Ганс Кіссель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ганс Кіссель
нім. Philipp Christian Hans Kissel
Народився 19 лютого 1897(1897-02-19)
Мангайм, Велике герцогство Баден, Німецька імперія
Помер 30 листопада 1975(1975-11-30) (78 років)
Агластергаузен
Країна  Німеччина
Діяльність офіцер, письменник
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна
Військове звання  Генерал-майор
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Лицарський хрест ордена Військових заслуг Карла Фрідріха
Лицарський хрест ордена Військових заслуг Карла Фрідріха
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За Атлантичний вал»
Медаль «За Атлантичний вал»

Філіпп Крістіан Ганс Кіссель (нім. Philipp Christian Hans Kissel; 19 лютого 1897, Мангайм30 листопада 1975, Агластергаузен) — німецький офіцер, генерал-майор вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія[ред. | ред. код]

Син торговця Йозефа Кісселя і його дружини Катаріни, уродженої Трайбер. 23 вересня 1915 року вступив в армію. Учасник Першої світової війни. 30 квітня 1919 року демобілізований. 1 квітня 1935 року вступив в 26-й батальйон комплектування. З 15 липня 1936 року — командир 10-ї роти 34-го піхотного полку, з 6 вересня 1939 року — 3-го батальйону 109-го піхотного полку, з 1 червня 1941 року — 3-го батальйону 228-го піхотного полку, з 25 березня 1942 року — 229-го піхотного полку. Учасник Французької кампанії і Німецько-радянської війни. 1 червня 1942 року важко поранений внаслідок аварії мотоцикла і 15 червня відправлений в резерв ОКГ. Після тривалого лікування 15 березня 1943 року очолив 672-й гренадерський полк. 1 липня 1943 року знову відправлений в резерв ОКГ. З 1 вересня 1943 року — командир 683-го гренадерського полку. 1 листопада 1944 року знову відправлений в резерв ОКГ. 10 листопада 1944 року відряджений в штаб Готтлоба Бергера і призначений начальником командного штабу фольксштурму. 8 травня 1945 року взятий в полон. 26 червня 1947 року звільнений.

Сім'я[ред. | ред. код]

19 вересня 1929 року одружився з Гельмою Бінгенер. В пари народились дочка (1931) і син (1938).

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Vom Dnjepr zum Dnjestr. Rückzugskämpfe des Grenadierregiments 683. Rombach, Freiburg im Breisgau 1970.
  • Die Katastrophe in Rumänien 1944. Wehr und Wissen Verlags-Gesellschaft, Darmstadt 1964.
  • Der Deutsche Volkssturm 1944/1945. Mittler, Frankfurt am Main 1962.

Література[ред. | ред. код]

  • Dermot Bradley (Hrsg.): Die Generale des Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 6: Hochbaum–Klutmann. Biblio Verlag. Bissendorf 2002. ISBN 3-7648-2582-0. S. 478–479.
  • Klaus-Dietmar Henke: Die amerikanische Besetzung Deutschlands. Band 27 von Quellen und Darstellungen zur Zeitgeschichte, Oldenbourg Verlag 1996, ISBN 3-486-56175-8, S. 129.
  • Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 443.
  • Wolfgang A. Mommsen: Verzeichnis der schriftlichen Nachlässe in deutschen Archiven und Bibliotheken: Die Nachlässe in den deutschen Archiven : (mit Ergänzungen aus anderen Beständen), Band 1 Schriften des Bundesarchivs. Oldenbourg Verlag 1983, ISBN 3-7646-1816-7, S. 887.

Посилання[ред. | ред. код]