Біхевіоризм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Біхевіори́зм (від англ. behavior — поведінка) — один з напрямів психології, що зводить поведінку людей до механічних, машиноподібних актів у відповідь на зовнішні подразнення.

Класична формула біхевіоризму «стимул — реакція» виключає опосередковуючу психічну ланку. Біхевіоризм заперечує дійову роль психіки, свідомості (а інколи навіть і факт їх існування). Біхевіоризм виник на початку 20 століття як реакція на кризу суб'єктивістських інтроспекційних течій в психології. Проте, відкидаючи психіку, трактуючи людину як машину, біхевіористи не уникли не лише механіцизму, а й ідеалізму. Грубомеханістичний характер класичного бігевіоризму (Вотсон Джон (John B. Watson), Торндайк Едворд (Edward L. Thorndike)) викликав ряд відступів у його послідовників: цільовий біхевіоризм (Едворд Толмен (Edward C. Tolman)), математичний біхевіоризм (Голл Кларк (Clark Hall)) та ін.