Дука Ірина Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ірина Михайлівна Дука
Народилася 18 листопада 1945(1945-11-18) (78 років)
Горький
Діяльність актриса, режисер, педагог
Чоловік Бессараб Валерій Олександрович
Нагороди та премії
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Народний артист України

Ірина Михайлівна Ду́ка (нар. 18 листопада 1945, Горький) — українська актриса, режисер, педагог. Народна артистка України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 18 листопада 1945 року в місті Горькому (тепер Нижній Новгород, Росія). 1968 року закінчила Київський інститут театрального мистецтва (викладач Л. Олійник). З 23 вересня 1968 року працює у Київському національному театрі російської драми імені Лесі Українки ( нині Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки).[1] У 19841997 роках доцент Київського інституту театрального мистецтва[2].

Творчість[ред. | ред. код]

Ролі в театрі:[2]

Ролі в кіно:[1]

  • «Скарби палаючих скель» (1969);
  • «Серце Бонівура» — подруга Тані (1969);
  • «Школа скандалу» (1999; Україна, фільм-спектакль);
  • «Бабин Яр» (2002, Україна);
  • «Надія як свідчення життя» — Анна Матвіївна, мати Андрія (2007, Україна).

Вистави:[2]

  • «Рядові» О. Дударева (1985);
  • «Зірки на вранішньому небі» О. Галіна (1988);
  • «Без вини винні» О. Островського (1991);
  • «Жиди міста Пітера, або Невеселі бесіди при свічках» за братами Стругацькими (1991);
  • «Генерали у спідницях» Ж. Ануя (1993);
  • «Розлучення по-російськи» (1999);
  • «Різдвяні мрії» Н. Птушкіної (2001);
  • «Трішки ніжності» А. Ніколаї (2005).

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки.
  2. а б в Енциклопедія сучасної України. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 28 лютого 2020.
  3. Указ Президента України Про нагородження працівників Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки № 1009/2006 від 30 листопада 2006 року. Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 28 лютого 2020.

Література[ред. | ред. код]