Гуернія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гуернія
Huernia guttata
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Streptophyta
Евдикоти
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Підклас: Айстериди
Порядок: Тирличецвіті (Gentianales)
Родина: Барвінкові (Apocynaceae)
Підродина: Ластівневі (Asclepiadoideae)
Триба: Ceropegieae
Підтриба: Stapeliinae
Рід: Гуернія (Huernia)
R.Br., 1809

близько 60

Посилання
Вікісховище: Category:Huernia
Віківиди: Huernia
EOL: 5338170
IPNI: 3432-1
NCBI: 141488

Гуернія[1] (Huernia R.Br.) — рід трав'янистих рослин підродини ластівневих (Asclepiadoideae) родини барвінкових або кутрових. Рід включає близько 60 видів.

Назва[ред. | ред. код]

Квітка Huernia pillansii
Huernia kirkii з насінням
Насіння гуернії
Квітка Huernia hislopii
Huernia zebrina

Рід названий на честь Ю. Гуерніуса — данського місіонера і ботаніка.

Загальна біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]

Низькорослі багаторічні трав'янисті рослини з соковитими стеблами, що гілкуються від основи. Стебло голе, 20-30 см завдовжки, 4 — 5-гранне (у деяких видів 20-24 граней); покрите по краям м'якими зубчиками з крихітними листочками, що швидко засихають. Пагони - м'ясисті, голі, сірувато-зелені, часто червонясті, біля основи молодих пагонів утворюються квіти.

Квітки сидячі, дрібні, м'ясисті, бородавчасті, коричневі або строкаті; діаметром 2-4 см; поодинокі або розташовані групами в нижній або середній частині стебла; мають неприємний запах; віночок дзвоникоподібний, ускладнений утвореннями, які називають зовнішньою і внутрішньою коронами, внутрішня поверхня бородавчаста.

Квітки гуерній схожі з квітками стапелій, але відрізняються від останніх наявністю зубчиків між пелюстками і будовою зовнішньої корони, яка щільно прилягає до основи квітки. Запилюються мухами.

Поширення[ред. | ред. код]

Поширені в Південній та Східній Африці, в Ефіопії та на Аравійському півострові.

Охорона[ред. | ред. код]

Два види гуернії занесені до Червоного Списку Міжнародного Союзу Охорони Природи — Huernia hallii і Huernia plowesii. Статус обох видів — «Найменший ризик».

Культивування[ред. | ред. код]

Багато видів гуерній вирощуються у ботанічних садах. Колекція Ботанічного саду імені академіка Олександра Фоміна представлена вісьмома видами і одним підвидом.

В оранжерейно-кімнатних умовах Гуернії дуже невибагливі, добре підходять до створення квіткових композицій. Місцезнаходження світле, захищене від прямих сонячних променів.

Ґрунт складається з дернової землі, перегною, великого піску у співвідношенні 0,5:1:1. В Київському Ботанічного саду імені академіка Олександра Фоміна для Гуерній використавують землесуміш, що складається з:

  • пісок — 1 частина,
  • листкова земля — 1 частина,
  • дернова земля — 1 частина,
  • торф — 1 частина.

Полив з весни до осені добрий, взимку утримують майже сухо при температурі 10 — 15 °C. Якщо температура вища, рослини потрібно зволожувати для запобігання зморщування пагонів.

Розмноження: насінням або стебловими живцями, які підв'ялюють на повітрі впродовж доби.

Види[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Андреева Н. Г. Суккуленты и их секреты: справочная литература — Киев: Софія-А, 2007. — 96 с. — ISBN 978-966-8684-35-7, стор. 74 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]