Данія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Королівство Данія
Kongeriget Danmark

Прапор Данії Герб Данії
Прапор Герб
Девіз: "Guds hjælp, Folkets kærlighed, Danmarks styrke"
(Божа поміч, Народна любов, Данська сила)
Гімн: "Der er et Yndigt Land"
(Наша люба земле)
Розташування Данії
Столиця
(та найбільше місто)
Копенгаген
55°43′ пн. ш. 12°34′ сх. д. / 55.717° пн. ш. 12.567° сх. д. / 55.717; 12.567
Офіційні мови данська
Державний устрій Конституційна монархія
 - Монарх Маргрете ІІ
 - Прем'єр-міністр Гелле Торнінг-Шміт
Консолідація (доісторична) 
Площа
 - Загалом 43,094 км² (134)
 - Води (%) 1,6%
Населення
 - оцінка 2005 р. 5.432.335 (?)
 - перепис 2006 р. 5.450.661
 - Густота 125 чол,/км² (78)
ВВП (ПКС) 2006 р., оцінка
 - Повний 198,5 млрд (?)
 - На душу населення $37.000 (?)
Валюта Данська крона (DKK)
Часовий пояс CET (UTC+1)
Домен інтернету .dk
Телефонний код +45

Королівство Данія (дан. Kongeriget Danmark) — маленька європейська країна — найменше і найпівденніше королівство із скандинавських країн. Данія є конституційною монархією у північно-західній частині Європи. Країна займає півострів Ютландія і 406 островів в протоках і морях Північного і Балтійського морів. З 406-ти островів, населені лише 97. Із цих островів найбільш крупними і населеними є Зеландія, де знаходиться столиця країни Копенгаген, Фюн, острови-близнюки Лолланн і Фальстер, а також віддалений майже на 200 км на схід у Балтійському морі острів Борнгольм. До складу Королівства Данія входять також на правах автономії Фарерські острови і найбільший у світі острів Гренландія.

Географія[ред.ред. код]

Мапа Данії.

На заході Данія омивається Північним морем, з півночі протокою Скагеррак і Каттегат, на північному сході — протокою Ересунн, на сході і півдні — Балтійським морем.

Площа території країни — 43 тис. км². Крім цього, площа автономії Фарерських островів (північноатлантична частина Данії) — 1,4 тис. км², Гренландії — 2,176 млн км².

Рельєф Данії рівнинно-горбистий, сформований під впливом відступаючих на північ льодовиків, від яких залишилась велика кількість озер.

Країна має сухопутний кордон лише з Німеччиною. Він проходить на півдні півострова Ютландія і має довжину 68 км. З 2000 року також є сухопутне сполучення зі Швецією (через Ересуннський міст і тунель). Загальна довжина берегової лінії Данії (півострова Ютландія та 406-ти островів) — 7,3 тис. км, що становить шосту частину довжини екватора. Територіальні води Данії — 4 морських милі (7,2 км). Найвища точка — 173 м над рівнем моря.

Найближчі сусіди Данії — Швеція і Норвегія — віддалені від неї протоками Ересунн та Скагеррак, причому відстань до Швеції — 4 км, а до Норвегії — близько 200 км. Відстань до Великобританії по Північному морю — близько 500 км.

Столиця — Копенгаген (з передмістями — 1,6 млн жителів, 2006) — історичний центр країни. Перші згадки про місто датовані 1043 роком. Місто розташоване на островах Зеландія і Амагер.

  • рельєф: складається з півострова Ютландія і близько 500 островів (100 ненаселених);
  • земля — оброблені рівнини, піщані дюни і лагуни на західному узбережжі; глибокі фіорди на сході;

Жодна точка метрополії не віддалена від моря на відстань понад 52 км.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Докладніше у статті Адміністративний поділ Данії
Докладніше у статті Регіони Данії

Данія поділяється на п'ять адміністративних регіонів, створених 1 січня 2007 року в рамках адміністративної реформи, коли традиційний поділ країни на 14 амтів змінила нова система поділу на п'ять областей. Також тоді було скорочено кількість муніципалітетів із 270 до 98.

Регіони Данії

Клімат[ред.ред. код]

Данія — країна з морським кліматом, який характеризується м'якою зимою і прохолодним літом. Середня січнева температура для Данії 0 °C. Тривалість опалюваного періоду в Данії (з врахуванням поправки на вітер) рівна 220 дням.

Населення[ред.ред. код]

Докладніше: Населення Данії

Населення Данії — 5,43 млн осіб (2006), в тому числі:

Найбільший в світі острів Гренландія — північна частина Данії, покритий за виключенням прибережної смуги вічним льодом, слабозаселений.

