Гіакінт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гіакінт, також Гіацинт, Іакінф (грец. Υάκινθος) — догрецьке божество рослинності (пізніше його культ був витіснений культом Аполлона).

За новішими переказами, Гіакінт — син спартанського царя Амікла, надзвичайно вродливий юнак, улюбленець Аполлона й Зефіра (варіант: Борея). Одного разу, коли Аполлон навчав Гіакінта кидати диск, Зефір з ревнощів спрямував диск у голову юнака і вбив його. З юнакового тіла (варіант: із крові) Аполлон виростив квітку гіацинт. Оповідь про Гіакінта — один з варіантів міфа про божество, що вмирає й воскресає. Культ Гіакінта встановлено ще в мікенський період; його ім'ям названо місяць Пакінтіос на Криті, Родосі, Косі, Тірі та в Спарті. В Аміклах відбувалися триденні свята — гіакінтії на честь Гіакінта й Аполлона. Тут же була гробниця Гіакінта, розташована біля підніжжя статуї Аполлона. У міфі про Гіакінта бачимо поєднання прадавнього образу з народною казкою про перетворення людей на рослини.

Література[ред.ред. код]