідніше робити нелегальні копії творів англійських авторів, аніж платити за написання чогось нового в Америці. Становище індустрії значно погіршилося ще й через фінансову кризу 1837 року. З'явилися нові технології друку, які спричинили виникнення величезної кількості періодичних видань і деякі з них взагалі не отримували прибутку через конкуренцію. По впродовж всього подальшого життя доводилося часто принижуватися, беручи гроші в борг.

Вірджинія По.

Після перших невдалих поетичних спроб, По вирішив зосередитися на написанні прози. Він опублікував декілька історій в Філадельфії і почав роботу над єдиною своєю драмою Politian. В жовтні 1833 року Едґар зі своєю історією «Рукопис, знайдений у пляшці», виграв конкурс проведений газетою The Baltimore Saturday Visiter. Оповідання привернуло увагу Джона П. Кеннеді, впливової людини в Балтиморі, який порекомендував По Томасу Вайту, редакторові річмондського журналу Southern Literary Messenger. По став помічником редактора, але через два тижні його спіймали п'яним на роботі та звільнили. По поверненню до Балтимора, 22 вересня 1835 року, По таємно одружився зі своєю кузиною Вірджинією Клем, яка стала адресатом його найпроникливіших ліричних віршів. Йому було 26 років, а Вірджинії всього 13, хоча в свідоцтві про шлюб її вік збільшено на 8 років. Поновлений на посаді після обіцянки гарної поведінки даної Вайтові, Едґар, Вірджинія та її матір переїхали до Річмонду. Він працював в Southern Literary Messenger до січня 1837 року. Впродовж цього періоду тираж зріc до 3,500 примірників. По надрукував декілька поезій, ряд критичних статей та оповідань. 16 травня 1836 року на прохання Вірджинії було проведено другу, публічну церемонію одруження.

Едґар Аллан По в 1844 році.

«Повість про пригоди Артура Гордона Піма» була надрукована і набула широкої відомості в 1838 році. Влітку 1839 По обійняв посаду помічника редактора в Burton's Gentleman's Magazine. В цей період написано чимало статей, оповідань і літературних відгуків, які стверджували репутацію По, як різкого і чесного критика. По залишив Burton's через рік плідної праці, бо отримав кращу пропозицію від Graham's Magazine.

Одного вечора в січні 1842 року, Вірджинія грала на піаніно і співала перед гостями, коли у неї раптово лопнула кровоносна судина. Вона була при смерті від туберкульозу. Засмучений тяжким станом дружини Едґар почав пити ще більше. Надрукований 29 січня 1845 року вірш «Ворон» у нью-йоркській газеті Evening Mirror став літературною сенсацією того року і привернув увагу публіки до творчості По. The Broadway Journal в якому довгий час працював письменник у Нью-Йорку 1846 року збанкрутував. По переїхав до будинку в Бронксі, Нью-Йорк. Цей дім, відомий, як «Котедж По» знаходиться на південно-східному перетині Кінгсбрідж Роуд і Ґранд-Конкорс (зараз 149-та вулиця). В цьому будинку 30 січня 1847 року померла Вірджинія. Смерть дружини стала останньою і непоправною катастрофою життя По, сповненого виснажливою працею, яка не допомагала вибратися з бід, які переслідували його і призвели до душевного зриву й ранньої загибелі.

Смерть [ред.]

Помер По 1849 року. Причина його смерті досі не з′ясована і може бути пов'язана з алкоголем, наркотиками, холерою, сказом, самогубством (вірогідно помилкова версія, зважаючи на спроби самогубства в попередні роки), туберкульозом, серцевою недостатністю, застоєм крові в мозку та іншими чинниками.[3]

Поховальна церемонія була дуже скромною. 12 жовтня 2009 року шанувальники таланту По влаштували до 200-ї річниці з дня народження письменника та 160-річчя з дня його смерті пишне символічне друге поховання.[4]

Українські переклади [ред.]