Станом на 1999 рік 97% населення становили данці,[1] в 2005 році данці становлили 95% населення, а 4,5% — інші національності.[2] Тривалість життя — 75 років.[1]

Імігранти та їхні нащадки становлять 452 095 чоловік. Ця частка приходиться в основному на Північну Європу (41306), Великобританію (12 000), Німеччину (25 444), Польщу (13 509), Боснію і Герцеговину (20875), інші країни колишньої Югославії (23968), Туреччину (54 859), Сомалі (16948), Ірак (26 351), Іран (14289), Ліван (22232), Афганістан (10 876) і Пакистан (19301).[Джерело?]

Данія відрізняється від інших скандинавських країн високою щільністю населення. Щільність населення 126 на км².

Офіційна мова — данська. В данській мові лише два роди: загальний та середній; відмінків немає; часів – тільки три. Також вживається англійська, німецька, французька.

Релігія[ред.ред. код]

На початку 8 ст. в Данії утвердилося християнство. Після Реформації офіційним віросповіданням стало лютеранство.

До державної Євангелічно-лютеранської народної церкви Данії входить 94% населення. Релігійна діяльність країни визначається Конституцією Данії, основним принципом якої є передумова, що Лютеранська церква — офіційна церква Данії — повинна підтримуватися державою, а також принципами свободи віросповідання, свободи слова та свободи совісті. Підтримка, яку надає держава, є частково моральною та частково політичною (законодавче закріплення свята Воскресіння, а також законодавство з релігійних питань), частково фінансовою та адміністративною (участь у зарплатах та пенсіях духовенства, збір церковних податей, підтримка управління національною церквою при допомозі Міністерства Церковних Справ, допомога у контролюванні, консультаційні послуги та ін.)

Данія в Європейському Союзі[ред.ред. код]

Данія, разом з Великобританією, Норвегією та Ірландією, подавали заявки на членство у Європейському Союзі (ЄС) у 1961 та 1967 роках. Однак, в обох випадках президент Франції Шарль де Голль наклав вето на членство Великобританії у ЄС, і Данія, не бажаючи вступати до Союзу без Великобританії, також залишилася поза Європейським Союзом. Лише у січні 1973 року Данія разом з Великобританією та Ірландією стала членом ЄС.

Не зважаючи на невелику територію, Данія має незалежну позицію в стосунках з ЄС. Показовим прикладом такої поведінки може слугувати випадок, коли країна проголосувала проти Маастрихтської угоди, що сприйнялося як затримання просування на шляху до єдиної Європи, на референдумі у 1992 році (Угода була потім ратифікована внаслідок перемовин у наступному році). Данія проголосувала проти приєднання до європейської валюти євро, на референдумі 2000 року.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше у статті Історія Данії

Недавня історія: країна була окупована Німеччиною в 1940. У 1945 визнала незалежність Ісландії і дала право на самоврядування Фарерським островам у 1948.

Член-засновник НАТО в 1949, член Європейської асоціації вільної торгівлі з 1960, приєдналася до Європейського співтовариства в 1973. Данія стала першою країною Північної Європи, яка вступила до ЄЕС.[3]

Королева Маргарита ІІ в 1972 стала першою королевою приблизно за 600 років.

Політичний устрій[ред.ред. код]

Данія — конституційна монархія, де Королева виконує роль голови держави, а уряд формується з парламенту«фолькетингу». Парламент у Данії однопалатний; депутати обираються шляхом пропорційного представництва, хоча кожен член парламенту також представляє виборчий округ. У складі парламенту 179 депутатів, з яких чотири з обираються від Гренландії та Фарерських островів. Загалом, Уряд Данії є урядом меншості (що не містить парламентської більшості), що означає, що політика Данії заснована на компромісах різноманітних політичних партій. У випадку, якщо Фолкетинг висловлює недовіру уряду, уряд повинен піти у відставку чи провести вибори.

За Конституцією вибори повинні проходити кожні чотири роки. Якщо розподіл місць після виборів чітко вказує на певну партію або партії, монарх призначає їх як уряд. У випадку, якщо результат виборів не є чітким, Королева організує ряд нарад, на яких обрані партії висловлюють свої побажання. Тоді Королева призначає королівського повіреного, щоб він провів перемовини про формування уряду з обраними партіями. По закінченні перемовин проводиться ще одна нарада на чолі з Королевою, після якої монарх призначає нового прем'єр-міністра.

В адміністративному відношенні Данія ділиться на 14 регіонів (амтів). Конституція надає чимало влади місцевим органам (14 амтів і 277 муніципалітетів). Головні партії: соціал-демократична, народно-консервативна, ліберальна і радикально-ліберальна («старі») та кілька «молодших» (народно-соціалістична, партія прогресу та інші). Склад уряду коаліційний.

