Джан Гастоне Медічі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джан Гастоне Медічі

Джан Гастоне (24 травня 1671- 9 липня 1737) - великий герцог Тосканський. Правив після свого батька Козімо III. Останній представник династії Медічі на троні Тоскани.


Життєпис[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

З дитинства страждав від малої уваги до себе, так як його мати Маргіріта-Луїза Бурбон залишила Тоскану, коли тому було лише 4 роки. Мав схильність до депресії. У 1693 році Джан Гастон одружився з Ганно-Марією, донькою Юлія, герцога Саксен-Лауенбурзького. Вона мала великі маєтки у Богемії. Тут Джан Гастоне прожив до 1698 року, коли стосунки з дружиною зіпсувалися остаточно. Він подорожував до Парижу, потім повернувся до Праги. Але час від часу Джан Гастоне повертався до дружини, усвідомлюючи необхідність мати спадкоємця Тосканського трону. У 1705 році Джан Гастоне остаточно повертається до Флоренції. Тут він вів богемне життя, поступово стає алкоголіком. Нарешті у 1723 після смерті Козімо III стає великим герцогом Тосканським.

Правління[ред.ред. код]

Управління Джан Гастоне було ліберальним та просвітницьким. Це тим більш дивно, що новий володар мало цікавився питаннями управління, проте добре підбирав міністрів. Тягар церкви було пом'якшено. Жорстокі закони Козімо III були відмінені. Пізанський університет став центром науки, та розповсюдженням вільних думок. Джан гастоне економив на великих релігійних проектах, знизив податковий тягар. При цьому Джан Гастоне вів ганебний спосіб життя- багато їв, пив, страдав сексуальними збоченнями.

Водночас все частіше виникало питання Тосканського спадку. У 1731 році Великі держави вирішили, що Тоскана повина дістатися дону Карлосу, герцогу Парми, сину короля Іспанії Філіпа V. Ситуація змінилася після Війни за польський спадок. У 1735 році Карл став королем Неаполя та Сицилії, а новим спадкоємцем великого герцогства Тосканського обрано Франца Лотаринзького, чоловіка Марії Терезії Габсбург. Австрійські війська окупували Флоренцію й змусили Джан Гастоне погодитися з цим вибором. Разом з тим Джан Гастоне досяг прийняття його умови стосовно не включення території герцогства до складу Австрії.

Джерела[ред.ред. код]

  • Levy, Carl (1996). Italian Regionalism: History, Identity and Politics. Oxford: Berg, 1996. ISBN 978-1-85973-156-7.