  • «Новели» Е. По в перекладі І. Петрушевича (1899) (у серії «Артистично-літературні новини»);
  • Вибрані твори / Пер. Майка Йогансена, Бориса Ткаченка. — Харків, 1928;
  • Повість Артура Ґордона Піма з Нантукету, де докладно описується бунт i люту резню на борту американського бриґа «Ґрампус». — Харків, 1928;
  • Золотий жук. — Київ, 1972;
  • Мовчання: Баснь / Пер. Майка Йогансена // Прапор. — 1989. — №. 1. — С. 89-92;
  • Листи: до Вільяма По (від 20 серпня 1835 р.), до Вірджінії По (від 12 червня 1846 р.), до Джорджа Евелета (від 4 січня 1848 р.) / Пер. Сергія Вакуленка // Прапор. — 1989. — №. 1. — С. 92-95;
  • Золотий жук: Оповідання та повість. — Київ, 2001;
  • Чорний кіт: Оповідання. — Київ, 2001;
  • Золотий жук. Провалля і маятник / Пер. Ростислава Доценка. — Київ, 2003;
  • Провалля і маятник: Оповідання, поезії. — Харків, 2006;
  • Золотий жук: Оповідання / Пер. Юрія Лісняка, Ростислава Доценка. — Київ, 2010.

Екранізації [ред.]

  • За мотивами його оповідання «Маска червоної смерті» В.Гардін створив фільм «Європою блукає примара» (1922).

За мотивами новели «Лігейя», (Michael Staininger) зняв однойменний фільм, жанр: жахи, трилер (2009).

Таємничий прихильник Едґара Аллана По [ред.]

Загадкова особистість, що щорічно відвідує могилу Е.Ал. По в день його народження, 19 січня, для вшанування пам'яті генія. Ця традиція бере початок з 1949 року, коли перший таємний прихильник відвідав могилу на цвинтарі Вестмінстерської пресвітеріанської церкви в Балтиморі, штат Меріленд. Він виконував цей ритуал до самої своєї смерті в 1998 році, після чого традиція була продовжена його «спадкоємцем». Залишені на могилі новим таємничим прихильником записки неоднозначного змісту викликали у деяких людей негативні почуття. Іноді записки містили слова шани до письменника — «Едгар, я пам'ятаю про тебе». У 1993 році була залишена таємнича записка наступного змісту: «Смолоскип перейде до іншого». Що, можливо, вказувало на серйозну хворобу чи наближення смерті першого прихильника. Як би там не було, а 19 січня 2010 року таємничий прихильник взагалі не прийшов на могилу великого Едгара Аллана По.

Цікаві факти [ред.]