Служити у війську в Данії престижно. До війська беруть не більше 3000 осіб у рік і королева особисто відбирає представників по зовнішньому вигляду і характеру.[4]

Судова влада[ред.ред. код]

Незалежні суди є частиною розподілу влад у Данії. Зазвичай справи розглядаються в першу чергу місцевим чи міським судом; апеляції на рішення міського суду розглядаються в одному з двох Високих Судів країни. Деякі важливі справи, що торкаються адміністративних проблем, розглядаються одним з високих судів в першу чергу. Найвищим органом судової влади є Верховний Суд. Суддів призначає Королева.

Данія належить до європейських правових систем скандинавської групи (як і Ісландія, Норвегія, Швеція, та Фінляндія) і має дуалістичний (змішаний) характер для якої характерними є як ознаки континентального, так і загального права.[5]

Максимальний передбачений законом термін покарання за наркозлочини в Данії становить 10 років тюремного ув'язнення, а в особливих випадках може досягти 15 років.[6]

Корисні копалини[ред.ред. код]

Данія не багата корисними копалинами,[7][1] З корисних копалин наявні невеликі запаси бурого вугілля, торфу і калійних солей.[2] наявна лише сировина для індустрії будівельних матеріалів, однак в належній Данії акваторії Північного моря знаходяться крупні запаси нафти і природного газу. На континентальному шельфі в Північному морі ведеться видобуток нафти і газу; Данія добуває біля 14 млн тон нафти в рік, що цілком покриває її потреби.[2]

Економіка[ред.ред. код]

Данія — країна з високо розвинутою економікою: індустрією, агрокультурою, транспортом, сферою обслуговування.

У Данії, як і Швеції, Норвегії, Фінляндії, високий рівень фіскальної автономії — державне управління, зокрема фіскальних функцій держави, децентралізовано.[8] Данія демонструє пріоритет фіскальної автономії з домінуванням місцевих податків у доходах місцевих бюджетів. Самостійність комун спирається насамперед на власну податкову базу, за рахунок місцевих податків формується 51 % комунальних доходів у Данії.[8] Щодо нерівномірності розвитку регіонів в ЄС, менш проблематичними виглядають «малі» країни Європейського Союзу, такі як Люксембург та Данія, на відміну від територій з більш виразною регіональною асиметрією — у Великобританії, Німеччині: статус депресивності регіону в Європейському Союзі визначається раз на сім років за умови, якщо відповідна територія виробляє менш ніж 75% ВВП на душу населення від середнього по ЄС, і на початку XXI ст. (2001р.) найбільші контрасти мала Велика Британія (на Лондон припадало створюваного ВВП (ЄС – 15 = 100 %) (Inner London) 230 %, а на Корнуел та острови Сіллі 70 % (Cornwall & Isles of Scilly), досить велика регіональна асиметрія притаманна також ФРН (Східна та Західна Німеччина).[9]

У 2003 р. за мікроекономічним індексом конкурентоспроможності Данія посідала четверте місце, а на перше місце вийшла Фінляндія, на третє — Швеція і лише на двадцять друге — Норвегія.[9]

Данія не багата корисними копалинами, тому благоустрій країни залежить значною мірою від людських ресурсів, їх знання та навиків.[7] Данія інвестує великі суми в освіту. Входить в 15 провідних країн світу в галузі іновацій (в 1995 і 1999 році посідала сьоме місце).[9]

2/3 землі має аграрне застосування, 12% — лісове, решта — поселення та озера. Основою добробуту є промисловість (75% вартості експорту) та м'ясо-молочне тваринництво (90% вартості аграрної продукції). Працює понад половина дорослих жінок. Данія має великий флот і багато торгових партнерів. У Данії висока продуктивність праці, що становить на одного зайнятого в національній економіці (2,6 млн чол.) 38 тис. доларів ВВП.[1]

Данія — одна з країн із найвищою у Європі часткою штучного лісовідновлення, яке становить 87 %, природне — 6 %, решта — комбіноване (60 % лісів — це насадження хвойних порід).[10] Площа лісів й інших насаджень – 579 тис. га., з яких у приватних руках перебуває 67 % лісів — 26246 лісоволодінь (існує багато малих лісоволодінь) із загальною площею 391 тис. га, у державних – 33 % (360 лісоволодінь).[10] Вирощування різдвяних ялинок, яке оцінюється в 38 млн дол. США і полювання, яке оцінюється в 21 млн дол. США — у сукупності дає більше, ніж вартість деревної продукції (52,1 млн дол. США).[10] Оскільки лісовий сектор не задовольняє високих вимог країни у лісопродукції — потужна меблева промисловість Данії покладається на імпортну сировину і експортує основну частину продукції.[10] Більше половини ринку забезпечується за рахунок імпорту, а високоякісна деревина твердолистяних порід імпортується з Китаю та інших азійських країн.

