Нижній Новгород

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Нижній Новгород
Нижний Новгород
Coat of arms Nizhny Novgorod.png Flag of Nizhny Novgorod.png
Герб Нижнього Новгорода Прапор Нижнього Новгорода
Nizhny Novgorod Montage.jpg
Розташування міста Нижній Новгород
Розташування міста Нижній Новгород
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Нижегородська область
Муніципальний район Нижегородська міськрада
Основні дані
Час заснування: 1221
Населення 1 259 921 (2013 р.)[1]
Площа 411 км²
Поштові індекси 603***
Телефонний код +7-831
Географічні координати: 56°19′36″ пн. ш. 44°00′27″ сх. д. / 56.32694444444400261° пн. ш. 44.00750000000000028° сх. д. / 56.32694444444400261; 44.00750000000000028Координати: 56°19′36″ пн. ш. 44°00′27″ сх. д. / 56.32694444444400261° пн. ш. 44.00750000000000028° сх. д. / 56.32694444444400261; 44.00750000000000028{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний теґ на сторінку
Часовий пояс UTC+4
Водойма Волга, Ока
Міста-побратими див. тут
Влада
Веб-сторінка http://нижнийновгород.рф/

Ни́жній Но́вгород (рос. Ни́жний Но́вгород) — місто в Росії, адміністративний центр Нижньогородської області та Приволзького федерального округу РФ.

Нижній Новгород був заснований в 1221 р. Від 1932 до 1991 р. називався «Горький», на честь радянського письменника М. Горького.

Місто є важливим центром промисловості (Горьківський автомобільний завод тощо), освіти та культури.

Нижній Новгород — значний транспортний вузол (річковий порт, залізниці, шосейні дороги, аеропорт), має метрополітен.

Географія[ред.ред. код]

Місто розташоване на місці впадання Оки у Волгу, на правому березі Волги. Ока ділить місто на дві частини. У верхній — знаходиться історичний центр міста (Нижегородський район, Радянський район, Приокський район), у нижній — Сормовський район, Канавинський район, Московський район , Автозаводський район, Ленінський район. Площа міста — 410 км².

Найближчі міста: Бор (на лівому березі Волги), Дзержинськ, Кстово, Богородськ, Балахна. Відстань до Москви близько 450 км.

Історія[ред.ред. код]

1221 року володимиро-суздальський князь Юрій Всеволодович заснував на східному кордоні з булгарами фортецю «Новгород Нижньої землі» (Нижня земля = Володимирсько-Суздальське князівство).

У 17791796 роках Нижній Новгород був центром Нижегородського намісництва Російської імперії.

Демографія[ред.ред. код]

У 1989 році в місті проживало 1435 тис. чоловік, по чисельності населення місто займало 4 місце в Росії. Тоді ж наступив переломний момент, і приріст населення змінився на негативний. З 1990 років спостерігається зниження населення. У 2007 році чисельність населення склала 1278,3 тис. чоловік (5 місце). Велика Нижегородська агломерація нараховує 2020 тис.чол. (5 місце в Росії).

ЗМІ[ред.ред. код]

Перша нижньогородська друкарня була заснована 19 грудня 1613 друкарем Аникітою Фофановим. Перша міська газета — «Нижньогородські губернські відомості» почала виходити 5 січня 1838 року за ініціативою нижньогородського військового губернатора Бутурліна для інформування присутствених місць і приватних осіб про урядові розпорядження.

Перша радіостанція почала мовлення в Нижньому Новгороді в серпні 1918 року, а перша голосова передача була випущена в ефір Нижньогородської радіолабораторії під керівництвом Бонч-Бруєвича 27 лютого 1919 року. Від 1920 року радіомовлення стало регулярним. 11 травня 1953 року вийшла перша телепередача, регулярне телемовлення Горьковського Телебачення почалося 29 вересня 1957 року, а від березня 1961 року почались ретрансляція в нижньогородський ефір передач Центрального телебачення СРСР.

Першим інтернет-виданням міста стало Нижньогородське телеграфне агентство, що почало роботу 18 серпня 1999 року.

Нині (2000-ні) у вільному доступі в Нижньому Новгороді перебуває 19 телеканалів, 21 FM-радіостанцій. На 1 вересня 2008 року в місті зареєстровано 765 друкованих ЗМІ, зокрема 488 газет і 248 часописів.

Культура[ред.ред. код]

Нижній Новгород — великий російський культурний осередок. Загалом у місті працюють близько 200 закладів культури обласного та муніципального значення — 8 театрів, 5 концертних залів, 97 бібліотек, 17 кінотеатрів, 25 закладів позашкільної дитячої освіти, 8 музеїв, виставки, перший в Росії цифровий планетарій, 8 комунальних парків, що обслуговуються спеціально створеними підприємствами, понад 50 ресторанів.

