Данія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Королівство Данія
Kongeriget Danmark

Прапор Данії Герб Данії
Прапор Герб
Девіз: "Guds hjælp, Folkets kærlighed, Danmarks styrke"
(Божа поміч, Народна любов, Данська сила)
Гімн: "Der er et Yndigt Land"
(Наша люба земле)
Розташування Данії
Столиця
(та найбільше місто)
Копенгаген
55°43′ пн. ш. 12°34′ сх. д. / 55.717° пн. ш. 12.567° сх. д. / 55.717; 12.567
Офіційні мови данська
Державний устрій Конституційна монархія
 - Монарх Маргрете ІІ
 - Прем'єр-міністр Гелле Торнінг-Шміт
Консолідація (доісторична) 
Площа
 - Загалом 43,094 км² (134)
 - Води (%) 1,6%
Населення
 - оцінка 2005 р. 5.432.335 (?)
 - перепис 2006 р. 5.450.661
 - Густота 125 чол,/км² (78)
ВВП (ПКС) 2006 р., оцінка
 - Повний 198,5 млрд (?)
 - На душу населення $37.000 (?)
Валюта Данська крона (DKK)
Часовий пояс CET (UTC+1)
Домен інтернету .dk
Телефонний код +45

Королівство Данія (дан. Kongeriget Danmark) — суверенна держава в Північній Європі, розташована на південний захід від Швеції і на південь від Норвегії. Маленька європейська країна — найменше і найпівденніше королівство із скандинавських країн. Королівство включає дві автономні установчі землі в північній частині Атлантичного океану — Фарерські острови і найбільший у світі острів Гренландію.

Королівство Данія є унітарною конституційною монархією, з царюючою королевою Маргрете II, воно організоване як парламентська демократія.

Історичний центр країни — Копенгаген (Kobenhavn). Кількість населення з передмістями — 1,6 млн жителів станом на 2006 р. Перші згадки про місто датовані 1043 роком. Місто розташоване на островах Зеландія і Амагер.

Площа території країни — 43 тис. км². Крім цього, площа автономії Фарерських островів (північноатлантична частина Данії) — 1,4 тис. км², Гренландії — 2,176 млн км². Площу території Данії не можна стверджувати точно, так як океан постійно руйнує і додає матеріал до берегової лінії.

Грошова одиниця — данська крона. Час відстає від київського на одну годину.

Географія[ред.ред. код]

Країна розташована на північному-заході Європи і займає півострів Ютландія і острови Данського архіпелагу: Зеландія, Борнхольм, Лесі, Лолланн, Мін, Сторстрем, Фюн, Фальстер та ін. Всього 407[1] островів в протоках і морях Північного і Балтійського морів. З 407 островів, населені лише 72.[2] Із цих островів найбільш крупними і населеними є Зеландія, де знаходиться столиця країни Копенгаген, Фюн, острови-близнюки Лолланн і Фальстер, а також віддалений майже на 200 км на схід у Балтійському морі острів Борнгольм.

Країна має сухопутний кордон лише з Німеччиною. Він проходить на півдні півострова Ютландія і має довжину 68 км. З 2000 року також є сухопутне сполучення зі Швецією (через Ересуннський міст і тунель). Загальна довжина берегової лінії Данії (півострова Ютландія та 406-ти островів) — 7,3 тис. км, що становить шосту частину довжини екватора.

На заході Данія омивається Північним морем, з півночі протокою Скагеррак і Каттегат, на північному сході — протокою Ересунн, на сході і півдні — Балтійським морем.

Протоки Ересунн (Зунд), Скагеррак і Каттегат відокремлюють країну від Норвегії і Швеції. Найближчі сусіди Данії — Швеція і Норвегія — віддалені від неї протоками Ересунн та Скагеррак, причому відстань до Швеції — 4 км, а до Норвегії — близько 200 км. Відстань до Великобританії по Північному морю — близько 500 км.

Протоки Малий Бельт, Великий Бельт і Ересунн, які звуть Балтійськими протоками, відокремлюють один від одного півострів Ютландію, острови Фюн і Зеландію та Скандинавський півострів.[3] Вони є основним морським шляхом, який з'єднує Балтійське море зі Світовим океаном, і мають міжнародний правовий режим.[3]

Територіальні води Данії — 4 морських милі (7,2 км). Жодна точка метрополії не віддалена від моря на відстань понад 52 км. Країні належить східна частина шельфу Північного моря.

Мапа Данії.

Рельєф[ред.ред. код]

Рельєф Данії рівнинно-горбистий. Більша частина території країни формується з великих хвилястих рівнин і невисоких, місцями крутосхилових пагорбів. Форми рельєфу сформовані переважно під впливом відступаючих на північ льодовикових покривів у плейстоцені, від яких залишилась велика кількість озер. На півночі Данії у результаті підняття утворилися ступінчасті морські рівнини. На сході країни знаходяться числені бухти, на заході і півночі — піщані дюни. Земля — оброблені рівнини, піщані дюни і лагуни на західному узбережжі; глибокі фіорди на сході. Переважають дерново-підзолисті, на Сході — бурі лісові грунти, на узбережжях — лучні алювіальні.

Східні береги країни сильно порізані, західні і північні рівні, облямовані піщаними дюнами. Уздовж низинних берегів збудовані численні дамби.

Поверхня Ютландського півострова і навколишніх островів рівнинна, клімат помірно теплий, морський. Вегетаційний період триває 200–235 днів, річна кількість опадів перевищує 600 мм.[3]

Найвища точка — Ідінг-Сковхой 173 м над рівнем моря.

Клімат[ред.ред. код]

Данія — країна з морським кліматом, який характеризується м'якою зимою, прохолодним літом і довгими перехідними сезонами. Вплив океану найбільш різко виявляється взимку. Середня січнева температура для Данії 0 °C. Тривалість опалюваного періоду в Данії (з врахуванням поправки на вітер) рівна 220 дням. З липня по серпень температура повітря становить +16-18оС, а опадів порівняно небагато. Більшу частину року дмуть сильні західні вітри. Річна сума опадів 600–900 мм; часто бувають тумани. Середньорічна кількість опадів коливається — від найбільших на заході Ютландії, до 450 мм на узбережжі протоки Великий Бельт.

Ріки і озера[ред.ред. код]

У Данії знаходиться багато невеликих озер. Сітка коротких річок Данії є несудохідними. Річки з невеликими ухилами, спокійною течією, численними вигинами річища (меандрами), плесами й перекатами. Найбільша річка — Гудено в східній Ютландії завдовжки 158 км. По річці курсують лише туристичні судна.

