Залізниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цей термін має також інші значення

Довжина залізничної мережі різних країн
№	Країна	Довжина з/д (км)
×	весь світ	1 122 650
1	США	194 731
2	Росія	87 157
3	Китай	71 600
4	Індія	63 518
5	Канада	49 422
6	Німеччина	45 514
7	Австралія	41 588
8	Аргентина	34 463
9	Франція	32 682
10	Бразилія	31 543
11	Польща	23 420
12	Японія	23 168
13	Україна	22 473
14	ПАР	22 298
15	Мексика	19 510
16	Італія	19 493
17	Великобританія	16 893
18	Іспанія	14 189
19	Казахстан	13 601
20	Швеція	11 481
21	Румунія	11 385

Залізни́ця — дорога з двох сталевих рейок, або взагалом економіко-технічний комплекс організацій і підприємств транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб у перевезеннях вантажів і пасажирів.

[ред.] Історія

Англійські інженери Джеймс Ватт і Джордж Стефенсон створили першу залізницю, по якій ходили паровози зі Стоктона в Дарлінгтон у 1825 р. Після цього почалося інтенсивне будівництво залізниць в Англії, континентальній Європі і Північній Америці як заощадливого і швидкого виду транспорту та зв'язку. Після Другої світової війни паровози були замінені електровозами і тепловозами. У, той же час розвивалися інші види транспорту: автомобільний, повітряний і ін., і залізниці перестали бути основним способом пересування на великі відстані. З 1970-х почалося інвестування швидкісних залізниць, в Англії почав експлуатуватися високошвидкісний дизельний локомотив, спеціальні лінії були побудовані в Японії і Франції.

У багатьох країнах довжина залізничної мережі скорочується. Так, у США колись було більше 400 000 км залізниць.

[ред.] Залізничний транспорт в Україні

Першими залізницями в Україні стали Перемишль — Львів (1861) на заході й Одеса — Балта (1865) на півдні країни. Вже з 1868 р. будувалися багато залізниць.

До кінця XIX ст. залізнична мережа України в основному сформувалась. Щільність залізничних шляхів сполучення в Україні становить 38 км на 1 тис. км, у Франції, наприклад, 65 км на 1 тис. км (1983 р.). Мережа залізниць найщільніша на південному сході (Донбас), а також на заході країни. Загальна довжина залізничних шляхів загального користування— 22,7 тис. км, із них 8,3 тис. км, або 37 %, електрифіковано, 8,0 тис. км, або 35 %, є дво- і багатоколійними.

Історія будівництва залізниць України

Найважливішими залізничними магістралями України є: Київ — Фастів — Козятин — Здолбунів — Львів, Козятин — Жмеринка — Одеса, Київ — Конотоп — Шостка, Київ — Полтава — Харків — Дебальцеве, Фастів — Сміла — Дніпропетровськ, Кривий Ріг — Дніпропетровськ — Донецьк, Харків — Дніпропетровськ — Запоріжжя — Сімферополь — Севастополь, Львів — Мукачеве — Чоп та ін. Найбільшими залізничними вузлами з розвиненим станційним господарством є Київ, Львів, Харків, Дніпропетровськ, Фастів, Дебальцеве, Жмеринка, Сміла та ін.

Організаційно в залізничному транспорті України виділяються шість залізниць: Південно-Західна (з центром у Києві), Львівська, Південна (центр у Харкові), Донецька, Придніпровська (центр у Дніпропетровську) й Одеська.

Основними вантажами є мінеральні добрива, будівельні матеріали, кам'яне вугілля та руди, зокрема залізні. Важливе місце займають також різноманітні метали і нафтові вантажі.

Ці вантажі становлять близько чверті усіх перевезень. Найбільш напруженими лініями вантажопотоків є Кривий Ріг — Дніпропетровськ — Дебальцеве, Кривий Ріг — Фастів — Львів, а також лінії до морських портів: Одеси, Бердянська, Маріуполя та ін.

Найважливішою проблемою для України при її інтеграції у європейську єдину залізничну систему є звуження ширини української залізничної колії (1524 мм) до європейського зразка (1435 мм), як у сусідніх Польщі, Словаччині, Угорщині та Румунії. Зараз на кордоні з цими державами існують складні системи переведення локомотивів і рухомого складу поїздів з колії на колію, що значно знижує ефективність роботи залізничного транспорту, зокрема в часі.