Вірський Павло Павлович
| Павло Павлович Вірський | |||
| Народився | 12 (25) лютого 1905 Одеса |
||
|---|---|---|---|
| Помер | 5 червня 1975 (70 років) Київ |
||
| Громадянство | |||
| Діяльність | танцівник і хореограф | ||
| Alma mater | Одеське музично-драматичне училище | ||
| Партія | КПРС | ||
| Нагороди |
|
||
Павло́ Па́влович Ві́рський (*12 (25) лютого 1905, Одеса — †5 червня 1975, Київ) — український танцівник і хореограф, Народний артист СРСР (1960).
Зміст |
Біографічні дані [ред.]
Народився 12 (25 лютого) 1905 року в Одесі. В 1926 році закінчив Одеське музично-драматичне училище, 1928 — Московський театральний технікум. Член КПРС з 1946 року[1].
Артист балету і балетмейстер у театрах Одеси, Харкова, Дніпропетровська, Києва, військових ансамблів.
Організатор (1937), балетмейстер (до 1940), художній керівник (1955–1975) Ансамблю танцю УРСР. У своїй творчості розвив знахідки і традиції, закладені Михайлом Андрійовичем Соболем[2].
Влітку 1972 на одному з найбільших сценічних майданчиків Вашінгтона «Вулф треп» перебував з ансамблем, виступи тривали два місяці.
Жив в Києві. Помер 5 червня 1975 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Творчість [ред.]
Танці і хореографічні картини:
- «Чумацькі радощі»,
- «Гопак»,
- «Рукодільниці»,
- «Запорожці»,
- «Флотилія „Радянська Україна“»,
- «Ляльки»,
- «Повзунець»,
- «Шевчики».
Багато хореографічних композицій Вірського зафіксовано у виданні «У вихорі танцю» (випуски 1-6, 1977–1982).
Відзнаки і нагороди [ред.]
- 29 серпня 1942 Президія ВР УРСР видала Указ про присвоєння почесного звання заслуженого артиста УРСР художньому керівнику Ансамблю червоноармійської пісні і танцю Південно-Західного фронту Павлу Вірському. [1]
- 1950 — Сталінська премія.
- 1965 — Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка за створення концертної програми (1964) Державного заслуженого ансамблю танцю УРСР.
- 1970 — Державна премія СРСР.
Нагороджений орденами Червоного Прапора і Червоної Зірки[3], а також медалями.
Пам'ять [ред.]
З 1977 року Національний заслужений академічний ансамбль танцю України носить його ім'я.
В 1983 році в Києві, на будинку по вулиці Малій Житомирській, 10 де він жив в 1969–1975 роках встановлено меморіальну дошку (бронза, барельєфний портрет; скульптор Н. Д. Марченко, архітектор Т. Г. Довженко)[4].
21 лютого 2005 року Національним банком України в серії «Видатні особистості України» в обіг була випущена нейзильберова 2-гривнева пам'ятна монета накладом 20 000 штук, присвячена 100-річчю від дня народження хореографа[5].
Також у 2005 році Поштою України була випущена поштова марка номіналом 45 копійок, присвячена 100-річному ювілею Павла Вірського.
|
ансамбль ім. Вірського
|
меморіальна дошка
|
поштова марка
|
пам'ятна монета
|
Примітки [ред.]
Література [ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Вірський Павло Павлович |
- Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 118–119.
- Шевченківські лауреати. 1962–2001: Енциклопедмчний довідник. — К., 2001. — С. 78—79.
- Бондарчук П. М. Вірський Павло Павлович // Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. — Київ: Наукова думка, 2003. — Т.1 — С. 575.
- Станішевський Ю. О. Павло Павлович Вірський. — К., 1962.
- Народились 25 лютого
- Народились 1905
- Померли 5 червня
- Померли 1975
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Незавершені статті про танцюристів
- Радянські артисти балету
- Українські артисти балету
- Українські балетмейстери
- Народні артисти СРСР
- Члени КПРС
- Лауреати Сталінської премії
- Лауреати Державної премії СРСР
- Лауреати Шевченківської премії 1965 року
- Уродженці Одеси
- Померли в Києві
- Поховані на Байковому кладовищі