Рекреаційні ресурси[ред.ред. код]

У Данії налічується понад 300 природоохоронних об'єктів, зокрема чотири національні парки, в яких зберігаються лісові масиви, вересові пустилища, болота, дюни, окремі види рослин і тварин.[4]

Див.також: Ґренландський національний парк

Населення[ред.ред. код]

Докладніше: Населення Данії

Населення Данії — 5,43 млн осіб (2006), в тому числі:

Найбільший в світі острів Гренландія — північна частина Данії, покритий за виключенням прибережної смуги вічним льодом, слабозаселений.

Станом на 1999 рік 97% населення становили данці,[5] в 2005 році данці становлили 95% населення, а 4,5% — інші національності.[6] Тривалість життя — 75 років.[5]

Імігранти та їхні нащадки становлять 452 095 чоловік. Ця частка приходиться в основному на Північну Європу (41306), Великобританію (12 000), Німеччину (25 444), Польщу (13 509), Боснію і Герцеговину (20875), інші країни колишньої Югославії (23968), Туреччину (54 859), Сомалі (16948), Ірак (26 351), Іран (14289), Ліван (22232), Афганістан (10 876) і Пакистан (19301).[Джерело?]

Данія відрізняється від інших скандинавських країн високою щільністю населення. Щільність населення 126 на км². Найбільші населені пункти: Орхус, Оденсе, Ольборг, Фредеріксгавн, Есб'єрг.

Офіційна мова — данська. В данській мові лише два роди: загальний та середній; відмінків немає; часів — тільки три. Також вживається англійська, німецька, французька.

Релігія[ред.ред. код]

На початку 8 ст. в Данії утвердилося християнство. Після Реформації офіційним віросповіданням стало лютеранство.

До державної Євангелічно-лютеранської народної церкви Данії входить 94% населення. Релігійна діяльність країни визначається Конституцією Данії, основним принципом якої є передумова, що Лютеранська церква — офіційна церква Данії — повинна підтримуватися державою, а також принципами свободи віросповідання, свободи слова та свободи совісті. Підтримка, яку надає держава, є частково моральною та частково політичною (законодавче закріплення свята Воскресіння, а також законодавство з релігійних питань), частково фінансовою та адміністративною (участь у зарплатах та пенсіях духовенства, збір церковних податей, підтримка управління національною церквою при допомозі Міністерства Церковних Справ, допомога у контролюванні, консультаційні послуги та ін.) Євангелічна лютеранська церква підтримується за рахунок спеціального податку, яким обкладаються всі лютерани країни.[4] В країні мешкають мусульмани, католики, баптисти, іудеї тощо.[4]

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Докладніше у статті Адміністративний поділ Данії
Докладніше у статті Регіони Данії
Докладніше у статті Міста Данії

Данія поділяється на п'ять адміністративних регіонів, створених 1 січня 2007 року в рамках адміністративної реформи, коли традиційний поділ країни на 14 амтів змінила нова система поділу на п'ять регіонів. Також тоді було скорочено кількість муніципалітетів із 270 до 98 — більш дрібні муніципалітети були об'єднані в більш великі одиниці. Більшість муніципалітетів мають населення, принаймні 20 000 людей, щоб мати фінансову та професійну стійкість, хоча з цього правила були зроблені кілька винятків.[7] Найбільш східна земля в Данії, архіпелаг Ertholmene, з населенням 90 (2014) і площею 39 га, не є ні частиною муніципалітету, ні регіону, але належить Міністерству оборони.[8] Королівство Данія є унітарною державою, проте Фарерським островам і Гренландії було надано самоврядування (політична автономія). Великі повноваження були передані на Фарерським островам і Гренландії, які мають свої власні уряди і законодавчі органи та які ефективно самоврядовуються щодо внутрішніх справ.[9] Тим не менш, вони законодавчо підпорядковані Фолькетінгу де ці дві території представлені двома місцями кожена. Верховні комісари (Данська: Rigsombudsmand) виступають в якості представників данського уряду в Фарерських островах і в парламенті Гренландії, але вони не можуть голосувати.[9] Фарерський уряд визначається рівноправним партнером з данським урядом в акті 2005 р.,[10][11] а люди Гренландії визначаються як окремий народ з правом на самовизначення.[12]

Регіони Данії

Історія[ред.ред. код]

Докладніше у статті Історія Данії

У 1018–1035 рр. королем Канутом Великим було об'єднано під своєю короною Данію, Англію і Норвегію.

В період правління короля Вальдемара I (1157–1182) відбувається розквіт Данії і зміцнення її військово-політичної могутності.

В 1219 р. — завоювання Північної Естонії.

У 1320 р. — поразка королівських військ, ліквідація королівської влади.

1340–1375 рр. — відновлення і зміцнення монархії за короля Вальдемара ІV.

1397 р. — Кальмарська унія Данії, Швеції і Норвегії (з Ісландією) за Маргарити Данської, згідно з якою Скандинавія опинилася під пануванням данської корони.

У XIV–XVII ст. Данія виступала як панівна сила на Балтійському морі.[3]

Впродовж XVIII ст. у зовнішній політиці данський уряд дотримується принципу невтручання. Для уникнення вторгнення Наполеона, Данія змушена продовжувати війну з Англією і Швецією. Згідно з мирними угодами територія Данії була обмежена Данським півостровом, герцогством Лауенбург і Голштинією.

5 червня 1849 р. була затверджена конституція.

У 1729 р. Гренландія стала колонією Данії.

Країна була окупована Німеччиною в 1940. У 1945 визнала незалежність Ісландії і дала право на самоврядування Фарерським островам у 1948.

Член-засновник НАТО в 1949, член Європейської асоціації вільної торгівлі з 1960, приєдналася до Європейського співтовариства в 1973. Данія стала першою країною Північної Європи, яка вступила до ЄЕС.[13]

Королева Маргарита ІІ в 1972 стала першою королевою приблизно за 600 років.

В 1979 р. Гренландія отримала автономію.

Традиційними заняттями населення Данії були мореплавство і рибальство. Сьогодні Данія належить до країн з розвиненим морським флотом.[3] Країна є великим виробником і експортером високоякісних продовольчих товарів.[3]

Данія в Європейському Союзі[ред.ред. код]

Данія, разом з Великобританією, Норвегією та Ірландією, подавали заявки на членство у Європейському Союзі (ЄС) у 1961 та 1967 роках. Однак, в обох випадках президент Франції Шарль де Голль наклав вето на членство Великобританії у ЄС, і Данія, не бажаючи вступати до Союзу без Великобританії, також залишилася поза Європейським Союзом. Лише у січні 1973 року Данія разом з Великобританією та Ірландією стала членом ЄС.

