Детекторний приймач

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Схема найпростішого детекторного приймача.

Детекторний приймач — найпростіший, базовий, вид радіоприймача.

Складається з коливального контуру, до якого підключені антена і заземлення, і діодного (у більш ранньому варіанті кристалічного) детектора, що виконує демодуляцію амплітудно-модульованого сигналу. Сигнал звукової частоти з виходу детектора, як правило, відтворюється високоомними навушниками.

Навіть для прийому потужних радіостанцій детекторний приймач вимагає якомога довшої і високо підвішеної антени (бажано десятки метрів), а також правильного заземлення. Але важливішим є те, що він не вимагає джерела живлення, дуже дешевий і може бути зібраний з підручних засобів. Підключивши до виходу приймача будь-який зовнішній підсилювач низької частоти, можна отримати приймач прямого підсилення з набагато кращими параметрами. Завдяки цим перевагам детекторні приймачі широко застосовувалися не тільки в перші десятиліття радіомовлення, а й значно пізніше - в 1930-і - 1940-і рр., коли вже панувала лампова радіоапаратура.

Принаймні одна модель детекторного приймача випускалася радянської промисловістю приблизно до другої половини 1950-х рр.. («Комсомолець»), пізніше - тільки у вигляді наочних посібників для шкіл. У той же час збірка детекторного приймача вважалася корисним практикумом для початківців радіоаматорів і входила в програму дитячих радіогуртків. Серед радіоаматорів до сих пір зберігається певний інтерес до будівництва детекторних приймачів, але вже швидше естетичний, ніж технічний.

За принципом детекторного приймача працюють деякі радіовимірювальні прилади - індикатори поля і резонансні хвилеміри.

Налаштувавши контур на частоту прийнятої радіостанції, виділяємо високочастотний АМ - сигнал. Частота його коливань велика (більше 100 кГц), і в навушниках він чутися не буде. Сигнал потрібно продетектувати (перетворити ВЧ електричні коливання в коливання НЧ). Для цього служить діод VD1 (рис.1). Він має властивість проводити струм лише в одному напрямку, від анода, позначеного трикутником, до катода. Позитивні напівхвилі коливань в контурі викличуть струм через діод, а негативні закриють його, і струму не буде. При відсутності конденсатора C2 через навушники буде протікати пульсуючий струм. Він містить постійну складову, яка змінюється зі звуковою частотою. Такий струм вже викличе в навушниках звук. Процес детектування поліпшується при приєднанні блокувального конденсатора C2. Він заряджається від позитивної півхвилі майже до амплітудного значення коливань, а в проміжках між ними порівняно повільно розряджається струмом через навушники.

Джерела[ред.ред. код]

[1]