Економіка Данії опирається на високотехнологічне сільське господарство, сучасні малі підприємства, високу ступінь соціального захисту населення і обширну зовнішню торгівлю.[2] В основі сільського господарства Данії лежить індивідуальне володіння землею і сімейна ферма.[2] У промисловості переважають дрібні і середні підприємства, а сільське господарство виробляє продукцію, достатню для забезпечення 15 млн осіб, що в три рази переважає кількість населення Данії.[2] Данія займає перше місце в світі по виробництву продуктів харчування на душу населення.[2] Основу сільського господарства складають 51,6 тисяч фермерських господарств (станом на 2005 рік). При цьому, 17,8 тисяч фермерських господарств зайняті у виробництві круглий рік.[2] Експорт: м'ясо, молочні продукти, яйця, риба, шкурки норки, запчастини до автомобілів і літаків; текстиль, хімікати, електроустаткування. Данія один з найкрупніших в світі експортер м'яса свинини, сиру і вершкового масла. Наприклад, в 2002 році Данія експортувала 1,6млн. тон свинини, в тому числі 21% в Німеччину, 19% — в Великобританію і 15% в Японію.[2]

Доля експорту становить більш 30% внутрішнього валового продукту.[2]

  • ВНП (2005) — USD 228,7 млрд.
  • ВНП на душу населення (2005) — DKK 266,482. Доля ВВП, яка безпосередньо використовується населенням — 71,5%.[1]

Валюта — Данська крона (DKK)

  • 1 USD (квітень 2006) — DKK 6.01
  • 1 EURO (квітень 2006) — DKK 7.46

Загальне споживання енергії в Данії становить біля 20 млн тонн нафтового еквіваленту. Згідно з данським законодавством виробництво електроенергії в країні є безприбутковим.[2] Ціни на електроенергію регулюються Міністерством енергетики в залежності від цін на енергоносії (вуголь, газ, біомаса, вітротурбіни і тд), і станом на 2005 рік становила по курсу до російського рубля 11руб./кВт-г. [2] З 2005 року країна взяла курс на зниження викидів СО2 в атмосферу на 20%, що стимулює використання альтернативних екологічно безпечних джерел енергії, а станом на 2005 рік вони вже покривали 10% енергетичної потреби країни.[2] На теплових і вітроелектростанціях виробляється зверх 32 млрд кВт-г електроенергії.[2] За рахунок енергії вітру покривається 20% (на 2007 р.) потреби країни в енергоносіях.[11] Використання біомаси в якості палива на теплоелектростанціях регламентується законом, відповідно до якого вони повинні використовувати 1,2 млн тонн соломи і 0,2 млн тонн деревної тріски щорічно. Це еквівалентно приблизно 6% річного виробництва електроенергії.[2]

Починаючи з періоду енергетичної кризи 1970 року, Данія проводить серйозну роботу по впровадженню енергоефективності в житловому секторі, в промисловості, і, починаючи з 1970-х років Данія має найкращі показники в знижені енергоспоживання серед країн ОЕСР і при цьому ще й демонструючи значний ріст національного валового продукту.[1] В першому енергетичному плані Данії, який був опублікований в 1976 році, основні цілі заключались в посиленні гарантованості енергопостачання шляхом створення дуже гнучкої і різноманітної енергетичної системи, в стимулюванні енергоефективності і в організації науково-технічного розвитку на основі державної підтримки.[1] Стимулювання розвитку вітроенергетики було почате з 1979 року, коли були введені дотації на будівництво вітроенергетичних установок і вироблену на них електроенергію. На початку, дотація на такі установки становила 30% від загальної вартості проекта. По мірі розвитку виробничих потужностей і зниження собівартості виробництва вітроенергетичних установок - дотація була зменшена.[2] В Данії є досвід по експлуатації геотермальних станцій.

За рахунок сонячної енергії, яка, в основному, використовується для вироблення тепла в приватному секторі, покривається від 1/3 до 3/4 потреби в кожному жилому будинку.[2]

Данія займає третє місце в світі за показниками економічної незалежності (самозабезпеченості економіки) після Австралії і Чилі.[2]

За рівнем заробітньої плати (він становить біля 29 євро/год) Данія займає перше місце в світі.[2] Іноземна робоча сила, в % від загальної кількості робочої сили становила 2,4% в 1990 році і 3,4% в 2000 р.[9] Данія тісно пов'язана з Німеччиною економічно, має тісні економічні та політичні зв'язки з Великобританією.[3]

З чотирьох груп «найдорожчих країн» в Євросоюзі, до першої з них Євростатом включено ті, де рівень цін перевищує 120-відсоткову риску середнього по ЄС: Великобританія, Швеція, Фінляндія, Данія, Ірландія.[9]

Фінансовий сектор[ред.ред. код]

Високе економічне зростання до першої нафтової кризи потягнуло за собою відчутний підйом у діяльності фінансового сектору у той час, як лібералізація фінансових ринків та розвитку технологій створення фінансових інструментів створило сприятливе підгрунття для істотного збільшення ринку праці у другій половині 80х рр. Кінець 1980х років відзначив чітку тенденцію Данського бізнесу до концентрації, що проявлялося у злиттях та поглинаннях компаній; це створило необхідність у більш крупних та потужніших фінансових інститутах Данії. Тому за цей час фінансовий сектор пережив період об'єднання, який, у загальних рисах, вдвічі зменшив число фінансових інститутів та визначив появу двох основних банків Den Danske Bank та Nordea.

