Трубопровідний транспорт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Надземна частина трансаляскинського нафтопроводу

Трубопровідний транспорт, найекономічніший вид транспортування нафти, нафтопродуктів і газу з місць видобутку та виробництва до районів їх використання і переробки. Магістральні нафтопроводи і газопроводи транспортують ці продукти на великі відстані найкоротшою лінією з найменшими втратами.

Історія[ред.ред. код]

В Україні перший магістральний газопровід (і перший в СРСР) збудовано 1924 на відтинку Дашава-Львів (діаметр 150 мм), удруге в 1940 (діаметр 300 мм) на довжину 70 км. 1946 його продовжено до Києва (на той час найдовший газопровід в Европі); у 1951 (через Брянськ) до Москви (довжина Дашава — Москва 1530 км), згодом побудовано з Дашави до Мєнську і через Вільну до Риги. З введенням в експлуатацію Шебелинського родовища газу в 1956 збудовано кілька газопроводів: Шебелинка — Харків, ШебелинкаДніпропетровськКривий РігОдесаКишинів; ШебелинкаБілгородБрянськ (там він з'єднаний з газопроводом Дашава-Москва); Шебелинка — ПолтаваКиїв; Шебелинка — Острогозьке (на території УРСР — 120 км), з'єднаний з маґістралею Краснодарський край — Москва — Ленінград; Шебелинка — Слов'янське — Луганськ та кілька відніг. Ін. газопроводи: Глібовка — Симферопіль — Джанкой (у Криму) — Херсон; на Передкарпатті: Угерське — Івано-Франківське — Чернівці та Рудки — Дроздовичі — Польща; Рудки — Мєнськ — Вільна — Рига; Дашава — Долина — Ужгород з продовженням до Словаччини й Угорщини. Від газопроводів Краснодарський край — Москва і Ставрополь — Москва споруджено відноги до низки міст Донбасу. У кін. 1960 -их pp. побудовано газопровід Єфремівка — Київ — Кам'янка Бузька та ДиканькаКривий Ріг.

На 1970 довж. самих лише маґістральних газопроводів в УРСР становила 10900 км (1950 — 984), числа для СРСР: 67 500 (2 300) км. Розбудова газопроводів триває далі, і їх довж. в УРСР 1977 становила бл. 100000 км (в СРСР 111 700).

Пізніше і слабше розвинувся в Україні нафтопровідний транспорт. У 1950-их pp. збудовано кілька коротких нафтопроводів: ДолинаДрогобич (60 км), Гнідинівське родовище — Прилука (40 км) й ін. На Півн. Кавказі з давніше вже спорудженого нафтопроводу МихачкалеАрмавірТрудова проведено нафтопровід до Чаплиного на Донбасі. До Одеси доходив нафтопровід з нафтового басейну в Плоєшті (Румунія). У 1960-63 проведено на території УРСР відтинок трансевр. нафтопроводу «Дружба», що простягається з Уфи на Уралі і з Казані до сер. Европи двома мережами — через Ужгород до Угорщини і Чехословаччини та через Берестя до Польщі, і Сх. Німеччини; довж. на території УРСР — 680 км.

Перший потужний нафтопровід на території УРСР побудовано щойно в другій пол. 1960-их pp.: ГнідинціКременчук; у 1970-их pp.: КременчукХерсон (340 км), Тихоріцьке (на півн. Кавказі) — Лисичанське (510 км) і нафтопродуктоводи: Кременчук — Лубни — Київ; Кременчук — Черкаси.

Техніка і технологія трубопровідного транспорту[ред.ред. код]

Транзит газу з Росії до Європи

На всій довжині газопроводу більш-менш рівномірно (в середньому через 100-150 км) розподілені компресорні станції, функція яких полягає в підтримці необхідного тиску і швидкості руху газу в трубі (оскільки через тертя газу об стінки труби два останні показники мають тенденцію до зниження). Компресори підтримують тиск (а відповідно і пропускну спроможність газопроводу), додаючи необхідний об'єм газу (додавання, наприклад, повітря привело б до виникнення вибухонебезпечної суміші).

Компресорні станції оснащуються газоперекачуючими агрегатами і устаткуванням для осушення, очищення, одоризації газу (одорант — речовина, що додається в газ і додає йому характерний різкий запах). Крім цього на компресорних станціях обладналися хімічні лабораторії, що періодично проводять аналізи води, масла і інших робочих речовин, а також перевіряють загазованість об'єктів.

