Замілон
| Замілон | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||
| ||||||||||
| Синоніми | ||||||||||
за даними NCBI[1]:
| ||||||||||
Посилання
| ||||||||||
|
Заміло́н[2] (англ. Mimivirus-dependent virus Zamilon, раніше Zamilon virophage) — вірофаг-сателіт, що вражає амебу Acanthamoeba polyphaga. Було виділено 2013 року в Тунісі зі зразка ґрунту разом з гігантським вірусом Mont1[3][4][5]. Слово «замілон» в перекладі з ар. — «сусід». 2015 року в Північній Америці було описано близький до Замілону вірофаг, який отримав назву «Замілон 2»[6].
Таксономія[ред. | ред. код]
Міжнародний комітет з таксономії вірусів (ICTV) виділяє цей вірус в окремий вид роду Sputnikvirus родини Lavidaviridae[3].
Структура і геном[ред. | ред. код]
Замілон є сферичною частинкою діаметром 50–60 нм і зовні схожий на інші вірофаги, а саме Супутник[ru] і мавірус. Геном Замілона — це кільцева[en] молекула ДНК довжиною 17 276 пар основ (п. о.) з низьким GC-вмістом (29,7%), містить 20 відкритих рамок зчитування (ORF) довжиною від 222 до 2337 п. о. Геном Замілона значно відрізняється від генома Супутника: мають тотожні 76% нуклеотидів при покритті[en] генома Супутника на 75%. Проте, 17 ORF Замілона гомологічні генам Супутника, дві ORF гомологічні генам Megavirus chiliensis, і одна ORF гомологічна гену Moumouvirus monve[7]. Серед передбачених білків Замілона вдалося ідентифікувати транспозазу, хеліказу, інтегразу, цистеїнову протеазу, ДНК-праймазу-полімеразу, а також АТФази, що упаковують ДНК к віріони, мажорні та малі білки капсида, структурний білок і колаген-подібний білок. Продукт шостий ORF дуже схожий на мажорний білок капсида Супутника, який містить своєрідний структурний мотив «jelly-roll fold[en]»[4][8].
Життєвий цикл[ред. | ред. код]
.jpg)
Як і в інших вірофагів, реплікація геному Замілона протікає в цитоплазмі клітини-господаря, точніше, у вірусній фабриці вірусу-господаря. Спочатку Замілон було виділено разом зі штамом Mont1, що входить до родини Mimiviridae. Згодом було показано, що вірусами-господарями для Замілона можуть виступати штами Moumouvirus, Monve, Terra1 і Courdo11, що також входять у родину Mimiviridae, але не мамавірус[en] и мімівірус[9]. У цьому відношенні Замілон відрізняється від Супутника, вірусом-господарем якого може виступати будь-який член родини Mimiviridae[4].
Мабуть, Замілон не вчинює сильну гнітючу дію на розмноження вірусу-господаря і його здатність викликати лізис клітин амеб-господарів. Хоча в присутності Замілона у вірусу-господаря спостерігається висока частка дефектних віріонів, подібне часто спостерігається і під час відсутності вірофагу. Цим Замілон також відрізняється від Супутника, який знижує інфективність вірусу-господаря і пригнічує лізис заражених клітин[4].
MIMIVIRE[ред. | ред. код]
2016 року з'явилося повідомлення про виявлення у мімівірусу групи А механізму, відповідального за стійкість до вірофагу Замілон. Ключовим складником цього механізму є генетична система MIMIvirus VIrophage Resistant Element (MIMIVIRE), що містить кілька вставок, відповідних послідовностей з генома Замілона. Було висловлено припущення, що система на основі MIMIVIRE працює подібно системам CRISPR/Cas, що забезпечує захист від вірусів у бактерій та архей: зі вставок в геномі мімівірусв синтезуються РНК, які комплементарно зв'язуються з геномами вірофагу, приводячи до їхнього знищення[10]. На користь цього висновку говорять дані досліджень з відключення MIMIVIRE. Однак у цієї гіпотези існує ряд проблем. Неясно, наприклад, яким чином система MIMIVIRE відрізняє вставки з генома вірофагу в геном мімівірусу від таких же послідовностей в геномі вірофагу і уникає руйнування генома самого мімівірусу. Запропоновано альтернативний механізм роботи MIMIVIRE, в основі якого лежать не комплементарні взаємодії нуклеїнових кислот, а білок-білкові взаємодії[11].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Zamilon virus у Національному центрі біотехнологічної інформації(англ.).
- ↑ (рос.) Кирилл Стасевич. У гигантских вирусов нашли бактериальную «иммунную систему» // Наука и жизнь. — 2016.
- ↑ а б PMID 26446887 (PMID 26446887)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота. - ↑ а б в г PMID 24747414 (PMID 24747414)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота. - ↑ (англ.) Boughalmi M, Saadi H, Pagnier I, Colson P, Fournous G, Raoult D, La Scola B (2013), High-throughput isolation of giant viruses of the Mimiviridae and Marseilleviridae families in the Tunisian environment, Environmental Microbiology, 15: :2000–7, doi:10.1111/1462-2920.12068, PMID 23298151
- ↑ PMID 26640459 (PMID 26640459)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота. - ↑ PMID 27886075 (PMID 27886075)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота. - ↑ PMID 23091035 (PMID 23091035)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота. - ↑ PMID 25104553 (PMID 25104553)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота. - ↑ PMID 26934229 (PMID 26934229)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота. - ↑ PMID 27315813 (PMID 27315813)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |