Гузовський Олександр Олександрович
| Олександр Олександрович Гузовський | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Александр Александрович Гузовский | ||||||
| Народження |
16 березня 1904[1] Катеринодар, Російська імперія | |||||
| Смерть |
квітень 1986[1] (82 роки) Москва, СРСР | |||||
| Приналежність | СРСР | |||||
| Рід військ | МДБ СРСР | |||||
| Роки служби | 1928—1947 | |||||
| Звання | полковник | |||||
| Нагороди |
| |||||
Олександр Олександрович Гузовський (нар. 16 березня 1904 — квітень 1986) — співробітник радянських органів держбезпеки, полковник, працював під дипломатичним прикриттям.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 16 березня 1904 в Катеринодарі (нині — Краснодар). З 1919 працював робітником на фруктово-чайній фабриці в Ташкенті, пакувальником, торговим агентом тощо.
У 1920 почав працювати шифрувальником у відділі зовнішніх зносин Комісії ВЦВК зі справ Туркестана, і далі в Наркоматі зовнішніх справ, у Повноважному представництві, Генеральному консульстві СРСР у Туреччині.
У 1929 закінчив Московський інститут сходознавства[2].
У грудні 1928 почав працювати в органах держбезпеки — у дипломатичних представництвах СРСР у Туреччині. У травні 1933 повернувся в СРСР і працював у різноманітних відділах ОДПУ, НКВС, НКДБ СРСР. У Народному комісаріаті державної безпеки СРСР очолював 2-й відділ 2-го (контррозвідувального) управління, що займалося боротьбою з японською розвідкою.
З жовтня 1943 був першим секретарем Повноважного представництва СРСР при Французькому комітеті національного визволення в Алжирі. Після деокупації Франції — першим секретарем, радником Посольства СРСР у Франції.
У квітні 1946 повернувся в СРСР і в січні 1947 в ранзі полковника вийшов у відставку. Працював начальником відділу інформації Видавництва іноземної літератури[ru].
У листопаді 1947 — заарештований. У серпні 1954 звільнений, повернувся до роботи у видавництві, був старшим редактором, головним бібліографом. У 1957-80-х працював головним бібліографом, керівником відділу імпорту, старшим науковим редактором видавництва «Прогрес». Вийшов на пенсію в серпні 1980. Мешкав у Москві.
Помер у квітні 1986.
Відзнаки[ред. | ред. код]
Почесний робітник ВЧК-ДПУ. Нагороджений орденом Червоного Прапору, двома орденами Червоної Зірки, орденом «Знак Пошани» і низкою медалей.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Петров Н. В. Кто руководил органами госбезопасности: 1941—1954 — Мемориал, 2010. — ISBN 966-95519-0-0
- ↑ (рос.) Н. Петров[ru]. Кто руководил органами госбезопасности 1941 - 1954. Справочник / Междунар. о-во «Мемориал», РГАСПИ, ГАРФ, ЦА ФСБ России. — Москва : «Мемориал», «Звенья», 2010. — 1008 с. — 900 прим. — ISBN 5-7870-0109-9.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |