Глухівський Успенський монастир
| Глухівський Успенський монастир | |
|---|---|
| 51°41′13″ пн. ш. 33°54′25″ сх. д. / 51.68701500002777749° пн. ш. 33.90696700002777675° сх. д.Координати: 51°41′13″ пн. ш. 33°54′25″ сх. д. / 51.68701500002777749° пн. ш. 33.90696700002777675° сх. д. | |
| Тип споруди | монастир |
| Розташування | Україна, Глухів |
| Початок будівництва | 1670 |
| Зруйновано | 1930 |
| Належність | православ'я |
  Глухівський Успенський монастир (Росія) | |
 | |
Глухівський Преображенсько-Успенський монастир — жіночий монастир, що існував у Глухові у XVII — ХХ століттях.
Історія[ред. | ред. код]
Монастир було засновано у 1670 році у м. Глухів згідно з універсалом гетьмана Дем'яна Многогрішного[1][2]. Ігуменею монастиря було призначено вдову військового товариша Тамборовича — Агафію (Афанасію).
У 1681 році жіночий монастир було приписано до Вознесенського монастиря у Києві, де протягом 1685—1688 рр. ігуменею була мати гетьмана Івана Мазепи — Марія Магдалина Мазепа. У 1692 році на її клопотання[3][4][5] московський патріарх Адріян дозволив перенести монастир з околиці на Чернеччині (сучасна суконна фабрика) до центру Глухова з розташуванням біля Успенської церкви. Її у 1686 році почали зводити за підтримки гетьмана Івана Самойловича: «нача здати муром церковь сию за отпущение грехов своих, вельможной пани Марии малжонки, и потомков своих Григория, Иакова и Анастасии в гради Глухови и за преставших рабов божих Симеона, полковника Стародубского и Параскеви, боярыни Шереметевой, гетманской дшери»[6]. Будівництво велось декілька років і було вже завершене за сприяння гетьмана Івана Мазепи.
Так, монастир отримав назву Успенського від собору, збудованого гетьманом Іваном Самойловичем на місці братської могили московських стрільців, що загинули під час антимосковських заворушень 1658 р.[7]
В «Атласі Малоросії з картами та планами міст», складеному в 1778 року, цей храм згадується в складі монастиря: «далѣе, по линіи улицы, обывательскіе каменные погреба и сотенная канцелярія; за нею, на юз, находился дѣвичій монастырь съ церквами Успенія и Вознесенія, примыкавший къ крѣпостному валу…»[8]. Друга невеличка церква розташовувалась на південь і була побудована як трапезна на честь Різдва Христова. Вона постраждала в пожежі 1748 року і стояла пусткою[9]
У 1694 році у монастирі було закладено Свято-Троїцький храм. Закладна дошка про цю події зберігається під номером: КП.-2024, М.-270 у Сумському обласному художньому музеї імені Никанора Онацького[10]
Церква Успіння Пресвятої Богородиці під час пожежі 1784 року згоріла і більше не відбудовувалась. Російська імператриця Катерина II наказала її розібрати[11].
На місці Успенської церкви було встановлено пам'ятник з цегли. На лицьовій стороні, зверненій до вулиці, в неглибокій ніші за склом знаходилася невелика ікона Успіння Богородиці, а нижче ікони[12].
У 1930-ті рр. монастир був закритий органами радянської влади[13].
Архітектурні пам'ятки[ред. | ред. код]
- Церква Успіння Пресвятої Богородиці (закладено 1686 року) — головний храм, що належав до типу простого тетраконху;
- Різдва Христова — трапезна церква;
- Свято-Троїцький храм (закладено 1694 року);
У «Атласі Малоросії з картами та планами міст» 1778 року зазначається, що «…церкви были, большей частью, об одной главъ, но были и о трех; а дъвичий монастырь имел их 4»[8].
Ігумені[ред. | ред. код]
- Агафія (Афанасія) — засновниця;
- Марія Магдалина Мазепа;
- Єлизавета (згадується під 1754 роком).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ЦДІАК України, ф. 149, оп. 1, спр. 4, арк. 1.
- ↑ Лазаревский А. М. Описание старой Малороссии. Т. II. — С. 436
- ↑ Закревский Н. Описание Киева. Т. II. — М., 1968. — С. 871—872
- ↑ Зверинский В. В. Материал для историко-топографического исследования о православных монастырях в Российской империи. Т. III. — СПб., 1897. — С. 202—203
- ↑ Коваленко Ю. О. Містобудівна структура м. Глухова у XVII—XVIII ст. / за матеріалами археологічних розвідок. // Культурно-релігійний розвиток Гетьманщини кінця XVII — початку XVIII століття": матеріали науково-практичної конференції. — Ніжин, 2006. — С. 100—101
- ↑ Черниговские губернские ведомости. — 1852. — № 34
- ↑ Коваленко Ю. О. Дещо про історичну топографію ранньомодерного Глухова // Сіверщина в історії України. — К., 2009. — С. 86-90
- ↑ а б Описание атласа XVIII ст., подаренного черниговской гимназии кн. Н. П. Голицыным // Киевская старина. Ежемесячный исторический журнал. Год девятый. Том XXIX. — Киев, 1890
- ↑ Звернення ігуменії Єлизавета 10 серпня 1754 року до гетьмана К. Г. Розумовського з проханням про допомогу // ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, д. 1244, арк. 3
- ↑ Мицик Юрій Ще один сюжет про Івана Мазепу // Сіверянський літопис. 2006. — № 5. — С. 35-39
- ↑ Василенко М. П. Глухів другої половини XIX століття // Правознавча спадщина Глухівщини. — К., 2008. — С. 215.
- ↑ Вести из уездов // Соборний майдан. — 2013. — № 5 (59). — С. 3
- ↑ Зверинский В. В. Материалы для историко-топографического исследования о православных монастырях в Российской империи/ — Т. 3. — СПб., 1897.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Кузьминська О. Д. Глухівський Свято-Успенський Преображенський монастир [Архівовано 9 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 123. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.