Генеративна граматика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Генеративна граматика (породжувальна граматика, трансформаційна граматика, граматика Ч(Х)омського) — категорія генеративної лінгвістики, пов'язана із вивченням синтаксису. В її основі лежить концепція про систему граматичних правил та способи їх трансформацій для побудови граматично правильних конструкцій. Поняття синтаксису є ключовим для даної граматики.

Основоположником цієї граматики був американський лінгвіст Ноам Чомскі, який у своїй праці «Логічна структура лінгвістичної теорії» 1955 року (перевидана в 1975), наводить наступне визначення:

« Це своєрідний механізм, який породжує всі граматично правильні послідовності мови і не породжує жодної граматично неправильної  »

.

Ідея граматики про те, що мова має творчий характер та може виражати необмежену кількість думок, була запозичена вченим у Пор-Рояля та Гумбольдта. ЇЇ метою було пояснити механізм утворення безлічі формально правильних структур та вибудувати модель процесу діяльності носія мови, оскільки згідно з теорією генеративізму цей процес, тобто здатність людини породжувати та розуміти зовсім нові речення, яких вона ніколи не чула, є вродженим та практично неусвідомлюваним.

Предметом вивчення трансформаційно-генеративної граматики є структура механізму, який реалізує процес мовленнєвого спілкування. Чомскі вважає, що під час породження людиною безлічі граматично правильних пропозицій, відбувається певний процес. А саме трансформація глибинних структур у поверхневі. Під глибинними структурами розуміють – формування змісту речення, визначення його семантичної інтерпретації в аспекті синтаксичної дескрипції. Поверхневі структури – це звукове вираження цього змісту та універсальних елементів смислу за допомогою класів слів/частин мови. Таким чином, одна глибинна структура може відповідати кільком поверхневим і навпаки. Їх співвідношення відбувається за допомогою граматичних трансформацій.

Напр.. «Привітання брата було для нього приємним». (=«Йому було приємно, що брат привітав його»)

Синтаксис у генеративній граматиці складається з двох частин: - базовий компонент (задає варіанти глибинних структур мови); - трансформаційний блок (правила перетворення ядерних простих структур на складні).

Напр.. спів птаха → пташиний спів; сіяння рису → сіяти рис

При цих перетвореннях похідне речення тотожне вихідному за лексичним складом і набором елементарних смислів, але відрізняється від нього граматичним статусом.

Згідно з такими трансформаційними принципами, за допомогою обмеженого набору граматичних правил та понять людина може створити необмежену кількість речень.

Генеративна граматика була першою спробою опису мови в рамках когнітивної парадигми, але, на жаль, ця теорія зазнала різкої критики радянських мовознавців (Ф. П. Філін, О. С. Ахманова, М. Д. Андрєєв та ін.) у зв’язку з надмірним схематизмом, формалізмом та громіздкістю, а універсальний опис мови не створений й по нині.

Джерела[ред.ред. код]

  • Кочерган М.П. Загальне мовознавство: Підручник. Видання 2-ге, виправлене і доповнене: — К.: Видавничий центр «Академія», 2006. — 464 с.
  • Семчинський С.В. Загальне мовознавство. Видання друге, переоброблене і доповнене. – К.: АТ «ОКО», 1996. – 416с.
  • Ярцева В. Н. Лингвистический энциклопедический словар. «Советская энциклопедия», 1990. – М.


Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.