Не зважаючи на невелику територію, Данія має незалежну позицію в стосунках з ЄС. Показовим прикладом такої поведінки може слугувати випадок, коли країна проголосувала проти Маастрихтської угоди, що сприйнялося як затримання просування на шляху до єдиної Європи, на референдумі у 1992 році (Угода була потім ратифікована внаслідок перемовин у наступному році). Данія проголосувала проти приєднання до європейської валюти євро, на референдумі 2000 року.

Політичний устрій[ред.ред. код]

Данія — конституційна монархія (на підставі конституції від 5 червня 1953 р., королівське успадкування; форма устрою — унітарна держава), де Королева виконує роль голови держави, а уряд формується з парламенту — «фолькетингу». Законодавча влад здійснюється спільно королевою та парламентом. Парламент у Данії однопалатний; депутати обираються шляхом пропорційного представництва, хоча кожен член парламенту також представляє виборчий округ. У складі парламенту 179 депутатів, з яких чотири з обираються від Гренландії та Фарерських островів. Загалом, Уряд Данії є урядом меншості (що не містить парламентської більшості), що означає, що політика Данії заснована на компромісах різноманітних політичних партій. У випадку, якщо Фолкетинг висловлює недовіру уряду, уряд повинен піти у відставку чи провести вибори.

За Конституцією вибори повинні проходити кожні чотири роки. Якщо розподіл місць після виборів чітко вказує на певну партію або партії, монарх призначає їх як уряд. У випадку, якщо результат виборів не є чітким, Королева організує ряд нарад, на яких обрані партії висловлюють свої побажання. Тоді Королева призначає королівського повіреного, щоб він провів перемовини про формування уряду з обраними партіями. По закінченні перемовин проводиться ще одна нарада на чолі з Королевою, після якої монарх призначає нового прем'єр-міністра.

Головні партії: соціал-демократична, народно-консервативна, ліберальна і радикально-ліберальна («старі») та кілька «молодших» (народно-соціалістична, партія прогресу та інші). Склад уряду коаліційний.

Служити у війську в Данії престижно. До війська беруть не більше 3000 осіб у рік і королева особисто відбирає представників по зовнішньому вигляду і характеру.[14]

Судова влада[ред.ред. код]

Незалежні суди є частиною розподілу влад у Данії. Зазвичай справи розглядаються в першу чергу місцевим чи міським судом; апеляції на рішення міського суду розглядаються в одному з двох Високих Судів країни. Деякі важливі справи, що торкаються адміністративних проблем, розглядаються одним з високих судів в першу чергу. Найвищим органом судової влади є Верховний Суд. Суддів призначає Королева.

Данія належить до європейських правових систем скандинавської групи (як і Ісландія, Норвегія, Швеція, та Фінляндія) і має дуалістичний (змішаний) характер для якої характерними є як ознаки континентального, так і загального права.[15]

Максимальний передбачений законом термін покарання за наркозлочини в Данії становить 10 років тюремного ув'язнення, а в особливих випадках може досягти 15 років.[16]

Корисні копалини[ред.ред. код]

Данія не багата корисними копалинами,[17][5] У Данії майже відсутні запаси паливної і металевої сировини.[4] З корисних копалин наявні невеликі запаси бурого вугілля, торфу і калійних солей.[6] Наявна лише сировина для індустрії будівельних матеріалів (наявні великі поклади вапняків, глин, гранітів різних відтінків),[4] однак в належній Данії акваторії Північного моря знаходяться крупні запаси нафти і природного газу, які були виявлені у 1966 році, а з 1972 року почалося їх видобування. На континентальному шельфі в Північному морі ведеться видобуток нафти та газу — Данія добуває біля 14 млн тон нафти в рік, що цілком покриває її потреби.[6] Розвиток промисловості в Данії довгий час стримувався бідністю на мінеральну сировину.[3] І зараз країна повністю залежить від її імпорту, в першу чергу нафти і нафтопродуктів.[3]

Див. також: Нафтогазоносна область Північного моря

Економіка[ред.ред. код]

Данія — країна з високо розвинутою економікою: індустрією, агрокультурою, транспортом, сферою обслуговування.

У Данії, як і Швеції, Норвегії, Фінляндії, високий рівень фіскальної автономії — державне управління, зокрема фіскальних функцій держави, децентралізовано.[18] Данія демонструє пріоритет фіскальної автономії з домінуванням місцевих податків у доходах місцевих бюджетів. Самостійність комун спирається насамперед на власну податкову базу, за рахунок місцевих податків формується 51% комунальних доходів у Данії.[18] Щодо нерівномірності розвитку регіонів в ЄС, менш проблематичними виглядають «малі» країни Європейського Союзу, такі як Люксембург та Данія, на відміну від територій з більш виразною регіональною асиметрією — у Великобританії, Німеччині: статус депресивності регіону в Європейському Союзі визначається раз на сім років за умови, якщо відповідна територія виробляє менш ніж 75% ВВП на душу населення від середнього по ЄС, і на початку XXI ст. (2001 р.) найбільші контрасти мала Велика Британія (на Лондон припадало створюваного ВВП (ЄС — 15 = 100%) (Inner London) 230%, а на Корнуел та острови Сіллі 70% (Cornwall & Isles of Scilly), досить велика регіональна асиметрія притаманна також ФРН (Східна та Західна Німеччина).[19]

Данія займає третє місце в світі за показниками економічної незалежності (самозабезпеченості економіки) після Австралії і Чилі.[6]

За рівнем заробітньої плати (він становить біля 29 євро/год) Данія займає перше місце в світі.[6] Іноземна робоча сила, в % від загальної кількості робочої сили становила 2,4% в 1990 році і 3,4% в 2000 р.[19] Данія тісно пов'язана з Німеччиною економічно, має тісні економічні та політичні зв'язки з Великобританією.[13]

З чотирьох груп «найдорожчих країн» в Євросоюзі, до першої з них Євростатом включено ті, де рівень цін перевищує 120-відсоткову риску середнього по ЄС: Великобританія, Швеція, Фінляндія, Данія, Ірландія.[19]

2/3 землі має аграрне застосування, 12% — лісове, решта — поселення та озера. Основою добробуту є промисловість (75% вартості експорту) та м'ясо-молочне тваринництво (90% вартості аграрної продукції). Працює понад половина дорослих жінок. Данія має великий флот і багато торгових партнерів. У Данії висока продуктивність праці, що становить на одного зайнятого в національній економіці (2,6 млн чол.) 38 тис. доларів ВВП.[5]

У 2003 р. за мікроекономічним індексом конкурентоспроможності Данія посідала четверте місце, а на перше місце вийшла Фінляндія, на третє — Швеція і лише на двадцять друге — Норвегія.[19]

У 2004 році загальний рівень ВВП Данії становив 174,4 млрд доларів, або 32 000 дол. на душу населення.[4]

Доля експорту становить більш 30% внутрішнього валового продукту.[6]