  • Команда з американського футболу «Балтимор Райвенс» названа на честь однойменного твору автора. Талісманами є три ворони, яких звуть Алан, Едґар і По.
  • Едґар Алан По, можливо, є автором містифікації, відомої під ім'ям «Криптограми Бейла», зміст яких не розгадано донині.
  • На честь Едґара По названий кратер на Меркурії.
  • Щороку, в день народження Едґара По, його могилу відвідує таємний шанувальник.
  • Роман «Чорний трон» відомого американського письменника-фантаста Роджера Желязни, заснований на фактах життя По, а також там є численні згадки про його творчість і героїв, створених По.
  • У 1988 р. в альбомі «Ainsi soit je …» популярної французької співачки Мілен Фармер, 3-м треком вийшла пісня «Allan» присвячена Едгару Аллану По. Пізніше, в 1989 р. вона була виконана Фармер на її концертному турне і випущена live-синглом.
  • На рахунку гурту «The Alan Parsons Project» є альбом «Tales of Mystery and Imagination» (1976), присвячений життю і творчості Едґара По [2].
  • У пісні гурту «The Beatles», «I Am the Walrus» (альбом «Magical Mystery Tour») згадується Едґар По.
  • У пісні гурту «Green Day», «St. Jimmy» (альбом «American Idiot») також згадується По.
  • Американський dark neoclassical дует «Nox Arcana» випустив в 2007 році альбом «Shadow of the Raven», присвячений творчості Едґара Аллана По.
  • Російська gothic doom \ black metal група Sunbellum в 2007 році випустила альбом «The Transition», в якому, як лірики пісень, були використані і вірші Е. А. По.
  • Одна з пісень хард-рок гурту «Iron Maiden», альбом «Killers» носить назву знаменитого детективного оповідання «The Murders in the Rue Morgue» (1841).
  • У фінського симфо-пауер-метал гурту «Nightwish» є композиція «The Poet and the Pendulum», що є відсиланням на розповідь Едґара По «Колодязь і маятник» (англ. «The Pit and the Pendulum»).
  • Перший розділ книги Габріель Вітткоп «Зразкова Смерть» (1998) реконструює події, які сталися в останні дні життя Едгара По. Глава називається «Балтимора Ночі».
  • У «Марсіанських хроніках» (1950) Рея Бредбері є глава "Квітень 2005. Ешер II «, в якій цінитель творчості письменника мстить за спалення книг По в дусі його страшних оповідань ".
  • Едґар Аллан По і його вірш «Ворон (вірш)» кілька разів згадуються в анімаційній короткометражці «Вінсент», режисер якої, Тім Бертон, живить велику симпатію до творчості письменника.
  • У фільмі «Ворон» головний герой цитує рядки з однойменного вірша По.
  • Фронтмен фінського гурту «HIM» Вілле Вало зробив собі татуювання на спині у вигляді очей Едґара По.
  • Одна з пісень німецького хеві-метал гурту «Grave Digger» носить назву «Raven» і заснована на вірші Ворон Едґара Аллана По.
  • У дискографії Пітера Хеммілла є рок-опера «The Fall of the house of Usher», написана в 70-х і побачила світ у 1991 році, за однойменним твором По «Падіння будинку Ашерів».
  • Гарольд Шехтер написав ряд фантастико-детективних «містерій в дусі Едгара По» («Маска Червоної Смерті», «Говіркий небіжчик» тощо), головним персонажем яких є детектив-літератор Едґар А. По.
  • У мультфільмі «Сімпсони», в серії «Treehouse of Horror» Ліза читає вірш Едґара Алана По «Ворон».
  • У книзі Сьюзан Хаббард (англ. Susan Hubbard) «Інша» згадується Едґар По і наводяться уривки з його вірша «Аннабель Лі».
  • Микола Михайлов (гурт «Бригадний Підряд») виконав пісню під назвою «Едґар По».
  • Пісня гурту «Gregorian» «The Raven» заснована на сюжеті поеми Едґара По «Ворон».
  • Пісня гурту «Тріада» «Маска Червоної Смерті» заснована на сюжеті однойменного оповідання.
  • У пісні владивостоцького гурту «Вульгарний тон» в альбомі «Проба пера» згадується ім'я Едґара По.
  • На честь письменника названо астероїд 17427 По.
  • У серіалі «Послідовники» (2013), головний антигерой - Джо Керол, колишній професор коледжу,викладав роботи Едґара По і паралельно вбивав молодих жінок у славу романтизму.

Див. також [ред.]

q: Едгар Аллан По у Вікіцитатах?
Commons-logo.svg Едгар Аллан По на Вікісховищі?

Примітки [ред.]

  1. ↑ Stableford, Brian.
  2. ↑ «Science fiction before the genre.» The Cambridge Companion to Science Fiction, edited by Edward James and Farah Mendlesohn. Cambridge: Cambridge University of Press, 2003. pp 18-19.
  3. ↑ Meyers, Jeffrey. Edgar Allan Poe: His Life and Legacy. Cooper Square Press, 1992. p. 256
  4. ↑ http://rus.newsru.ua/rest/12oct2009/po.html

Ресурси Інтернету [ред.]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Едгар_Аллан_По&oldid=12639638