Оскільки газопровід не є абсолютно герметичною місткістю через оснащеність його додатковими механізмами (засувками, сальниками тощо), то при транспортуванні неминучі заплановані втрати деякої кількості газу (від 2,5 до 4,0%).

Різке зниження тиску в трубі (особливо в умовах від'ємних температур) здатне привести до утворення газогідратної пробки. Утворення гідратів газу відбувається у разі, коли молекули води утворюють навколо молекул газу свого роду скупчення і таким чином формують структуру, що зовні нагадує лід. Тобто трубу закупорює тверда маса, через що рух газу зупиняється. Найпоширеніші методи боротьби з такими явищами зводяться до використання метанолу або моноетіленгліколя — для розтепління гідратів.

В цілому ж довжина магістрального газопроводу може складати від декількох десятків до декількох тисяч кілометрів, а діаметр — від 150 до 1420 мм. Велика частина газопроводів має діаметр від 720 до 1420 мм. Труби і арматура магістральних газопроводів розраховані на робочий тиск до 7,5 Мпа.

Так, Україна транспортує з Росії до Європи газ магістральним газопроводом Уренгой-Помари-Ужгород, одна з ділянок якого проходить територією України і обслуговується компанією «Укртрансгаз» (дочірня структура НАК «Нафтогаз України»). Протяжність української ділянки становить 1160 км. Пропускна спроможність газотранспортної системи України до Європи становить 141 млрд кубічних метрів газу на рік. Загалом територією України проходить 80% всього експортного об’єму російського газу — порядку 220 млрд кубічних метрів на рік.[1]

Перспективні проекти[ред.ред. код]

Великі трубні проекти очікуються в 2009–2012 рр. у багатьох країнах світу. Так, наприклад, планується будівництво газопроводу Іран-Пакистан-Індія (IPI) (газопровід «Світ»), період будівництва 2009–2012 рр., вартість 7,5 млрд дол. У Індії почато будівництво найпротяжнішого у світі трубопроводу (1250 км), завершення 2011 р., вартість — 12,3 млрд рупій. Росія і ряд інших країн планують і виконують газотранспортні проекти "Північний потік" і "Південний потік".

Туреччина почне в 2010 р. будівництво нафтопроводу Самсун-Джейхан [3.2.3], Вірменія та Іран у 2009 р. — нафтопровід Тебріз-Ерасх. ВАТ «Укрнафтогаз» оголосило тендер на будівництво нафтопроводу «Снігурівка-Одеса» — МНТ «Південний». Прокладка російсько-китайського нафтопроводу Сковородіно — Мохе — Дацин розпочата у 2009 році. Введення нафтопроводу в експлуатацію намічене на 2011 рік. Європа має намір приступити до будівництва газопроводу «Набукко», який за планом повинен подавати газ до Європи в обхід Росії з Ірану , Азербайджану і Туреччині. Туркменістан оголошує міжнародний тендер на проектування і будівництво газопроводу «Схід-захід». Росія, Греція і Болгарія розробляють проект будівництва нафтопроводу Бургас-Александруполіс.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—2000.
  • Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Бреннер М. Экономика нефтяной и газовой промышленности СРСР. М. 1968;
  • Гальперин Б. Развитие и перспективы транспорта газа по магистральным трубопроводам. М. 1968;
  • Трубопроводньїй траспорт 1968 — 69. М. 1970; Столбовой В. Транспорт Украинской ССР. К. 1971;
  • Ибрагимов Г. Трубопроводньїй транспорт сегодня и завтра. М. 1976;
  • Проблемы развития транспорта Украинской ССР. К. 1977.
  • Світлий Ю.Г., Круть О.А. Гідравлічний транспорт твердих матеріалів. Донецьк: Східний видавничий дім, 2010. – 268 с. ISBN 978-966-317-049-7
  • Світлий Ю.Г., Білецький В.С.. Гідравлічний транспорт (монографія). – Донецьк: Східний видавничий дім, Донецьке відділення НТШ, «Редакція гірничої енциклопедії», 2009. – 436 с. ISBN 978-966-317-038-1

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Автошлях Це незавершена стаття з транспорту та руху.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Нафта і газ Це незавершена стаття про про нафту і газ.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.