  • ВНП (2005) — USD 228,7 млрд.
  • ВНП на душу населення (2005) — DKK 266,482. Доля ВВП, яка безпосередньо використовується населенням — 71,5%.[5]

Валюта — Данська крона (DKK)

  • 1 USD (квітень 2006) — DKK 6.01
  • 1 EURO (квітень 2006) — DKK 7.46

Данія не багата корисними копалинами, тому благоустрій країни залежить значною мірою від людських ресурсів, їх знання та навиків.[17] Данія інвестує великі суми в освіту. Входить в 15 провідних країн світу в галузі іновацій (в 1995 і 1999 році посідала сьоме місце).[19]

Соціальний захист і соціальна сфера[ред.ред. код]

Освіта[ред.ред. код]

Данія — одна з найбільш економічно розвинутих країн світу з ефективною системою соціального захисту населення, високим рівнем освіти та потужними демократичними традиціями.[20]

Засади гуманітарно-академічної освіти Данії створила католицька церква, а професійно-технічна бере свої початки від ганзейських часів та навчальних осередків гільдій. У 18 ст. утвердилося розуміння необхідності навчання усього населення. В його кінці данці створили систему підготовки педагогів, що дало змогу розпочати вводити загальну 7-річну освіту з 1814 р. Миколі Грундвігу (1783–1872) країна завдячує більшості демократичних ідей в освіті та принципам свободи і незалежності (його прибічники створили перші недержавні школи), вільного вибору громадянами закладу освіти, рівного доступу та ін. Він був прихильником навчання «для життя», критикував недоліки тогочасної «книжкової» і схоластичної освіти. Цей гуманістичний імпульс не втрачений і досі, тому система освіти Данії постійно вдосконалюється, маючи на меті якнайповнішу реалізацію цих прекрасних цілей і принципів.

Освіта в Данії розглядається як «засіб формування розвинутої особистості з однаковими для всіх членів суспільства можливостями».[21] Вже багато років країна входить у число світових лідерів за відсотком ВНП, який надається системі освіти (8,8% у 1993 р.). Це піклування про духовний розвиток малих нащадків войовничих вікінгів відчувається навіть у найдрібнішому — безкоштовності всього навчального матеріалу й обладнання, харчування і транспорту та ін.

Держава фінансує всі заклади незалежно від підпорядкування чи власності на базі законів парламенту про обсяг і розподіл коштів між типами закладів (закон про дотації). Школи графств фінансуються державою на 100%, приватні — на 85%. Розподіл коштів належить згаданим вище радам графств та муніципалітетів. Рада графства може вирішити, що школярі повинні за щось відшкодовувати з власної кишені. Післясередні профзаклади хоч і приватні, але на 100% фінансуються з бюджету.

Вища освіта безпосередньо фінансується державою, але закладам дозволено продавати додаткові освітні чи пошукові послуги. Частина субвенції обчислена за нормами на одного студента, кошти на науку та утримання споруд обчислюються за іншою методикою. Кошти щороку приходять «пакетом», а конкретний розподіл видатків здійснюють ради закладів.

Початкова школа та перший рівень середньої (народної) школи підпорядковані муніципальним органам влади і гарантують усім дітям, незалежно від здібностей та соціального становища, безкоштовну середню освіту.[22] Впродовж всього періоду навчання в початковій школі та на першому рівні народної школи один і той же вчитель веде клас (загальноприйнята система класних керівників) і при цьому цей вчитель повністю відповідає за всебічний розвиток особистості кожного учня.[22]

Педагогічна освіта у Данії безкоштовна.[22] Педагогічна освіта першочергово була пов'язана з розповсюдженням християнства в країні.

Цілий ряд предметів у школах, особливо в педагогічних вузах викладаються англійською мовою.[22]

Вища освіта[ред.ред. код]

Вся вища освіта в Данії ділиться на три групи:[22]

  • 1) вища освіта скороченого циклу (KVU). Це дворічні програми професійної підготовки

спеціалістів. Скорочений цикл у підготовці вчителів не використовується.

  • 2) вища освіта середнього циклу (MVU). Три-чотири роки спеціалізованого навчання. Студентами по закінченні курсу навчання згідно з програмою середнього циклу отримуються ступені бакалавра (Professions Bachelor). Дипломи відповідають по рівню ступеню бакалавра в університеті. Усі повноваження контролю за вищими учбовими закладами середнього циклу передані місцевим представникам влади і вони разом з Центрами освіти відповідають за якість професійної підготовки.

Перші три роки професійної освіти в університеті приводять до одержання ступеня бакалавра, або диплома університетського центру.

  • 3) вища освіта довгого циклу (LVU). Цикл розрахований на п'ять років.

Заклади вищої освіти досить чітко поділяються на університетський (академічний)і неуніверситетський (неакадемічний) сектори. Перший включає 5 класичних і 9 спеціалізованих університети, а також 6 академій музики. Неуніверситетський сектор представлений спеціалізованими коледжами, які об'єднуються в Центрі вищої освіти згідно з законом про освіту 1997 року (The Act on CVUs). Неакадемічний сектор (College Sector) складається з понад 130 спеціалізованих закладів з тривалістю навчання 2-4 роки.

Повний цикл навчанням разом з докторантурою мають університети в містах:

  • Копенгаген (заснований у 1479 р. за вказівкою папи Секста 4),
  • Орхус (створений у 1928 році як приватний заклад, після реформування перейшов під контроль Міністерства освіти Данії; він майже вдвічі менший за Копенгагенський університет),
  • Оденсе (1964) Наймолодший університет. У ньому навчається 5,5 тисяч студентів, третина з яких вивчають гуманітарні науки.
  • Роскілле (1970),
  • Ольборг (1974).

Університетський сектор Данії включає в себе дванадцять університетів.[22]

Дев'ять закладів університетського рівня спеціалізуються в інженерних і технологічних науках, медицині й ветеринарії, мистецтвах, будівництві та комерції:

  • Technical University of Denmark, який включає в себе Engineering Academy of Denmark;
  • Royal Veterinary & Agricultural University;
  • Royal Danish School of Pharmacy;
  • Copenhagen Business School;
  • The Aarhus School of Business;
  • Southers Denmark Business School;
  • Royal Danish School of Educational Studies;
  • Royal Danish Academy of Fine Art School of Architecture;
  • Aarhus School of Architecture.

У 1994 р було 6 музичних академій в містах Kobenhavn, Aarhus, Odense, Aalborg, Esbjerg, Frederiksberg.

