Нижній Новгород

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Нижній Новгород
Нижний Новгород
Coat of Arms of Nizhniy Novgorod.svg Flag of Nizhny Novgorod.png
Герб Нижнього Новгорода Прапор Нижнього Новгорода
Collage-of-Nizhny-Novgorod-(2014).png
Розташування міста Нижній Новгород
Розташування міста Нижній Новгород
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Нижегородська область
Муніципальний район Нижегородська міськрада
Основні дані
Час заснування: 1221
Населення 1 259 921 (2013 р.)[1]
Площа 411 км²
Поштові індекси 603***
Телефонний код +7-831
Географічні координати: 56°19′36″ пн. ш. 44°00′27″ сх. д. / 56.32694444444400261° пн. ш. 44.00750000000000028° сх. д. / 56.32694444444400261; 44.00750000000000028Координати: 56°19′36″ пн. ш. 44°00′27″ сх. д. / 56.32694444444400261° пн. ш. 44.00750000000000028° сх. д. / 56.32694444444400261; 44.00750000000000028
Часовий пояс UTC+3
Водойма Волга, Ока
Міста-побратими див. тут
Влада
Веб-сторінка http://нижнийновгород.рф/

Ни́жній Но́вгород (рос. Ни́жний Но́вгород) — місто в Росії, адміністративний центр Нижньогородської області та Приволзького федерального округу РФ.

Нижній Новгород був заснований в 1221 р. Від 1932 до 1991 р. називався «Горький», на честь радянського письменника М. Горького.

Місто є важливим центром промисловості (Горьківський автомобільний завод тощо), освіти та культури.

Нижній Новгород — значний транспортний вузол (річковий порт, залізниці, шосейні дороги, аеропорт), має метрополітен.

Географія[ред.ред. код]

Місто розташоване на місці впадання Оки у Волгу, на правому березі Волги. Ока ділить місто на дві частини. У верхній — знаходиться історичний центр міста (Нижегородський район, Радянський район, Приокський район), у нижній — Сормовський район, Канавинський район, Московський район , Автозаводський район, Ленінський район. Площа міста — 410 км².

Найближчі міста: Бор (на лівому березі Волги), Дзержинськ, Кстово, Богородськ, Балахна. Відстань до Москви близько 450 км.

Історія[ред.ред. код]

1221 року володимиро-суздальський князь Юрій Всеволодович заснував на східному кордоні з булгарами фортецю «Новгород Нижньої землі» (Нижня земля = Володимирсько-Суздальське князівство).

У 17791796 роках Нижній Новгород був центром Нижегородського намісництва Російської імперії.

Демографія[ред.ред. код]

У 1989 році в місті проживало 1435 тис. чоловік, по чисельності населення місто займало 4 місце в Росії. Тоді ж наступив переломний момент, і приріст населення змінився на негативний. З 1990 років спостерігається зниження населення. У 2007 році чисельність населення склала 1278,3 тис. чоловік (5 місце). Велика Нижегородська агломерація нараховує 2020 тис.чол. (5 місце в Росії).

ЗМІ[ред.ред. код]

Перша нижньогородська друкарня була заснована 19 грудня 1613 друкарем Аникітою Фофановим. Перша міська газета — «Нижньогородські губернські відомості» почала виходити 5 січня 1838 року за ініціативою нижньогородського військового губернатора Бутурліна для інформування присутствених місць і приватних осіб про урядові розпорядження.

Перша радіостанція почала мовлення в Нижньому Новгороді в серпні 1918 року, а перша голосова передача була випущена в ефір Нижньогородської радіолабораторії під керівництвом Бонч-Бруєвича 27 лютого 1919 року. Від 1920 року радіомовлення стало регулярним. 11 травня 1953 року вийшла перша телепередача, регулярне телемовлення Горьковського Телебачення почалося 29 вересня 1957 року, а від березня 1961 року почались ретрансляція в нижньогородський ефір передач Центрального телебачення СРСР.

Першим інтернет-виданням міста стало Нижньогородське телеграфне агентство, що почало роботу 18 серпня 1999 року.

Нині (2000-ні) у вільному доступі в Нижньому Новгороді перебуває 19 телеканалів, 21 FM-радіостанцій. На 1 вересня 2008 року в місті зареєстровано 765 друкованих ЗМІ, зокрема 488 газет і 248 часописів.

Культура[ред.ред. код]

Нижній Новгород — великий російський культурний осередок. Загалом у місті працюють близько 200 закладів культури обласного та муніципального значення — 8 театрів, 5 концертних залів, 97 бібліотек, 17 кінотеатрів, 25 закладів позашкільної дитячої освіти, 8 музеїв, виставки, перший в Росії цифровий планетарій, 8 комунальних парків, що обслуговуються спеціально створеними підприємствами, понад 50 ресторанів.