Данія, як і Швеція, Фінляндія та Норвегія мають добре розвинуті сервісні галузі, провідними з яких є банківська та страхова справа, а також транспорт. Дві перші з них тісно пов’язані між собою і створюють єдину фінансову систему.[9] Найбільшим банком у Північній Європі є Nordea Bank AB (Швеція), який сформувався у 1997 р. після злиття відповідно швецького та фінського банків Nordbanken of Sweden та Merita Bank of Finland.[9] Наявність різних валют і пов’язані з цим відповідні трансакції у взаємній торгівлі не відлякують скандинавські країни, проте дорожнеча робочої сили підштовхує потенційних інвесторів вкладати кошти у сусідні країни, передусім (починаючи з 90-х рр. ХХ ст.) у балтійські.[9]

Данія і Швеція, перебуваючи в Євросоюзі, не бажають приєднуватися до монетарної системи і вводити євро, хоча їх валюти повністю відповідають системним критеріям ЕМС, і лише Фінляндія має в цьому плані «повноцінне членство», замінивши свою марку на європейські гроші у 2002 р.[9] Данія — країна з одним із найвищих рівнів життя населення.[1]

Медицина[ред.ред. код]

У Данії — безкоштовне медичне страхування для всіх резидентів. Країна справді піклується про своїх громадян — наприклад, в Данії багато інвалідів, і держава їх утримує за свій рахунок. У фінансуванні охорони здоров'я пріоритетне значення мають кошти державного та місцевих бюджетів. Лише стоматологія є платною для резидентів починаючи з 18 річного віку.

У тих областях праці, де працівники скаржаться на симптоми стресу, обумовлені високим робочим навантаженням, стислими строками виконання завдань, де робота пов'язана з насильством і погрозами — данське відомство з нагляду за умовами праці (Arbejdstilsynet) включає психологів до складу інспекторів, а монотонні види роботи і психосоціальні проблеми населення відносять до пріоритетів у державній програмі з охорони здоров'я й забезпечення безпеки на роботі.[12]

Транспорт[ред.ред. код]

Транспорт є одним з найважливіших секторів економіки Данії. У 1996 році транспорт склав 9% від загальної вартості продукції Данії та 7% від загальної зайнятості населення. Цей сектор виключно різноманітний за масштабом приватних підприємств. З одного боку, кількість великих державних чи приватних підприємств в галузі громадського транспорту, судноплавства та авіації незначна. З другого боку, значна кількість дрібних фірм, які працюють як з транспортуванням товарів (контракти на перевезення), так і з індивідуальними перевезеннями (таксі).

На купівлю машини в Данії йде 20% націнка, а оренда машини в Данії — одна із найдорожчих в Європі (оренда авто бізнес класу — 600 євро за добу).[4]

Місто Оденсе і Копенгаген з'єднує підвісний міст «Великий Бельт» — другий за довжиною міст у світі — 18 км (був побудований за 10 років).[13] Уряд обіцяє, що коли міст окупиться, то проїзд стане безкоштовним.[13] (наразі, ціна проїзду 31.65 EUR).

Велосипеди[ред.ред. код]

В Данії широко поширений велосипедний транспорт. Значною мірою це відбувається внаслідок турботи про здоровий спосіб життя. В Копенгагені завершено будівництво суперсучасної системи велодоріжок обладнаних за останнім словом техніки. Ціллю є зробити пересування велосипедистів максимально комфортним — щоб робити мінімальну кількість зупинок до кінечної цілі поїздки. Мережа велодоріжок об'єднує як райони міста, так і приміську територію. Протяжність деяких доріжок досягає 20 кілометрів. До основних зручностей належать: чітке розмежування між велодоріжками і автошляхами; спеціальні знаки, які вказують відстані до сервісних центрів; апарати для підкачки спущеного колеса, які розташовані через кожні 1,5 км. В них можна знайти і інші інструменти для ремонту, а також телефон, який з'єднає з найближчим сервісним центром; для велосипедистів, які багато їздять містом, встановлено спеціальні поручні для рук і ніг, біля яких зручно зупинятись щоб перепочити не злізаючи з велосипеда; сміттєві баки скрізь по шляху є дещо нахиленими, щоб в них можна було викинути сміття находу.