Медицина і соціальний захист[ред.ред. код]

У Данії — безкоштовне медичне страхування для всіх резидентів. Країна справді піклується про своїх громадян — наприклад, в Данії багато інвалідів, і держава їх утримує за свій рахунок. У фінансуванні охорони здоров'я пріоритетне значення мають кошти державного та місцевих бюджетів. Лише стоматологія є платною для резидентів починаючи з 18 річного віку. 4/5 населення країни отримують безкоштовну первинну медичну допомогу, а всі громадяни — безкоштовне лікування у державних лікарнях.[4]

У тих областях праці, де працівники скаржаться на симптоми стресу, обумовлені високим робочим навантаженням, стислими строками виконання завдань, де робота пов'язана з насильством і погрозами — данське відомство з нагляду за умовами праці (Arbejdstilsynet) включає психологів до складу інспекторів, а монотонні види роботи і психосоціальні проблеми населення відносять до пріоритетів у державній програмі з охорони здоров'я й забезпечення безпеки на роботі.[23]

Медичне обслуговування у першу чергу фінансується за рахунок восьмивідсоткового національного внеску на охорону здоров'я (данською: sundhedsbidrag) у поєднанні з коштами від уряду і муніципалітетів.[24]

Громадяни, що досягли 67-річного віку, одержують щомісячні пенсії (колишні робітники та службовці — додаткові пенсії).[4] Муніципалітети й уряд країни надають субсидії на житло для незаможних і людей похилого віку.[4] Жінки отримують безкоштовну допологову і післяпологову медичну допомогу, декретну відпустку (14 тижнів) може взяти як матір дитини, так і батько.

Агрокультура[ред.ред. код]

Економіка Данії опирається на високотехнологічне сільське господарство, сучасні малі підприємства, високу ступінь соціального захисту населення і обширну зовнішню торгівлю.[6] В основі сільського господарства Данії лежить індивідуальне володіння землею і сімейна ферма.[6] Сільське господарство Данії є одним з найінтенсивніших і найпродуктивніших не тільки у Західній Європі, але і в світі.[3] У промисловості переважають дрібні і середні підприємства, а сільське господарство виробляє продукцію, достатню для забезпечення 15 млн осіб, що в три рази переважає кількість населення Данії.[6] Данія займає перше місце в світі по виробництву продуктів харчування на душу населення.[6] Основу сільського господарства складають 51,6 тисяч фермерських господарств (станом на 2005 рік). При цьому, 17,8 тисяч фермерських господарств зайняті у виробництві круглий рік.[6] Експорт: м'ясо, молочні продукти, яйця, риба, шкурки норки, запчастини до автомобілів і літаків; текстиль, хімікати, електроустаткування. Данія один з найкрупніших в світі експортер м'яса свинини, сиру і вершкового масла. Наприклад, в 2002 році Данія експортувала 1,6 млн тон свинини, в тому числі 21% в Німеччину, 19% — в Великобританію і 15% в Японію.[6] Як чистий експортер продуктів сільського господарства вона перебуває серед семи провідних країн світу, а як експортер м'яса і твердих сирів поступається лише Нідерландам.[3] М'ясо, переважно свинина, експортується в свіжому, консервованому і приготовленому вигляді.

2/3 землі має аграрне застосування, 12% — лісове, решта — поселення та озера.

Данія — одна з країн із найвищою у Європі часткою штучного лісовідновлення, яке становить 87%, природне — 6%, решта — комбіноване (60% лісів — це насадження хвойних порід).[25] Площа лісів й інших насаджень — 579 тис. га., з яких у приватних руках перебуває 67% лісів — 26246 лісоволодінь (існує багато малих лісоволодінь) із загальною площею 391 тис. га, у державних — 33% (360 лісоволодінь).[25] Вирощування різдвяних ялинок, яке оцінюється в 38 млн дол. США і полювання, яке оцінюється в 21 млн дол. США — у сукупності дає більше, ніж вартість деревної продукції (52,1 млн дол. США).[25] Оскільки лісовий сектор не задовольняє високих вимог країни у лісопродукції — потужна меблева промисловість Данії покладається на імпортну сировину і експортує основну частину продукції.[25] Більше половини ринку забезпечується за рахунок імпорту, а високоякісна деревина твердолистяних порід імпортується з Китаю та інших азійських країн.

Паливно-енергетичний комплекс[ред.ред. код]

Загальне споживання енергії в Данії становить біля 20 млн тонн нафтового еквіваленту.[6] Власні ресурси нафти — видобуток 9 млн т, газу (видобуток) — 5 млрд.м3.[4] Данія імпортує значну кількість вугілля для виробництва електроенергії, однак завдяки власним ресурсам нафти й газу, альтернативній енергетиці та політиці енергозбереження країна майже повністю забезпечує себе власною електроенергією.[4] Згідно з данським законодавством виробництво електроенергії в країні є безприбутковим.[6] Ціни на електроенергію регулюються Міністерством енергетики в залежності від цін на енергоносії (вуголь, газ, біомаса, вітротурбіни і тд), і станом на 2005 рік становила по курсу до російського рубля 11руб./кВт-г.[6] Загальне виробництво електроенергії становить 36,3 млрд кВт-год.[4] З 2005 року країна взяла курс на зниження викидів СО2 в атмосферу на 20%, що стимулює використання альтернативних екологічно безпечних джерел енергії, а станом на 2005 рік вони вже покривали 10% енергетичної потреби країни.[6] На теплових і вітроелектростанціях виробляється зверх 32 млрд кВт-г електроенергії.[6] За рахунок енергії вітру покривається 20% (на 2007 р.) потреби країни в енергоносіях.[26] У Данії функціонують понад 3 тис. вітряків, розміщених по всій території країни.[4] Використання біомаси в якості палива на теплоелектростанціях регламентується законом, відповідно до якого вони повинні використовувати 1,2 млн тонн соломи і 0,2 млн тонн деревної тріски щорічно. Це еквівалентно приблизно 6% річного виробництва електроенергії.[6]

Починаючи з періоду енергетичної кризи 1970 року, Данія проводить серйозну роботу по впровадженню енергоефективності в житловому секторі, в промисловості, і, починаючи з 1970-х років Данія має найкращі показники в знижені енергоспоживання серед країн ОЕСР і при цьому ще й демонструючи значний ріст національного валового продукту.[5] В першому енергетичному плані Данії, який був опублікований в 1976 році, основні цілі заключались в посиленні гарантованості енергопостачання шляхом створення дуже гнучкої і різноманітної енергетичної системи, в стимулюванні енергоефективності і в організації науково-технічного розвитку на основі державної підтримки.[5] Стимулювання розвитку вітроенергетики було почате з 1979 року, коли були введені дотації на будівництво вітроенергетичних установок і вироблену на них електроенергію. На початку, дотація на такі установки становила 30% від загальної вартості проекта. По мірі розвитку виробничих потужностей і зниження собівартості виробництва вітроенергетичних установок — дотація була зменшена.[6] В Данії є досвід по експлуатації геотермальних станцій.

За рахунок сонячної енергії, яка, в основному, використовується для вироблення тепла в приватному секторі, покривається від 1/3 до 3/4 потреби в кожному жилому будинку.[6]

Нафтопереробна промисловість зосереджена в Есб'єрі на західному узбережжі Ютландії.

Країна важається світовим лідером з розробки та використання енергозберігаючих технологій.[27]

Металургія[ред.ред. код]

Ця галузь в Данії є малорозивинутою, працює на імпортній сировині і металобрухті. Великий завод із випуску чавуну і сталі знаходиться у м. Френдеріксверк.

Фінансовий сектор[ред.ред. код]

Високе економічне зростання до першої нафтової кризи потягнуло за собою відчутний підйом у діяльності фінансового сектору у той час, як лібералізація фінансових ринків та розвитку технологій створення фінансових інструментів створило сприятливе підгрунття для істотного збільшення ринку праці у другій половині 80х рр. Кінець 1980х років відзначив чітку тенденцію Данського бізнесу до концентрації, що проявлялося у злиттях та поглинаннях компаній; це створило необхідність у більш крупних та потужніших фінансових інститутах Данії. Тому за цей час фінансовий сектор пережив період об'єднання, який, у загальних рисах, вдвічі зменшив число фінансових інститутів та визначив появу двох основних банків Den Danske Bank та Nordea.

Данія, як і Швеція, Фінляндія та Норвегія мають добре розвинуті сервісні галузі, провідними з яких є банківська та страхова справа, а також транспорт. Дві перші з них тісно пов'язані між собою і створюють єдину фінансову систему.[19] Найбільшим банком у Північній Європі є Nordea Bank AB (Швеція), який сформувався у 1997 р. після злиття відповідно швецького та фінського банків Nordbanken of Sweden та Merita Bank of Finland.[19] Наявність різних валют і пов'язані з цим відповідні трансакції у взаємній торгівлі не відлякують скандинавські країни, проте дорожнеча робочої сили підштовхує потенційних інвесторів вкладати кошти у сусідні країни, передусім (починаючи з 90-х рр. ХХ ст.) у балтійські.[19]

Данія і Швеція, перебуваючи в Євросоюзі, не бажають приєднуватися до монетарної системи і вводити євро, хоча їх валюти повністю відповідають системним критеріям ЕМС, і лише Фінляндія має в цьому плані «повноцінне членство», замінивши свою марку на європейські гроші у 2002 р.[19] Данія — країна з одним із найвищих рівнів життя населення.[5]

Транспорт[ред.ред. код]

Транспорт є одним з найважливіших секторів економіки Данії і вважається однією з найрозвинутіших у світі.[4] У 1996 році транспорт склав 9% від загальної вартості продукції Данії та 7% від загальної зайнятості населення. Цей сектор виключно різноманітний за масштабом приватних підприємств. З одного боку, кількість великих державних чи приватних підприємств в галузі громадського транспорту, судноплавства та авіації незначна. З другого боку, значна кількість дрібних фірм, які працюють як з транспортуванням товарів (контракти на перевезення), так і з індивідуальними перевезеннями (таксі).

Завдяки морському положенню країни морський транспорт має дуже важливе значення для пасажирського і вантажного сполучення у самій країні та за її межами. Загальний тоннаж торгового флоту становить 6,9 млн бр.-реєстр. т двадцяте місце у світі і сьоме — у Європі).[4] Найбільшими морськими портами країни є Копенгаген, Есб'єрг, Ольборг, Орхус, Фредесісія тощо. На частку морського транспорту припадає майже 75% усіх зовнішньоторгівельних перевезень Данії.

Загальна протяжність автошляхів становить 71 847 км (всі асфальтовані).[4]

На купівлю машини в Данії йде 20% націнка, а оренда машини в Данії — одна із найдорожчих в Європі (оренда авто бізнес класу — 600 євро за добу).[14]

Місто Оденсе і Копенгаген з'єднує підвісний міст «Великий Бельт» — другий за довжиною міст у світі — 18 км (був побудований за 10 років).[28] Уряд обіцяє, що коли міст окупиться, то проїзд стане безкоштовним.[28] (наразі, ціна проїзду 31.65 EUR).

Велосипеди[ред.ред. код]

В Данії широко поширений велосипедний транспорт. Значною мірою це відбувається внаслідок турботи про здоровий спосіб життя. В Копенгагені завершено будівництво суперсучасної системи велодоріжок обладнаних за останнім словом техніки. Ціллю є зробити пересування велосипедистів максимально комфортним — щоб робити мінімальну кількість зупинок до кінечної цілі поїздки. Мережа велодоріжок об'єднує як райони міста, так і приміську територію. Протяжність деяких доріжок досягає 20 кілометрів. До основних зручностей належать: чітке розмежування між велодоріжками і автошляхами; спеціальні знаки, які вказують відстані до сервісних центрів; апарати для підкачки спущеного колеса, які розташовані через кожні 1,5 км. В них можна знайти і інші інструменти для ремонту, а також телефон, який з'єднає з найближчим сервісним центром; для велосипедистів, які багато їздять містом, встановлено спеціальні поручні для рук і ніг, біля яких зручно зупинятись щоб перепочити не злізаючи з велосипеда; сміттєві баки скрізь по шляху є дещо нахиленими, щоб в них можна було викинути сміття находу.

Ще станом на 1990 рік в Данії було прокладено понад 5000 км велосипедних доріжок.[29]

Цивільний захист[ред.ред. код]

Оскільки Данія характеризується максимальною децентралізацією функцій виконавчої влади та відсутність у держави виконавчих повноважень і повноважень оперативного управління у різних сферах соціально-економічного розвитку, у тому числі в частині протидії та реагування на надзвичайні та кризові ситуації — в Данії відсутній державний орган, відповідальний за надзвичайні ситуації та захист населення від можливих наслідків техногенних або природних катастроф.[30] Частина цих функцій відноситься до компетенції місцевої поліції, підпорядкованої Національному комісаріату поліції, що, у свою чергу, входить до структури Міністерства юстиції Данії.[30]

На підрозділи берегової охорони, що діють, переважно, в районі автономних територій (Гренландія та Фарерські острови) і підпорядковані Міністерству оборони Данії, та поліцію — покладено функції пошуково-рятувальної роботи.[30] До цих та інших робіт, у разі виникнення надзвичайної ситуації, може бути задіяна бригада швидкого реагування, яка входить до складу Міністерства оборони.[30]

