Жозе де Аленкар

Жозе де Аленкар
порт.-браз. José Martiniano de Alencar
Псевдонім	Erasmo
Народився	1 травня 1829(1829-05-01)[…] Форталеза, Ceará Provinced, Бразильська імперія
Помер	12 грудня 1877(1877-12-12)[…] (48 років) Ріо-де-Жанейро, Rio de Janeiro Provinced, Бразильська імперія ·туберкульоз
Поховання	Кладовище Святого Іоанна Хрестителя (Ріо-де-Жанейро)
Країна	Бразилія
Діяльність	журналіст, політик, адвокат, літературний критик, письменник
Alma mater	юридичний факультет університету Сан-Паулу
Мова творів	португальська
Жанр	роман, драматургія, хроніка і автобіографія
Magnum opus	The Guaranid, Iracemad і Ubirajara
Членство	Бразильська академія літературиd
Партія	Conservative Partyd
Батько	José Martiniano Pereira de Alencard
Брати, сестри	Leonel Martiniano de Alencar, Baron of Alencard
У шлюбі з	Georgiana Augusta Cochraned
Діти	Mário de Alencard і Augusto Cochrane de Alencard
Автограф
Жозе де Аленкар у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

Жозе Мартініану де Аленкар (1 травня 1829 — 12 грудня 1877) — бразильський адвокат, політик, оратор, письменник і драматург. Вважається одним із найвідоміших і найвпливовіших бразильських романтичних письменників ХІХ століття, і головним представником літературної традиції, відомої як «індіанізм». Іноді підписував свої твори псевдонімом Еразмо (Erasmo).

Життєпис

Жозе Мартініану де Аленкар народився в баірро Мессежана, місто Форталеза, штат Сеара, 1 травня 1829 року в сім'ї колишнього священика (а пізніше політика) Жозе Мартініану Перейра де Аленкара і його кузини Ани Жозефіни де Аленкар.

Переїхавши до Сан-Паулу в 1844 році, він закінчив Юридичний факультет університету Сан-Паулу в 1850 році і почав правничу кар'єру в Ріо-де-Жанейро.

На запрошення свого друга, Франсіско Отавіано, він став співробітником журналу Correio Mercantil. Він також написав багато хронік для Diário do Rio de Janeiro і Jornal do Commercio. Аленкар зібрав всі хроніки, які він писав для цих газет, в 1874 році під назвою Ao Correr da Pena.

Аленкар пов'язаний з Консервативною партією Бразилії і був обраним загальним депутатом штату Сеара. З 1868 до 1870 року він був міністром юстиції Бразилії. Також він планував стати сенатором, але Педру II (імператор Бразилії) так ніколи і не призначив його, під приводом того, що Аленкар надто молодий; через свою чутливість, пізніше він відмовився від політики.

Він був дуже близьким другом також відомого письменника Машаду де Ассіса, який в 1866 році написав статтю, вихваляючи його роман «Ірасема», що був опублікований за рік до цього, і порівнював його індіаністські твори з Ґонсалвесом Діасом, кажучи, що «Аленкар в прозі, як Діас в поезії».

У 1864 році він одружився з Джорджиною Аугустою Кокрейн, дочкою ексцентричного британського аристократа. Вони мали шістьох дітей — Аугусто (міністр закордонних справ Бразилії в 1919 році, а також посол Бразилії в Сполучених Штатах з 1920 по 1924), Кларісса, Сесі, Еліза, Маріу (журналіст і письменник) і Аделія.

Аленкар помер у Ріо-де-Жанейро в 1877 році від сухот. На його честь був названий театр у Форталеза (Theatro José de Alencar).

Твори

Романи

• П'ять хвилин (Cinco Minutos, 1856)
• Маленька вдова (A Viuvinha, 1857)
• Гуарані (O Guarani, 1857)
• Lucíola (1862)
• Diva (1864)
• Ірасема (Iracema, 1865)
• Срібні копальні (As Minas de Prata, 1865—1866)
• O Gaúcho (1870)
• A Pata da Gazela (1870)
• O Tronco do Ipê (1871)
• A Guerra dos Mascates (1871—1873)
• Til (1871)
• Sonhos d'Ouro (1872)
• Alfarrábios (1873)
• Ubirajara (1874)
• O Sertanejo (1875)
• Senhora (1875)
• Encarnação (1893 — посмертно)

Театральні п'єси

• O Crédito (1857)
• Verso e Reverso (1857)
• O Demônio Familiar (1857)
• As Asas de um Anjo (1858)
• Mãe (1860)
• A Expiação (1867)
• O Jesuíta (1875)

Хроніки

• Ao Correr da Pena (1874)

Автобіографія

• Como e Por Que sou Romancista (1873)

Критика і полеміка

• Cartas sobre A Confederação dos Tamoios (1856)
• Cartas Políticas de Erasmo (1865—1866)
• O Sistema Representativo (1866)

Посилання

• http://www.academia.org.br/?sid=239 [Архівовано 25 грудня 2016 у Wayback Machine.]