Ганс-Рудольф Резінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ганс-Рудольф Резінг
Контр-адмірал Резінг (1963).
Народився 28 вересня 1905(1905-09-28)[1][2][3]
Вільгельмсгафен, Віттмунд, Aurich Government Regiond, Провінція Ганновер, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1][2][3]
Помер 16 грудня 2004(2004-12-16)[1][2] (99 років)
Кіль, Німеччина[1][2]
Країна  Німеччина
Діяльність підводник, солдат, солдат, перекладач, офіцер ВМФ Німеччини
Alma mater Військово-морська академія Мюрвікаd (23 березня 1927)[4]
Знання мов німецька
Заклад Delius Klasing Verlagd і Naval Historical Teamd
Учасник Друга світова війна[5][3]
Членство Deutscher Hochseesportverband HANSAd і Міжсоюзницька конфедерація офіцерів запасу (31 липня 1968)
Військове звання контр-адмірал[d] і капітан 1-го рангу[d][3]
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Лицарський хрест Залізного хреста
 Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Хрест «За військову доблесть» (Італія)
Хрест «За військову доблесть» (Італія)
Командор ордена Корони Італії
Командор ордена Корони Італії
Командор ордена За заслуги перед ФРН
Командор ордена За заслуги перед ФРН
Нагрудний знак підводника
Нагрудний знак підводника

Ганс-Рудольф Резінг (нім. Hans-Rudolf Rösing; 28 вересня 1905, Вільгельмсгафен — 16 грудня 2004, Кіль) — німецький офіцер-підводник, капітан-цур-зее крігсмаріне, контр-адмірал бундесмаріне. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія[ред. | ред. код]

1 квітня 1925 року вступив на флот. Служив на легких крейсерах «Німфа» і «Кенігсберг». Уже в 1930 році виявився в числі морських офіцерів, яким була доручена робота з відтворення підводного флоту. Займався розміщенням замовлень на будівництво підводних човнів на закордонних верфях. Потім командував навчальними підводними човнами S-15 і S-3, керував підводного школою. З 21 вересня 1935 року командував підводним човном U-11, в 1937 році — U-35, з жовтня 1937 по серпень 1938 року — U-10. У 1937 році здійснив плавання до Азорських островів. У 1938 році служив в торпедній інспекції, де займався тестуванням нових торпед.

З грудня 1938 року — командир 5-ї флотилії підводних човнів (розформована в грудні 1939 року). З січня 1940 року — командир 7-ї флотилії. 21 травня 1940 року призначений командиром підводного човна U-48, на якому зробив 2 походи (провівши в морі в цілому 57 днів) в Північну Атлантику. Всього за час військових дій потопив 12 кораблів загальною водотоннажністю 60 701 брт і пошкодив 1 корабель водотоннажністю 5 888 брт.

Date Назва корабля Тип Тоннаж Вантаж Екіпаж Загинули Країна Конвой
5 червня 1940 Stancor Торговий пароплав 798 300 тонн риби 19 0 Британська імперія
7 червня 1940 Frances Massey 4,212 7500 тонн залізної руди 35 34
Eros (пошкоджений) 5,888 301 тонна міді, 108 тонн ферохрому і 200 тонн стрілецької зброї 62 0
11 червня 1940 Violando N. Goulandris 3,598 Пшениця 28 6 Королівство Греція
19 червня 1940 Tudor Торговий теплохід 6,607 3800 тонн сталі і 600 тонн генеральних вантажів 39 1 Норвегія HG-34F
Baron Loudoun Торговий пароплав 3,164 5050 тонн залізної руди 33 3 Британська імперія
British Monarch 5,661 8200 тонн залізної руди 40 40
20 червня 1940 Moordrecht Тепловий танкер 7,493 10 200 тонн мазуту 29 25 Нідерланди HX-49
16 серпня 1940 Hedrun Торговий пароплав 2 325 3009 тонн вугілля 29 8 Швеція OB-197
19 серпня 1940 Ville de Gand Пасажирський пароплав 7 590 1000 тонн снарядів 54 14 Бельгія
24 серпня 1940 La Brea Паровий танкер 6 665 9410 тонн мазуту 33 2 Британська імперія Конвой HX 65
25 серпня 1940 Athelcrest Тепловий танкер 6 825 10 125 тонн дизельного палива 36 30 Конвой HX 65A
Empire Merlin Торговий пароплав 5 763 6830 тонн сірки 36 35

3 вересня 1940 року призначений офіцером зв'язку ВМФ при командуванні італійськими підводними човнами в Бетасомі. У березні-серпні 1941 року командував 3-ю флотилією підводних човнів. У липні 1942 року призначений командувачем підводними човнами на Заході: йому підпорядковані всі підводні човни, що діяли з баз у Франції (за винятком Середземного моря). В кінці 1944 року штаб Резінга був переведений до Норвегії. У травні 1945 року здався союзникам. У 1946 році звільнений.

У 1956 році вступив на службу в ВМС ФРН. З 1957 року —командувач військово-морським відділом «Нордзе», з 1962 року — командувач 1-го військового округу ВМС. У 1965 вийшов у відставку.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Залесский К. А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. — М.: Эксмо, 2005. ISBN 5-699-10354-6
  • Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #10571352X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г д https://uboat.net/men/roesing.htm
  3. ↑ а б в г Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 195. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1
  4. ↑ http://www.ubootarchiv.de/ubootwiki/index.php/Hans-Rudolf_Rösing
  5. ↑ http://www.ubootarchiv.de/ubootwiki/index.php/U_48
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ганс-Рудольф_Резінг&oldid=37935299