В Данії у 1906 році Софус Фальк заснував спеціальну рятувальну службу, яка на початку існувала як приватний рятувальний корпус «Фальк». Станом на 2009 рік це найбільша у світі приватна багатофункціональна рятувальна служба, яка заснована на засадах акціонерного товариства.[30] Служба має великий парк різноманітних спеціальних автомобілів, рятувальні судна, вертольоти та літаки, а також великий досвід діяльності в цій сфері, у тому числі в інших країнах світу (Швеції, Польщі, Словаччині, Бельгії, Фінляндії, Німеччині, Франції) і виконує функції пошуково-рятувальної служби, пожежної охорони та допомоги при пожежах промисловим корпораціям та аеропортам у багатьох країнах Європи, швидкої та невідкладної допомоги, завдання, пов'язані з подоланням наслідків надзвичайних ситуацій, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, у тому числі нагляд за охороною навколишнього природного середовища, надає охоронні послуги, в тому числі державних установ, іноземних посольств, банківських структур тощо.[30] Окрім Данії, служба діє також у Швеції та Німеччині (Гамбург). Окремим підрозділом компанії надаються також послуги з інженерно-технічного захисту об'єктів. Замовниками послуг є центральні та місцеві органи влади на підставі контрактів, а сплата послуг здійснюється з державного та місцевих бюджетів.[30]

Через створену мережу диспетчерських центрів по всій території Данії, на єдиний телефон «112» отримується інформація про всі можливі випадки і негайно передається до поліції та відповідних підрозділів «Фальк» (служби швидкої допомоги, пожежної охорони тощо).[30] Станом на 2009 рік відповідні служби «Фальк» у великих містах до місця події прибувають за 6-10 хв. після отримання виклику, а в сільській місцевості ставиться завдання прибуття на місце події або до хворого не пізніше ніж за 15 хв.[30]

Компанія зареєстрована на Копенгагенській фондовій біржі, де було реалізовано 5 015 акцій із загальної кількості 10 634 акції.[30] Акціонерами «Фальк» є приватні страхові компанії та пенсійні фонди, серед яких страхова компанія «Трюг Балтика» (15%), страхова компанія «Кодан» (5,1%), страхова компанія «АЛМ Бранд» (5,1%), пенсійний фонд (84%), працівники компанії (3%).[30]

Країна посіла п'яте місце в рейтингу Світового банку «Doing Business» за 2013 рік[31].

Ціноутворення[ред.ред. код]

В Данії система ціноутворення більшою мірою складається під впливом ринкових факторів, а державний вплив на формування цін є дуже обмежений і полягає головним чином у створенні максимально сприятливих умов для вільної конкуренції приватних виробників, які самостійно встановлюють ціни на свою продукцію.[32]

Впливати на рівень цін на ті чи інші товари чи здійснювати вплив на споживання в потрібному напрямку (наприклад, обмежити вживання спиртних напоїв і т.ін.) уряд може шляхом застосування гнучкої системи споживчих податків. Держава впливає на ціни через систему податків і відповідне зниження витрат виробництва.[33] Частка цін, що встановлюється чи регулюється державою, становить 6% від загальної структури цін.[32][33]

Масштаби державного сектору є невеликі,[32] а ціни і тарифи в державному секторі визначаються фолькетингом, муніципальними і регіональними владою.[32]

1 липня 1989 року фолькетингом був прийнятий Закон про конкуренції, який є основним юридичним актом про ціноутворення. Нагляд за діяльністю монополій у галузі ціноутворення здійснює Рада з питань конкуренції, члени якої призначаються міністром промисловості на 4-річний термін.[32]

Якщо існує випадок порушення порядку встановлення цін, то Рада зобов'язує підприємця протягом певного терміну (до 1 — го року) ввести прийнятні ціни на свою продукцію чи використовувати конкретні правила розрахунку цих цін.[32] У випадку відмови надати Раді необхідну інформацію і при цьому, коли існує неодноразове і грубе порушення положення Закону про конкуренцію, Рада може направити спеціальне повідомлення міністерству промисловості з викладенням своїх пропозицій про характер санкцій щодо порушника (штраф чи арешт майна).

На сільськогосподарську продукцію ціни встановлюються під впливом механізму політики Ради Європейського Співтовариства.[33]

Свобода слова та нормальна діяльність ЗМІ[ред.ред. код]

У Данії забезпечення свободи слова тісно пов'язане з необмеженим правом засобів масової інформації збирати інформацію і новини, а також публікувати їх у якомога достовірнішому вигляді. Невід'ємною частиною здійснення свободи є вільний коментар.[34] Під час виконання цих обов'язків засобам масової інформації необхідно враховувати як право окремого громадянина на недоторканність його особи і сфери приватного життя, так і його потребу в захисті від необгрунтованої образи.

До порушень нормальної діяльності преси належать перешкоди, що чиняться опублікуванню інформації, яка має істотне значення для громадськості, а також потурання спробам сторонніх осіб вплинути на зміст засобів масової інформації, якщо це не викликає сумніви щодо вільного і незалежного становища засобів масової інформації.[34] Про порушення нормальної діяльності преси можна говорити і тоді, коли журналісту доручаються завдання, що суперечать зазначеним правилам преси, совісті й переконанням журналіста.

Ці правила стосуються редакційного матеріалу (тексту, фотографій, кадрів), що публікується в періодичній пресі, передається по радіо, телебаченню, в інших засобах масової інформації, а також анонсів і реклами у періодичній пресі та інших засобах масової інформації у всіх випадках, коли інших правил у цій галузі не встановлено. Ці правила стосуються згадок і зображення осіб, у тому числі померлих, юридичних та ін.[34]