Ще станом на 1990 рік в Данії було прокладено понад 5000 км велосипедних доріжок.[14]

Цивільний захист[ред.ред. код]

Оскільки Данія характеризується максимальною децентралізацією функцій виконавчої влади та відсутність у держави виконавчих повноважень і повноважень оперативного управління у різних сферах соціально-економічного розвитку, у тому числі в частині протидії та реагування на надзвичайні та кризові ситуації — в Данії відсутній державний орган, відповідальний за надзвичайні ситуації та захист населення від можливих наслідків техногенних або природних катастроф.[15] Частина цих функцій відноситься до компетенції місцевої поліції, підпорядкованої Національному комісаріату поліції, що, у свою чергу, входить до структури Міністерства юстиції Данії.[15]

На підрозділи берегової охорони, що діють, переважно, в районі автономних територій (Гренландія та Фарерські острови) і підпорядковані Міністерству оборони Данії, та поліцію — покладено функції пошуково-рятувальної роботи.[15] До цих та інших робіт, у разі виникнення надзвичайної ситуації, може бути задіяна бригада швидкого реагування, яка входить до складу Міністерства оборони.[15]

В Данії у 1906 році Софус Фальк заснував спеціальну рятувальну службу, яка на початку існувала як приватний рятувальний корпус «Фальк». Станом на 2009 рік це найбільша у світі приватна багатофункціональна рятувальна служба, яка заснована на засадах акціонерного товариства.[15] Служба має великий парк різноманітних спеціальних автомобілів, рятувальні судна, вертольоти та літаки, а також великий досвід діяльності в цій сфері, у тому числі в інших країнах світу (Швеції, Польщі, Словаччині, Бельгії, Фінляндії, Німеччині, Франції) і виконує функції пошуково-рятувальної служби, пожежної охорони та допомоги при пожежах промисловим корпораціям та аеропортам у багатьох країнах Європи, швидкої та невідкладної допомоги, завдання, пов'язані з подоланням наслідків надзвичайних ситуацій, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, у тому числі нагляд за охороною навколишнього природного середовища, надає охоронні послуги, в тому числі державних установ, іноземних посольств, банківських структур тощо.[15] Окрім Данії, служба діє також у Швеції та Німеччині (Гамбург). Окремим підрозділом компанії надаються також послуги з інженерно-технічного захисту об'єктів. Замовниками послуг є центральні та місцеві органи влади на підставі контрактів, а сплата послуг здійснюється з державного та місцевих бюджетів.[15]

Через створену мережу диспетчерських центрів по всій території Данії, на єдиний телефон «112» отримується інформація про всі можливі випадки і негайно передається до поліції та відповідних підрозділів «Фальк» (служби швидкої допомоги, пожежної охорони тощо).[15] Станом на 2009 рік відповідні служби «Фальк» у великих містах до місця події прибувають за 6-10 хв. після отримання виклику, а в сільській місцевості ставиться завдання прибуття на місце події або до хворого не пізніше ніж за 15 хв.[15]

Компанія зареєстрована на Копенгагенській фондовій біржі, де було реалізовано 5 015 акцій із загальної кількості 10 634 акції.[15] Акціонерами «Фальк» є приватні страхові компанії та пенсійні фонди, серед яких страхова компанія «Трюг Балтика» (15 %), страхова компанія «Кодан» (5,1 %), страхова компанія «АЛМ Бранд» (5,1 %), пенсійний фонд (84 %), працівники компанії (3 %).[15]

Країна посіла п'яте місце в рейтингу Світового банку «Doing Business» за 2013 рік[16].

Освіта[ред.ред. код]

Данія — одна з найбільш економічно розвинутих країн світу з ефективною системою соціального захисту населення, високим рівнем освіти та потужними демократичними традиціями.[17]

Засади гуманітарно-академічної освіти Данії створила католицька церква, а професійно-технічна бере свої початки від ганзейських часів та навчальних осередків гільдій. У 18 ст. утвердилося розуміння необхідності навчання усього населення. В його кінці данці створили систему підготовки педагогів, що дало змогу розпочати вводити загальну 7-річну освіту з 1814 р. Миколі Грундвігу (1783 — 1872) країна завдячує більшості демократичних ідей в освіті та принципам свободи і незалежності (його прибічники створили перші недержавні школи), вільного вибору громадянами закладу освіти, рівного доступу та ін. Він був прихильником навчання "для життя", критикував недоліки тогочасної "книжкової" і схоластичної освіти. Цей гуманістичний імпульс не втрачений і досі, тому система освіти Данії постійно вдосконалюється, маючи на меті якнайповнішу реалізацію цих прекрасних цілей і принципів.

Освіта в Данії розглядається як «засіб формування розвинутої особистості з однаковими для всіх членів суспільства можливостями».[18] Вже багато років країна входить у число світових лідерів за відсотком ВНП, який надається системі освіти (8,8% у 1993 р.). Це піклування про духовний розвиток малих нащадків войовничих вікінгів відчувається навіть у найдрібнішому — безкоштовності всього навчального матеріалу й обладнання, харчування і транспорту та ін.

Держава фінансує всі заклади незалежно від підпорядкування чи власності на базі законів парламенту про обсяг і розподіл коштів між типами закладів (закон про дотації). Школи графств фінансуються державою на 100%, приватні — на 85%. Розподіл коштів належить згаданим вище радам графств та муніципалітетів. Рада графства може вирішити, що школярі повинні за щось відшкодовувати з власної кишені. Післясередні профзаклади хоч і приватні, але на 100% фінансуються з бюджету.

Вища освіта безпосередньо фінансується державою, але закладам дозволено продавати додаткові освітні чи пошукові послуги. Частина субвенції обчислена за нормами на одного студента, кошти на науку та утримання споруд обчислюються за іншою методикою. Кошти щороку приходять "пакетом", а конкретний розподіл видатків здійснюють ради закладів.

Початкова школа та перший рівень середньої (народної) школи підпорядковані муніципальним органам влади і гарантують усім дітям, незалежно від здібностей та соціального становища, безкоштовну середню освіту.[19] Впродовж всього періоду навчання в початковій школі та на першому рівні народної школи один і той же вчитель веде клас (загальноприйнята система класних керівників) і при цьому цей вчитель повністю відповідає за всебічний розвиток особистості кожного учня.[19]

Педагогічна освіта у Данії безкоштовна.[19] Педагогічна освіта першочергово була пов'язана з розповсюдженням християнства в країні.

Цілий ряд предметів у школах, особливо в педагогічних вузах викладаються на англійській мові.[19]

Вища освіта[ред.ред. код]

Вся вища освіта в Данії ділиться на три групи:[19]

  • 1) вища освіта скороченого циклу (KVU). Це дворічні програми професійної підготовки

спеціалістів. Скорочений цикл у підготовці вчителів не використовується.

  • 2) вища освіта середнього циклу (MVU). Три-чотири роки спеціалізованого навчання. Студентами по закінченні курсу навчання згідно з програмою середнього циклу отримуються ступені бакалавра (Professions Bachelor). Дипломи відповідають по рівню ступеню бакалавра в університеті. Усі повноваження контролю за вищими учбовими закладами середнього циклу передані місцевим представникам влади і вони разом з Центрами освіти відповідають за якість професійної підготовки.

Перші три роки професійної освіти в університеті приводять до одержання ступеня бакалавра, або диплома університетського центру.

  • 3) вища освіта довгого циклу (LVU). Цикл розрахований на п’ять років.

Заклади вищої освіти досить чітко поділяються на університетський (академічний)і неуніверситетський (неакадемічний) сектори. Перший включає 5 класичних і 9 спеціалізованих університети, а також 6 академій музики. Неуніверситетський сектор представлений спеціалізованими коледжами, які об’єднуються в Центрі вищої освіти згідно з законом про освіту 1997 року (The Act on CVUs). Неакадемічний сектор (College Sector) складається з понад 130 спеціалізованих закладів з тривалістю навчання 2-4 роки.

Повний цикл навчанням разом з докторантурою мають університети в містах:

  • Копенгаген (заснований у 1479 р. за вказівкою папи Секста 4),
  • Орхус (створений у 1928 році як приватний заклад, після реформування перейшов під контроль Міністерства освіти Данії; він майже вдвічі менший за Копенгагенський університет),
  • Оденсе (1964) Наймолодший університет. У ньому навчається 5,5 тисяч студентів,

третина з яких вивчають гуманітарні науки.

Університетський сектор Данії включає в себе дванадцять університетів.[19]

Дев'ять закладів університетського рівня спеціалізуються в інженерних і технологічних науках, медицині й ветеринарії, мистецтвах, будівництві та комерції:

  • Technical University of Denmark, який включає в себе Engineering Academy of Denmark;
  • Royal Veterinary & Agricultural University;
  • Royal Danish School of Pharmacy;
  • Copenhagen Business School;
  • The Aarhus School of Business;
  • Southers Denmark Business School;
  • Royal Danish School of Educational Studies;
  • Royal Danish Academy of Fine Art School of Architecture;
  • Aarhus School of Architecture.