Нижньогородські театри:

На території міста розташований музей Максима Горького, в який входять Літературний музей, і місце дії автобіографічної повісті «Дитинство» Будиночок Каширіна, музей-квартира, в якій велася робота над кількома творами письменника. У місті також розташовані єдиний у Росії музей М. О. Добролюбова в колишньому прибутковому будинку сім'ї Добролюбових, а також будинок-музей у флігелі садиби Добролюбових, де проминули дитячі та юнацькі роки критика; музей О. С. Пушкіна, музей-квартира А. Д. Сахарова, Російський музей фотографії.

У Нижньому Новгороді відкриті 3 обласні і 92 загальнодоступні муніципальні бібліотеки, також працюють бібліотеки при організаціях, навчальних закладах та підприємствах міста. Однією з найбільших є Нижньогородська державна обласна універсальна наукова бібліотека ім. В. І. Леніна, відкрита в 1861 році, на її базі створено центр правової інформації.

У теперішній час у місті відкрито понад 15 парків, для 8 з яких створені підприємства з обслуговування: 6 — для парків культури і відпочинку, по одному для ландшафтного і дитячого. Найбільш відомі парки: Сормовський, Автозаводський, «Швейцарія», Кулібіна, 1 Травня, «Дубки» і лісопарк Щелоковський хутір.

Спорт[ред.ред. код]

У місті базується жіноча хокейна команда «СКІФ».

Відомі люди[ред.ред. код]

Меморіальна дошка на честь Тараса Шевченка.

Перебування Тараса Шевченка у Нижньому Новгороді[ред.ред. код]

Тарас Шевченко мешкав на Верхньоволзькій набережній наприкінці 1857 — початку 1858 років, повертаючись із заслання.

У Нижньому Новгороді Шевченко познайомився із Миколою Аленниковим, Миколою Болтіним та Віктором Варенцовим, відвідував Олексія Бобржецького.

Уродженці Нижнього Новгорода[ред.ред. код]

  • Преподобний Макарій Жовтоводський і Унженський, Чудотворець (1349–1444)
  • Військовий діяч, організатор Народного ополчення 1612 року Кузьма Мінін (кінець XVI століття—1616)
  • патріарх Московський і всея Русі Никон (1605–1681) (сіло Вєльдєманово, Пєрєвозький район)
  • винахідник Іван Петрович Кулібін (1735–1818)
  • математик Миколай Іванович Лобачевський (1792–1856)
  • письменник-мандрівник Василь Якович Баранщиков (XVIII століття)
  • педагог Іван Іванович Кужелєв (XVIII–XIX століття)
  • літературний критик, революційний демократ Микола Олександрович Добролюбов (1836–1861)
  • письменник, етнограф Мєльніков-Печерський (1818–1883)
  • композитор, глава «Могутньої купки» Мілій Олексійович Балакірєв (1837–1910)
  • революціонер, перший перекладач «Капіталу» Карла Маркса в Росії Герман Олександрович Лопатін (1845–1918)
  • двічі міський голова Сіроткін, Дмитро Васильович (1865–1946)
  • письменник Максим Горький (Олексій Максимович Пєшков, 1868–1936)
  • філолог, пушкініст Мстислав Олександрович Цявловський (1883–1947)
  • французький генерал і дипломат Зіновій Олексійович Пєшков (1884–1966)
  • радянський і партійний діяч, голова ВЦВК Яків Михайлович Свердлов (1885–1919)
  • військовий льотчик Петро Миколайович Нестеров (1887–1914)
  • композитор, педагог, народний артист СРСР Олександр Олександрович Касьянов (1891–1982)
  • піаніст, диригент, композитор Ісай Олександрович Добровейн (1891–1953)
  • радянський політичний і військовий діяч Микола Олександрович Булганін (1895–1975)
  • поет, драматург, письменник, мемуарист Анатолій Борисович Мариєнгоф (1897–1962)
  • мікробіолог Ірина Миколаївна Блохіна (1921–1999)
  • народний артист СРСР Євгеній Олександрович Євстигнєєв (1926–1992)
  • акторка, дресирувальниця Маргарита Петрівна Назарова (1926–2005)
  • диригент, піаніст Володимир Давидович Ашкєназі (1937)
  • хірург Володимир Сергійович Земсков (1939–2002)
  • супермодель Наталя Водянова (1982)
  • Крейн Олександр Абрамович — композитор.
  • український кінооператор Шуркін Георгій Олександрович
  • Работнов Юрій Миколайович (1914) — учений у галузі механіки, академік АН СРСР (1958).

Міста-побратими[ред.ред. код]

  1. Австрія Австрія — Лінц;
  2. Куба Куба — Матансас;
  3. Сербія Сербія — Нові Сад;
  4. Південна Корея Південна Корея — Сувон;
  5. Фінляндія Фінляндія — Тампере1995 року);
  6. США США — Філадельфія;
  7. Україна Україна — Харків;
  8. КНР КНР — Цзінань;
  9. Німеччина Німеччина — Ессен.

Див. також[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. (рос.) Федеральная служба государственной статистики (Росстат), Оценки численности постоянного населения (укр. Оцінки чисельності постійного населення) (Перевірено 21 серпня 2011)

Джерела[ред.ред. код]