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Робочий день більшості данців з 7:00 ранку до 15:00 дня. Або ж з 8:00 ранку до 16:00 дня.
  • Середній податок найманого працівника становить від 38 до 60% заробітку.
  • Багато працедавців годують своїх працівників. Гроші на це вираховуються з зарплати працівників, сума на що становить 50 євро. В залежності від працедавця, сума може варіюватись.
  • В Данії великий процент автобусів обладнані безкоштовним Wi-Fi, і можливість скористатись ним є лише у резидентів держави.
  • В Данії немає хмарочосів. Лише в крупних містах типу Копенгагена є декілька будівель висотою вище 6-го поверху.
  • В Данії не споживають гречку (в Італії, наприклад, гречку називають «сарацинським рисом»), халву, солені огірки, кисломолочний сир, кефір; в продажу, найчастіше, можна знайти лише один тип варених ковбас, а також один тип сиро-в'ялених ковбас. Не прийнято вішати на вікна штори і тюлі (в крайніх випадках, на вікна встановлюються жалюзі).
  • Ліків без рецепта лікаря не купити.
  • В Данії в дощ люди не користуються парасолями.
  • Щонеділі в спеціальних магазинах існують створені спеціальні папки з інформацією про знижки на товари з адресами магазинів усіх мереж. Кожна особа, переглянувши інформацію про те, де і на що знижки, вже потім предметно їде за адресами, знаючи що і де вона купить.
  • Данія є першою країною в світі, яка встановила додаткові податки на жирну їжу з насиченими жирами. Таким чином уряд намагається боротись з серцево-судинними захворюваннями. Оподаткуванню підлягають усі продукти, жирність яких перевищує 2,3%. Новий податок становить майже 3 долара за кілограм насичених жирів в таких продуктах як сир, масло, м'ясо, молоко, чіпси і піца. Покупці одобряють таке рішення, хоча і зазначають, що існує безліч інших способів змінити звички людей.
  • Датська компанія «А.Р. Моllеr-Маеrsk» — набільший глобальний оператор морських контейнерних перевезень.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Denmark in numbers 2010. Statistics Denmark. Retrieved 2 May 2013
  2. Statistikbanken.dk/bef4
  3. а б в г д е ж и к л Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге вид. — К.: Либідь, 2001. — 416 с.
  4. а б в г д е ж и к л м н п р с т Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навч. посіб. — К.: ВЦ"Академія", 2007. — 704 с.(Альма-матер). ISBN 978-966-580-242-6
  5. а б в г д е ж и А. М. Мастепанова, Ю. М. Когана. Повышение еффективности использования энергии в жилищном секторе Дании. — Москва, 1999
  6. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц В. П. Коваленко, И. Г. Лысых. // Промышленное производство молока и свинины в Дании — Краснодар, «Советская Кубань» — 2005, 354с. (Учебники и учебн. пособия для студентов высш. учебн. заведений)
  7. Denmark: Regions, Municipalities, Cities & Major Urban Areas — Statistics and Maps on City Population.
  8. Michael Kjær, Jonas (15 November 2006). «Christiansø betaler ikke sundhedsbidrag». dr.dk. Retrieved 12 August 2007. ((дан.))
  9. а б The unity of the Realm — Statsministeriet — stm.dk. Retrieved 13 March 2012.
  10. retsinformation.dk Lov om de færøske myndigheders overtagelse af sager og sagsområder (дан.) Denne lov bygger på en overenskomst mellem Færøernes landsstyre og den danske regering som ligeværdige parter.
  11. Logir.fo LÓG NR. 79 FRÁ 12. MAI 2005 UM MÁL OG MÁLSØKI FØROYSKRA MYNDUGLEIKA AT YVIRTAKA (Faroese)
  12. Lov om Grønlands Selvstyre (дан.). Retsinformation.dk. "I erkendelse af, at det grønlandske folk er et folk i henhold til folkeretten med ret til selvbestemmelse, bygger loven på et ønske om at fremme ligeværdighed og gensidig respekt i partnerskabet mellem Danmark og Grønland.
  13. а б Ковальчук С. С. Особливості євроінтеграції країн Скандинавії // Гілея: науковий вісник Збірник наукових праць — 2012. — Вип. 59 (додаток). ISSN:2076-1554
  14. а б Відеотелепередача «Отдых и туризм в Дании, Копенгаген». Телеканал РБК (Росія)
  15. Ю.Ничка. Правотворчість у правових системах скандинавського типу. Теоретичні аспекти. // Вісник Львівського університету. Серія юридична — 2011. — Вип. 52. ISSN:0136-8168 (print); 2078-4503 (online) С. 21-26
  16. А. С. Чепурко Кримінально-правова протидія незаконному вживанню наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів: порівняльний аспект // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ Збірник наукових праць. — 2010. № 3
  17. а б Анна Степаненко. Болонський процес у реаліях данської освіти // Вісник Львівського університету. Серія Педагогічна — 2009. — Випуск 25. Частина 3. (с. 341–346)
  18. а б М. І. Деркач. Досвід фінансової децентралізації у контексті забезпечення сталого розвитку скандинавських країн // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу Науковий журнал — 2011. — № 1 ISSN:1997-4167
  19. а б в г д е ж и к Чужиков В. І. Економіка зарубіжних країн: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 308 с. ISBN 966-574-777-0
  20. Леонтьєва О. Ю. Основні цілі та особливості організації системи професійної освіти в Данії // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах: збірник наукових праць — 2010. — № 6.
  21. Schnack Karsten. The Danish University of Education. — Copenhagen, 2003. — 149 p.
  22. а б в г д е Роляк А. О. Особливості підготовки вчителя у Данії // Вісник Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка. Серія: Педагогічні науки Збірник наукових праць. — 2008, Вип.12
  23. Graversgaard J. Key role of labour inspection: How to inspect psyho-social problems in the workplace? Iavicoli, S., Stress at work in enlarging Europe. Rome, National Institute for Occupational Safety and Prevention. — 2004. — P.65-76
  24. Taxes — Expat In Denmark. Retrieved 13 March 2012
  25. а б в г І. П. Соловій, Л. Ф. Гончаренко. Європейське бачення «Успішної лісової політики» (на прикладі Данії) // НАУКОВИЙ ВІСНИК УкрДЛТУ: Збірник науково-технічних праць. — Львів: УкрДЛТУ. — 2004. — Вип. 14.7. — 404 с. ISSN:1994-7836
  26. Поліщук В. М., Тарасенко С. Є., Сергеєва О. В.. Технічні засоби для використання енергії вітру (огляд) // Енергетика і автоматика Електронне наукове фахове видання — 2011 — № 3(9). ISSN:2223-0858
  27. Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник — довідник. Випуск 2. Предметно — тематична частина: Д — Й / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2010. — 252 с.ISBN 978-966-02-4858-8 978-966-02-5696-5. с.:8
  28. а б Відеотелепередача «Отдых и туризм в Дании». Телеканал РБК (Росія)
  29. Маслов В. І. / Сам себе катаю: Все про велосипед: Для серед. і ст. шк. віку / Худож Є. І. Корольков.—К.:Веселка, 1990.—172с.:іл. ISBN 5-301-00515-4 (с.:104)
  30. а б в г д е ж и к л м Труш О. О. Досвід побудови та діяльності систем цивільного захисту країн-членів Європейського Союзу Північної Європи та Норвегії // Державне будівництво Електронне наукове фахове видання. — № 2 / 2009
  31. Doing Business 2013 report
  32. а б в г д е Шкварчук Л. О. Ціни і ціноутворення. Навчальний посібник. — Київ: Кондор, 2003. — 214 с
  33. а б в Маркетингова цінова політика: Навч. посіб. Рекомендовано МОН / Литвиненко Я. В. — К., 2010. — 294 с. ISBN 978-966-346-488-6
  34. а б в Приступенко Т. О. Теорія журналістики: Етичні та правові засади діяльності засобів масової інформації: Навч. посіб., 2011. ISBN 978-966-346-656-9

Посилання[ред.ред. код]