Родос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 36°10′ пн. ш. 28°00′ сх. д. / 36.167° пн. ш. 28.000° сх. д. / 36.167; 28.000

Родос
грец. Ρόδος
топографічна карта
топографічна карта
Карта
GR Rhodes.PNG
Місце знаходження Егейське море
Координати 36°10′ пн. ш. 28°00′ сх. д. / 36.167° пн. ш. 28.000° сх. д. / 36.167; 28.000
Площа 1 404 км²
Найвища точка 1 215 м
Країна ГреціяГреція
Населення (2001) 117 007

Ро́дос (грец. Ρόδος) — острів у Егейському морі біля побережжя півострова Мала Азія, найбільший з групи островів Південні Споради; належить Греції. Площа 1 404 км², населення 117 007 (2001). Головне місто і порт — Родос.

Поверхня погорбована, на заході — гори заввишки до 1 215 м (гора Атавірос), складена головним чином вапняками і мармурами. Клімат середземноморський. Ландшафти типу маквіс, ліси з сосни, кипариса, дуба. Плантації зернових, винограду, олив, цитрусових, мигдалю. Рибальство, видобуток губок.

Історія[ред.ред. код]

Родос — один з центрів егейської культури. У 7—8 ст. до н. е. міста Родосу брали участь у колонізації Сіцілії, Пн. Африки та інших територій. Під час греко-перських воєн Родос захопила Персія; згодом відійшов до Делоського союзу. В 408—405 рр. до н. е. міста Родосу було об'єднано в єдиний поліс. За античних часів Родос був розвинутою рабовласницькою державою на чолі з торг.-ремісничею і землевласницькою олігархією. В 44 р. н. е. Родос завойований Римом. У 4—13 ст. належав Візантії, в 14 ст. захоплений духовно-лицарським орденом іоаннітів, у 16 ст. — Османською імперією. В 1912—1947 — володіння Італії. За мирним договором з Італією (1947) перейшов до Греції.

З кінця 5 ст. до н. е. містобудування на острові здійснювалося за принципом регулярного планування. За часів середньовіччя на Родосі споруджено візантійські храми (11—15 ст.), церкви і госпіталь лицарів ордену іоаннітів (15 ст.), турецькі мечеті й лазні (16 ст.). У 15—16 ст. навколо м. Родос було зведено масивні мури з воротами. У 3-1 ст. до н. е. на Родосі сформувалася родоська школа скульптури — статуя «Ніка Самофракійська» (кін. 4 ст. до н. е., Лувр, Париж) і статуя Геліоса (т.з. Колос родоський, 285 до н. е., не зберігся), композиція «Фарнезький бик» Аполлонія і Тавріска (рим.копія, Нац.музей, Неаполь), «Лаокоон» Агесандра, Полідора та Атендора (бл. 50 до н. е., Музей Піо-Клементіно, Ватікан, Рим). Збереглися пам'ятки родоської розписної кераміки часів античності і середньовіччя.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]