Давидова Олександра Іванівна

Давидова О.В. Акварель Бестужева.

Давидова Олександра Іванівна (Потапова) (1802 — 1895) — дружина (з 1819року громадянська, з травня 1825 року законна) декабриста Василя Львовича Давидова.

Біографія

Батько — губернський секретар Олександр Іванович Потапов. Пішла в 1828 році за чоловіком у Сибір. У Давидової залишалося четверо дітей, тому вона і поїхала пізніше інших декабристок. В результаті клопотання, поданого в вересні 1826 року братами Давидова М.М. Раєвським, А.Л. і П.Л. Давидовим перші четверо дітей, які народжені до шлюбу батьків, у лютому 1828 року за височайшим повелінням узаконені і отримали прізвище батька. В Сибіру були народжені семеро дітей. Мемуаристи одностайно відзначають завжди рівний настрій і смирення Олександри Іванівни. З епістолярної спадщини мало що залишилося, тому що архів сім'ї Давидових загинув під час пожежі їхнього маєтку Кам'янка.

"Без неї мене вже не було б на світі, — писав Василь Львович з Петровського заводу . Її безмежна любов, її безприкладна відданість, її турботи про мене, її доброта, лагідність, покірливість, з якою вона несе свою повну поневірянь і праць життя, дали мені силу все перетерпіти і не раз забувати жах мого становища".

Після смерті В.Л. Давидова його родина з найвищого дозволу, що послідував 14 лютого 1856 року, повернулася до Європейської Росії, в Каменку. У Кам'янці з Давидової познайомився Чайковський, сестра якого вийшла заміж за сина Давидової Льва. Петро Ілліч Чайковський дуже цінував її.

Оригінальний текст (рос.)

“Вся прелесть здешней жизни заключается в высоком нравственном достоинстве людей, живущих в Каменке, т. е. в семействе Давыдовых вообще. Глава этого семейства, старушка Александра Ивановна Давыдова, представляет одно из тех редких проявлений человеческого совершенства, которое с лихвою вознаграждает за многие разочарования, которые приходится испытывать в столкновениях с людьми. Между прочим, это единственная оставшаяся в живых из тех жен декабристов, которые последовали за мужьями в Сибирь. Она была и в Чите, и в Петровском заводе и всю остальную жизнь до 1856 года провела в различных местах Сибири. Все, что она перенесла и вытерпела там в первые годы своего пребывания в разных местах заключения вместе с мужем, поистине ужасно. Но зато она принесла с собой туда утешение и даже счастье для своего мужа. Теперь это уже слабеющая и близкая к концу старушка, доживающая последние дни среди семейства, которое глубоко чтит ее. Я питаю глубокую привязанность и уважение к этой почтенной личности”.

Померла Олександра Іванівна Давидова в 1895 році, дев'яноста трьох років від роду.

Діти

З дітей, залишених у Європейській Росії, Михайло був відправлений до Одеси, Марія - до Москви, до двоюрідної сестри Василя Львовича Давидова, решта виховувалися в Кам'янці у дядька П.Л. Давидова. У 1832 році дочки Катерина і Єлизавета були взяті на виховання графінею С.Г. Чернишовою-КругликовоюЗ дітей, залишених у Європейській Росії, Михайло був відправлений до Одеси, Марія - до Москви, до двоюрідним сестрам В.Л. Давидова, решта виховувалися в Кам'янці у дядька П.Л. Давидова. У 1832 дочки Катерина і Єлизавета були взяті на виховання гр. С.Г. Чернишової-Кругликової (старшою сестрою Олександри Муравйової), в 1852 році вони обидві приїхали до батьків у Красноярськ, в 1850році туди приїхав син Петро. 18 лютого 1842 року Микола I по доповіді Бенкендорфа дозволив дітей Волконського, Трубецького, Муравйова та Давидова прийняти в урядові навчальні заклади з тією умовою, щоб діти не носили прізвищ їхніх батьків, але іменувалися по батькові. Один Давидов скористався цим дозволом. Його сини Василь (у 1843 році), Іван і Лев були прийняті в Московський кадетський корпус.

Джерела

• Письма жены декабриста. Подготовила к печати Тамара КОМАРОВА // Декабристи в Україні: дослідження й матеріали / Упор. Г. Д. Казьмирчук, Ю. В. Латиш; наук. ред. проф. Г. Д. Казьмирчука. Т. 7. К., 2013. C.40-55. [Архівовано 28 вересня 2021 у Wayback Machine.]
• Універсальна енциклопедія "Черкащина". Упорядник Віктор Жадько.— К., 2010.— с.250.
• В.А. Павлюченко. В добровольном изгнпнии. - М., "Наука",1986 (рос.)
• Зильберштейн И.С.. Художник-декабрист Николай Бестужев. — М., «Изобратильное искусство», 1988 (рос.)
• Э.А. Павлюченко. В добровольном изгнаниию Гл.III "Дамская улица". [Архівовано 17 червня 2011 у Wayback Machine.](рос.)