У 1994 р було 6 музичних академій в містах Kobenhavn, Aarhus, Odense, Aalborg, Esbjerg, Frederiksberg.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Робочий день більшості данців з 7:00 ранку до 15:00 дня. Або ж з 8:00 ранку до 16:00 дня.
  • Середній податок найманого працівника становить від 38 до 60% заробітку.
  • Багато працедавців годують своїх працівників. Гроші на це вираховуються з зарплати працівників, сума на що становить 50 євро. В залежності від працедавця, сума може варіюватись.
  • В Данії великий процент автобусів обладнані безкоштовним Wi-Fi, і можливість зкористатись ним є лише у резидентів держави.
  • В Данії немає хмарочосів. Лише в крупних містах типу Копенгагена є декілька будівель висотою вище 6-го поверху.
  • В Данії не споживають гречку (в Італії, наприклад, гречку називають «сарацинським рисом»), халву, солені огірки, кисломолочний сир, кефір; в продажу, найчастіше, можна знайти лише один тип варених ковбас, а також один тип сиро-в'ялених ковбас. Не прийнято вішати на вікна штори і тюлі (в крайніх випадках, на вікна встановлюються жалюзі).
  • Ліків без рецепта лікаря не купити.
  • В Данії в дощ люди не користуються парасолями.
  • Кожної неділі в спеціальних магазинах існують створені спеціальні папки з інформацією про знижки на товари з адресами магазинів усіх мереж. Кожна особа, переглянувши інформацію про те, де і на що знижки, вже потім предметно їде за адресами, знаючи що і де вона купить.
  • Данія є першою країною в світі, яка встановила додаткові податки на жирну їжу з насиченими жирами. Таким чином уряд намагається боротись з серцево-судинними захворюваннями. Оподаткуванню підлягають усі продукти, жирність яких перевищує 2,3%. Новий податок становить майже 3 долара за кілограм насичених жирів в таких продуктах як сир, масло, м'ясо, молоко, чіпси і піца. Покупці одобряють таке рішення, хоча і зазначають, що існує безліч інших способів змінити звички людей.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и А.М. Мастепанова, Ю.М. Когана. Повышение еффективности использования энергии в жилищном секторе Дании. — Москва, 1999
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х В.П.Коваленко, И.Г.Лысых. // Промышленное производство молока и свинины в Дании — Краснодар, «Советская Кубань» — 2005, 354с. (Учебники и учебн. пособия для студентов высш. учебн. заведений)
  3. а б Ковальчук С.С. Особливості євроінтеграції країн Скандинавії // Гілея: науковий вісник Збірник наукових праць2012. — Вип. 59 (додаток). ISSN:2076-1554
  4. а б Відеотелепередача «Отдых и туризм в Дании, Копенгаген». Телеканал РБК (Росія)
  5. Ю.Ничка. Правотворчість у правових системах скандинавського типу. Теоретичні аспекти. // Вісник Львівського університету. Серія юридична2011. — Вип. 52. ISSN:0136-8168 (print); 2078-4503 (online) С. 21–26
  6. А.С. Чепурко Кримінально-правова протидія незаконному вживанню наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів: порівняльний аспект // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ Збірник наукових праць. — 2010. №3
  7. а б Анна Степаненко. Болонський процес у реаліях данської освіти // Вісник Львівського університету. Серія Педагогічна — 2009. — Випуск 25. Частина 3. (с. 341–346)
  8. а б М.І. Деркач. Досвід фінансової децентралізації у контексті забезпечення сталого розвитку скандинавських країн // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу Науковий журнал — 2011. — № 1 ISSN:1997-4167
  9. а б в г д е ж и к Чужиков В. І. Економіка зарубіжних країн: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 308 с. ISBN 966–574–777–0
  10. а б в г І.П. Соловій, Л.Ф. Гончаренко. Європейське бачення "Успішної лісової політики" (на прикладі Данії) // НАУКОВИЙ ВІСНИК УкрДЛТУ: Збірник науково-технічних праць. – Львів : УкрДЛТУ. – 2004. – Вип. 14.7. - 404 с. ISSN:1994-7836
  11. Поліщук В.М., Тарасенко С.Є., Сергеєва О.В.. Технічні засоби для використання енергії вітру (огляд) // Енергетика і автоматика Електронне наукове фахове видання — 2011 — № 3(9). ISSN:2223-0858
  12. Graversgaard J. Key role of labour inspection: How to inspect psyho-social problems in the workplace? Iavicoli, S., Stress at work in enlarging Europe. Rome, National Institute for Occupational Safety and Prevention. — 2004. — P.65-76
  13. а б Відеотелепередача «Отдых и туризм в Дании». Телеканал РБК (Росія)
  14. Маслов В. І. / Сам себе катаю: Все про велосипед: Для серед. і ст. шк. віку / Худож Є. І. Корольков.—К.:Веселка, 1990.—172с.:іл. ISBN 5-301-00515-4 (с.:104)
  15. а б в г д е ж и к л м Труш О.О. Досвід побудови та діяльності систем цивільного захисту країн-членів Європейського Союзу Північної Європи та Норвегії // Державне будівництво Електронне наукове фахове видання. — № 2 / 2009
  16. Doing Business 2013 report
  17. Леонтьєва О.Ю. Основні цілі та особливості організації системи професійної освіти в Данії // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах: збірник наукових праць — 2010. — №6.
  18. Schnack Karsten. The Danish University of Education. – Copenhagen, 2003. – 149 p.
  19. а б в г д е Роляк А.О. Особливості підготовки вчителя у Данії // Вісник Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка. Серія: Педагогічні науки Збірник наукових праць. — 2008, Вип.12

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]