Демократична Республіка Сомалі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Jamhuuriyadda Dimuqraadiga Soomaaliya
الجمهورية الديمقراطية الصومالية
al-Jumhūrīyah ad-Dīmuqrāṭīyah aṣ-Ṣūmālīyah
Демократична Республіка Сомалі
1969 – 1991 Сомалі Flag of Somalia.svg
Прапор Герб
Прапор Герб
Розташування Сомалі
Столиця Могадишо
Мови сомалійська
арабська
Форма правління Однопартійна соціалістична республіка
("комуністична держава")
президент
 - 1969–1991 Сіад Барреa
прем'єр-міністр
 - 1969 Мухаммед Хаджі Ібрагім Егаль
 - 1969–1970 Mohamed Farah Salad
 - 1990–1991 Muhammad Hawadle Madar
Історичний період Холодна війна
 - Засновано 21 жовтня 1969
 - Ліквідовано 26 січня 1991
Валюта Сомалійський шилінг[1] (SOS)
Голова Верховної революційної ради від 1969 1976.

Демократична Республіка Сомалі (сом. Jamhuuriyadda Dimuqraadiga Soomaaliya, араб. الجمهورية الديمقراطية الصومالية, al-Jumhūrīyah ad-Dīmuqrāṭīyah aṣ-Ṣūmālīyah‎) назва, яку мало Сомалі за часів правління комуністичного режиму колишнього президента Сомалі генерал-майора Мохаммеда Сіада Барре, після безкровного державного перевороту 1969[2][3][4] Путч відбувся за кілька днів після вбивства Абдірашид Алі Шармарке, другого президента країни, одним із його власних охоронців[4]. Адміністрація Барре керувало в Сомалі наступні 21 рік, аж до початку громадянської війни в 1991 році.

Історія[ред.ред. код]

Верховна революційний рада[ред.ред. код]

Поряд Барре, на чолі Верховної Революційної Ради (SRC), яка прийшла до влади після вбивства президента Шармарке був підполковник Салаад Гавейре Кедіе і начальник поліції Джама Алі Куршель. Кадіе офіційно носив титул «батька революції", проте Барре незабаром став главою SRC. SRC згодом заарештувала членів колишнього цивільного уряду, заборонило політичні партії, розпустив парламент і Верховний суд і призупинив дію конституції.

Революційна армія запровадила великомасштабні програми громадських робіт і успішно реалізувало кампанії міської і сільської писемності, яка допомогла значно підвищити рівень грамотності. На додаток до націоналізації промисловості та землі, зовнішня політика нового режиму акцент поставила на традиційні та релігійні зв'язки Сомалі з Арабським світом, що в кінцевому підсумку призвело до вступу в Лігу арабських держав в 1974 році. У тому ж році Барре також обіймав посаду голови Організації африканської єдності (ОАЄ).

У липні 1976 року SRC саморозпустилася і натомість була створена Сомалійська Революційна Соціалістична партія (СРСП), однопартійний уряд мав на меті науковий соціалізм і ісламські принципи. СРСП спробувала примирити офіційну державну ідеологію з офіційною державною релігією адаптуючи марксизм до місцевих умов. Акцент був зроблений на мусульманські принципи соціального прогресу, рівності і справедливості, які уряд стверджував, лягли в основу наукового соціалізму і свій акцент на самодостатність, участь громадськості та громадського контролю, а також прямого володіння засобами виробництва. У той час як СРСП використовував приватні інвестиції в обмежених масштабах, загальний напрямок адміністрування був по суті соціалістичним.

Огаденська кампанія[ред.ред. код]

Докладніше: Огаденська війна

У липні 1977 року спалахнула Огаденська війна після того, як уряд Барре прагнучи включити переважно населений сомалійцями Огаден до складу Великого Сомалі. У перший тиждень конфлікту, сомалійські війська захопили південний і центральний Огаден. За станом на вересень 1977 року, Сомалі контролювали 90% терену Огаден і захопили стратегічне місто Джиджига і наблизились до Дире-Дауа, погрожуючи перервати залізничне сполучення з Джибуті. Після початку облоги Харер, була розпочата масована інтернаціональна військова інтервенція у складі 20,000 кубинських вояків і кілька тисяч радянських військових радників що прибули на допомогу Ефіопському комуністичному режиму Дерг. До 1978 року сомалійські війська були в кінцевому рахунку витіснені з Огадену. Цей зсув у зовнішній політиці Радянського Союзу мотивував уряд Барре шукати союзників в інших місцях і це в кінцевому підсумку призвело до зближення Сомалі і США. Загалом, початкова дружба Сомалі з Радянським Союзом, а потім партнерство зі Сполученими Штатами дозволило побудувати Сомалі найбільшу армію в Африці[5]

Руїна[ред.ред. код]

Після закінчення невдалої Огаденської кампанії, адміністрація Барре почала заарештовувати державних і військових чиновників за підозрою в участі в невдалому державному перевороті, 1978. Більшість підозрюваних було страчено. Тим не менше, кільком чиновникам вдалося втекти за кордон і вони почали формуватися перші дисидентські групи маючи на меті усунення режиму Барре силою.

Нова конституція була оприлюднена у 1979 році, згідно з якою вибори були проведені до народної асамблеї. Проте політбюро Сомалійської Революційної Соціалістичної партії Барре залишилося при владі. У жовтні 1980 року СРСП була скасована, і була відновлена Верховна революційна рада. На цей час рівень довіри населення до уряду Барре вельми знизився. Багато сомалійці розчарувалися в житті в умовах військової диктатури. Цей режим далі було послаблено в 1980-х роках, по закінченню холодної війни і зменшенню стратегічного значення Сомалі. Адміністрування уряду ставало все більш тоталітарним, і рух опору за підтримки Ефіопії, розповсюдився по всій країні, в кінцевому підсумку призвів до сомалійської громадянської війни. Серед груп бойовиків були Демократичний фронт порятунку Сомалі, Об'єднаний сомалійський конгрес, сомалійські національний рух та сомалійські патріотичний рух.

Примітки[ред.ред. код]

  1. la Fosse Wiles, Peter John de (1982). The New Communist Third World: An Essay in Political Economy. Taylor & Francis. с. 1590. ISBN 0-7099-2709-6. 
  2. J. D. Fage, Roland Anthony Oliver, The Cambridge history of Africa, Volume 8, (Cambridge University Press: 1985), p.478.
  3. The Encyclopedia Americana: complete in thirty volumes. Skin to Sumac, Volume 25, (Grolier: 1995), p.214.
  4. а б Moshe Y. Sachs, Worldmark Encyclopedia of the Nations, Volume 2, (Worldmark Press: 1988), p.290.
  5. Oliver Ramsbotham, Tom Woodhouse, Encyclopedia of international peacekeeping operations, (ABC-CLIO: 1999), p.222.

Література[ред.ред. код]