Спарта
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Спа́рта — місто-держава (поліс) Давньої Греції, розміщена в Лаконії, найсильніша на Пелопонеському півострові. Конкурувала з Афінами. Згідно з легендою політичний устрій Спарти створив цар Лікург.
Зміст |
[ред.] Політичний устрій Спарти
Спарта — була державою з чітким соціальним поділом. Населення Спарти поділялося на клас вільних громадян та клас невільників (ілотів). До аристократії належали гомеї - повноправні громадяни (саме їх найчастіше називають спартанцями й спартіатами) та парфенії - нащадки дітей незаміжніх спартанок. До народу належало кілька категорій громадян, що володіли лише частиною громадянських прав.
[ред.] Виховання спартанців
У Спарті мала місце система військового виховання - Агоге. Всупереч поширеній думці, не кожен хлопчик, народжений у Спарті, мав пройти через цю систему; вона була обов'язковою лише для дітей повноправних громадян (крім царських дітей). Для інших проходження через дану систему було особливим привілеєм, що давав шанс на одержання повного громадянства.
Плутарх стверджує, що новонародженого хлопчика у Спарті оглядали старійшини, і тих, хто народжувався хворим чи кволим, скидали у прірву. Діти, яким було збережено життя, з самого дитинства підлягали ряду випробувань. У сім років хлопчиків відправляли до військових таборів (агел), де вони вчилися виживати. Хто не витримував - гинув. Хлопчики посилено займалися фізичними тренуваннями, вправлялися у володінні мечем та списом. Їжу нерідко вони мали добувати самотужки: красти, а якщо доведеться - то й убивати. Упійманого на крадіжці суворо карали: не за те, що крав, але за те, що дозволив себе впіймати.
У 17 років, коли юні спартанці мали повертатися додому, на них чекало останнє випробування - вони мали потрапити до храму Артеміди, що знаходився високо в горах. Діставшись туди, спартанець повинен був "принести жертву". Жерці храму прив'язували юнака над великою жертовною чашею й починали шмагати його мокрими різками до перших крапель крові. Якщо при цьому юнак застогнав, його шмагали ще сильніше, навіть до втрати свідомості та смерті: так відсіювали слабких. Дівчата у Спарті через цю систему не проходили, однак багато займалися спортом, а часом училися користуватися зброєю.
[ред.] Соціальні аспекти спартанської держави
Спартанець міг користуватись найвищим привілеєм, який міг мати еллін у ті часи — статус вільної людини, більш того, він був аристократом, у системі де не було більш-менш родовитої людини. Але одночасно спартанець виховувався з думкою, що він живе лише для свого міста-держави, зміст його життя — служіння Спарті. Він в разі потреби повинен захистити свою землю, і продовжити рід, щоб було кому захистити Спарту у майбутньому. Громадянин, що дожив до старості, брав участь у війнах з ворогами Спарти, і сплодив нащадків, повністю виконав свій обов'язок перед полісом.
Так, задовго до двадцятого століття з його тоталітарними державами, існувала країна, де окрема людина була гвинтиком політичної системи. Спарта була найкращим прикладом тоталітарної держави — усі повинні були жити бідно, без жодної приватної власності; усі мали чітко прописані у громадському і особистому житті обов'язки; рівність була навіть у сфері гастрономії — усі повинні бути споживати несмачну їжу (для воїна їжа, це лише забезпечення тіла енергією).
Спартанці становили непереможну армію. Суворе дотримання дисципліни забезпечувало військову перемогу над тими, хто сумнівався у здатності Спарти відстояти свої політичні інтереси. Однак Спарта була закладником власного успіху, спартанці зробили те, що Тойнбі називав tour-de-force. Детально розроблена система гарантовано продукувала воїнів, для армії, що не знала поразки. В той же час та сама система привела до занепаду, оскільки не дозволяла адаптуватись до нових умов. Євґенічна програма, що дозволяла залишати лише сильних дітей, і статева політика призвели до систематичного зменшення населення Спарти. Сусіди, запозичивши деякі елементи у спартанців, але відмовившись від системи вцілому, змогли створити боєздатні армії, і одночасно зберегли для себе можливість розвиватись у культурному і політичному плані.
[ред.] Спадок Спарти
Найбільший спадок Спарта залишила у військовій справі. Дисципліна — необхідний елемент будь-якої сучасної армії. Бойовий стрій спартанців, це попередник фаланги армії Александра Македонського, а також є далеким родичем сучасного розгорнутого ланцюга піхоти.
Значний вплив Спарта спричинила і на гуманітарні сфери людського життя. Відвага трьохсот спартанців у битві при Фермопілах була темою для багатьох літературних творів. Спартанська держава є прообразом ідеальної держави описаній у діалогах Платона. Слово лаконічний, у значені малослівної людини, походить саме від назви країни Лаконії.
 |
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