Нижньогородські театри:

На території міста розташований музей Максима Горького, в який входять Літературний музей, і місце дії автобіографічної повісті «Дитинство» Будиночок Каширіна, музей-квартира, в якій велася робота над кількома творами письменника. У місті також розташовані єдиний у Росії музей М. О. Добролюбова в колишньому прибутковому будинку сім'ї Добролюбових, а також будинок-музей у флігелі садиби Добролюбових, де проминули дитячі та юнацькі роки критика; музей О. С. Пушкіна, музей-квартира А. Д. Сахарова, Російський музей фотографії.

У Нижньому Новгороді відкриті 3 обласні і 92 загальнодоступні муніципальні бібліотеки, також працюють бібліотеки при організаціях, навчальних закладах та підприємствах міста. Однією з найбільших є Нижньогородська державна обласна універсальна наукова бібліотека ім. В. І. Леніна, відкрита в 1861 році, на її базі створено центр правової інформації.

У теперішній час у місті відкрито понад 15 парків, для 8 з яких створені підприємства з обслуговування: 6 — для парків культури і відпочинку, по одному для ландшафтного і дитячого. Найбільш відомі парки: Сормовський, Автозаводський, «Швейцарія», Кулібіна, 1 Травня, «Дубки» і лісопарк Щелоковський хутір.

Спорт[ред.ред. код]

У місті базується жіноча хокейна команда «СКІФ».

Відомі люди[ред.ред. код]

Меморіальна дошка на честь Тараса Шевченка.

Перебування Тараса Шевченка у Нижньому Новгороді[ред.ред. код]

Тарас Шевченко мешкав на Верхньоволзькій набережній наприкінці 1857 — початку 1858 років, повертаючись із заслання.

У Нижньому Новгороді Шевченко познайомився із Миколою Аленниковим, Миколою Болтіним та Віктором Варенцовим, відвідував Олексія Бобржецького.

Уродженці Нижнього Новгорода[ред.ред. код]

  • Преподобний Макарій Жовтоводський і Унженський, Чудотворець (1349–1444)
  • Військовий діяч, організатор Народного ополчення 1612 року Кузьма Мінін (кінець XVI століття—1616)
  • патріарх Московський і всея Русі Никон (1605–1681) (сіло Вєльдєманово, Пєрєвозький район)
  • винахідник Іван Петрович Кулібін (1735–1818)
  • математик Миколай Іванович Лобачевський (1792–1856)
  • письменник-мандрівник Василь Якович Баранщиков (XVIII століття)
  • педагог Іван Іванович Кужелєв (XVIII–XIX століття)
  • літературний критик, революційний демократ Микола Олександрович Добролюбов (1836–1861)
  • письменник, етнограф Мєльніков-Печерський (1818–1883)
  • композитор, глава «Могутньої купки» Мілій Олексійович Балакірєв (1837–1910)
  • революціонер, перший перекладач «Капіталу» Карла Маркса в Росії Герман Олександрович Лопатін (1845–1918)
  • двічі міський голова Сіроткін, Дмитро Васильович (1865–1946)
  • письменник Максим Горький (Олексій Максимович Пєшков, 1868–1936)
  • філолог, пушкініст Мстислав Олександрович Цявловський (1883–1947)
  • французький генерал і дипломат Зіновій Олексійович Пєшков (1884–1966)
  • радянський і партійний діяч, голова ВЦВК Яків Михайлович Свердлов (1885–1919)
  • військовий льотчик Петро Миколайович Нестеров (1887–1914)
  • композитор, педагог, народний артист СРСР Олександр Олександрович Касьянов (1891–1982)
  • піаніст, диригент, композитор Ісай Олександрович Добровейн (1891–1953)
  • радянський політичний і військовий діяч Микола Олександрович Булганін (1895–1975)
  • поет, драматург, письменник, мемуарист Анатолій Борисович Мариєнгоф (1897–1962)
  • мікробіолог Ірина Миколаївна Блохіна (1921–1999)
  • народний артист СРСР Євгеній Олександрович Євстигнєєв (1926–1992)
  • акторка, дресирувальниця Маргарита Петрівна Назарова (1926–2005)
  • диригент, піаніст Володимир Давидович Ашкєназі (1937)
  • хірург Володимир Сергійович Земсков (1939–2002)
  • супермодель Наталя Водянова (1982)
  • Крейн Олександр Абрамович — композитор.
  • український кінооператор Шуркін Георгій Олександрович
  • Работнов Юрій Миколайович (1914) — учений у галузі механіки, академік АН СРСР (1958).

Міста-побратими[ред.ред. код]

  1. Австрія Австрія — Лінц;
  2. Куба Куба — Матансас;
  3. Сербія Сербія — Нові Сад;
  4. Південна Корея Південна Корея — Сувон;
  5. Фінляндія Фінляндія — Тампере1995 року);
  6. США США — Філадельфія;
  7. Україна Україна — Харків;
  8. КНР КНР — Цзінань;
  9. Німеччина Німеччина — Ессен.

Див. також[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. (рос.) Федеральная служба государственной статистики (Росстат), Оценки численности постоянного населения (укр. Оцінки чисельності постійного населення) (Перевірено 21 серпня 2011)

Джерела[ред.ред. код]