Долгіх Сергій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Володимирович Долгіх
 Солдат
Загальна інформація
Народження 1 травня 1980(1980-05-01)
с. Заруддя, Збаразький район, Тернопільська область, Україна
Смерть 16 листопада 2014(2014-11-16) (34 роки)
біля с. Нікішине, Шахтарський район, Донецька область, Україна
(множинні осколкові поранення)
Поховання Збаразький район
Громадянство Україна Україна
Alma Mater НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Гірська піхота
Формування
 128 ОГПБр
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Почесний громадянин Тернопільської області
Почесний громадянин Тернопільської області

Сергій Володимирович Долгіх (1 травня 1980, с. Заруддя Збаразького району Тернопільської області — 16 листопада 2014, біля с. Нікішине Шахтарського району Донецької області) — український військовик, солдат 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве), загинув в ході російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

У перший рік життя Сергія помер батько, мама вийшла вдруге заміж. Жив із вітчимом у сусідніх із Заруддям Олишківцях. Виховував хлопця дядько Микола Катеренюк.

Навчався в Зарудянській школі (9 класів). Закінчив Кременецьке педагогічне училище (нині — Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія імені Тараса Шевченка), здобувши фах учителя трудового навчання, Інститут комп'ютерних технологій Тернопільської академії народного господарства (нині — ЗУНУ). Тоді поїхав на роботу в Київ, працював у Господарському суді, Тендерній палаті. Навчався в Київському політехнічному інституті.

Одружився і проживав у Києві, очолював комп'ютерний відділ у Республіканському центрі сертифікації. Був активним учасником Революції Гідності.

Мобілізований 3 серпня, а на початку вересня поїхав у зону проведення АТО.

15 листопада відбувся сильний мінометний обстріл українських позицій, після якого неподалік від блокпоста знайшли мертвого дідуся. За правилами, в таких випадках викликали міліцію, яка попросила гарантувати їм безпеку. На світанку 16 листопада вояки вирушили ставити розтяжки, щоби перекрити зону, куди мали прибути міліціонери. Але вночі неподалік від тіла чоловіка терористи влаштували засідку. Від пострілів майже впритул троє із чотирьох наших бійців були поранені. Сергій Долгіх отримав поранення в ногу, куля зачепила артерію. Він відповз від дороги, наклав собі джгут і продовжив бій. У нього влучили граната і куля, які й спричинили смерть.
Разом з Сергієм загинув солдат В'ячеслав Кірічек.[1]

Похований 20 листопада у рідному Зарудді. На похорон прийшли сотні людей із навколишніх сіл, Збаража, Тернополя, Києва, а відспівували героя 12 священиків.

Залишились мати, дружина Ганна та донька Софійка.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

22 вересня 2015 року в Зарудді відкрили пам'ятник Героєві[2]. На території Зарудянської ЗОШ 1-3 ступенів

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • орден «За мужність» ІІІ ступеня — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, указом Президента України від 13 травня 2015 (посмертно)[3]. Орден матері героя вручив голова ТОДА Степан Барна 9 липня.[4]
  • почесний громадянин Тернопільської області (26 серпня 2022, посмертно)[5];
  • орден «За Україну, за її волю» Спілки бійців і волонтерів АТО «Сила України» — за мужність, самовідданість та зразкове виконання службових обов'язків, проявлені в боротьбі за незалежність України під час проведення АТО на Сході України (посмертно)[6][7].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Тернопільщина попрощалась з Сергієм Долгіх. Тернопіль сьогодні. субота, 22 листопада 2014 р. Процитовано 12 жовтня 2022.
  2. ↑ Пам'ятник загиблому бійцю АТО Сергію Долгіх відкрили у селі Заруддя Збаразького району // TV-4, 22 вересня 2015. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 23 вересня 2015.
  3. ↑ Указ Президента України від 13 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. ↑ Бійця з Тернопільщини Сергія Долгіх нагородили орденом «За мужність» (посмертно) [Архівовано 12 липня 2015 у Wayback Machine.] // Сайт Тернопільської ОДА, 10 липня 2015.
  5. ↑ Рішення Тернопільської обласної ради від 26 серпня 2022 року № 499 «Про присвоєння звання «Почесний громадянин Тернопільської області» уродженцю Тернопільської області Долгіх Сергію Володимировичу (посмертно)».
  6. ↑ Ірина Сиско. У День Державного Прапора збаразькі бійці отримали медалі та ордени від українського народу [Архівовано 13 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Народне слово. — 2015. — 26 серпня.
  7. ↑ Наталія Тарнавська. Народними нагородами у Збаражі вшанували Героїв сучасності (фото) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Терен. — 2015. — 26 серпня.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Боднар, С. Він хотів для України добра та миру / Світлана Боднар // Свобода. — 2014. — № 98 (26 лист.). — С. 5.
  • Перун, В. До останнього патрона / Віра перун // Вільне життя плюс. — 2014. — № 96 (28 лист.). — С. 3 — (Втрата).

Посилання[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
 В АТО загинув уродженець с. Заруддя на YouTube // Телеканал ІНТБ, 18 листопада 2014.
українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до Тернопільської області України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Долгіх_Сергій_Володимирович&oldid=42207995