Гужовий транспорт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Повіз для перевезення пива, Німеччина

Гужови́й тра́нспорт — вид дорожнього (безрейкового) транспорту, як вантажного, так і пасажирського, в якому транспортні засоби (вози) приводяться до руху тваринами. В якості тяглових тварин використовуються коні, воли, буйволи, віслюки, мули, собаки, олені та ін.

Використання в'ючних тварин (мулів) ЗС США, 1942 — 46 року.

У тому випадку, коли вантаж закріплюється на тварині, говорять про в'ючний транспорт, який вважається окремим видом транспорту.

Згідно Віденської конвенції про дорожні знаки та сигнали(рос.)укр., знак 3.8 Russian road sign.svg забороняє рух гужового та в'ючного транспорту на даній дорозі.

Історія[ред.ред. код]

Гужовий транспорт з'явився практично одночасно з колесом. До того, як широке поширення отримали залізні дороги (середина XIX століття), гужовий транспорт був основним видом сухопутного транспорту. Гужовий транспорт залишався достатньо важливим видом транспорту до Другої світової війни, після чого він був витіснений більш сучасними, моторизованими видами транспорту.
У північних регіонах Росії аж до середини 60-х років замість оленів та коней широко використовувалися їздові собаки. Собачими упряжками користувалися не лише місцеві жителі, але і всі державні служби, включаючи прикордонні війська, поштову службу та наукові експедиції.
На початку XXI століття гужовий транспорт використовується практично лише в сільській місцевості для коротких перевезень людей та вантажів. У багатьох туристичних містах кінні екіпажі використовуються для катання туристів.

Водночас в деяких розвиткових країнах роль гужового транспорту вища.