Живов Анатолій Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Живов Анатолій Павлович
Пам'ятник А. Живову на Алеї Слави в "Старому парку" Тернополя
Народження 8 березня 1925(1925-03-08)
с. Кузьмищево, Таруський район, Калузька область, нині РФ
Смерть 12 квітня 1944(1944-04-12) (19 років)
Тернопіль, Українська РСР, СРСР
Поховання м. Тернопіль
Звання рядовий
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна медаль «За відвагу»
CMNS: Живов Анатолій Павлович у Вікісховищі

Живов Анатолій Павлович (нар. 8 березня 1925, с. Кузьмищево Таруського району Калузької області, нині РФ — пом. 12 квітня 1944, м. Тернопіль) — рядовий радянської армії. Герой Радянського Союзу (1944, посмертно). Почесний громадянин Тернополя.

Життєпис[ред. | ред. код]

Працював у Москві, звідки пішов на фронт у травні 1943.

Відзначився у ході Проскурово-Чернівецької операції, а саме у вуличному бою в Тернополі телефоніст взводу зв'язку 827-го полку 302-ї стрілецької дивізії 60-ї армії загинув, закривши тілом амбразуру ворожого дзоту.

23 вересня 1944 Анатолію Живову посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка А. Живову в Тернополі

У «Старому парку» Тернополя йому споруджено пам'ятник.

Одна з вулиць Тернополя до 11 липня 2022 року була названа його іменем, але після російського вторгнення вулиці повернуто історичну назву Торговиця.

На стіні будинку № 2 по вулиці Гетьмана Сагайдачного з боку бульвару Тараса Шевченка була встановлена меморіальна дошка, однак у липні 2022 її демонтовано. Напис на дошці:

Тут, весною 1944 року,

в боях за Тернопіль
19-річний солдат
АНАТОЛІЙ ЖИВОВ
закрив своїм тілом амбразуру
фашистського дзоту.
За мужній подвиг йому
посмертно присвоєно звання
Героя Радянського Союзу

Про Живова знято документальний фільм «Хлопець з „Трьохгірки“».

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]