Заяць Анатолій Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анатолій Антонович Заяць
Народження 20 червня 1908(1908-06-20)
Київ, Київська губернія, Російська імперія
Смерть невідомо
Країна СРСР СРСР
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Роки служби 1926—1964
Партія КПРС
Звання  Генерал-майор авіації
Війни / битви Вторгнення СРСР до Польщі
Радянсько-фінська війна
Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден ЛенінаОрден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Червоного Прапора
Орден Кутузова II ступеняОрден Вітчизняної війни I ступеняОрден Вітчизняної війни I ступеняОрден Червоної Зірки
Орден Червоної Зірки
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Заяць.

Анато́лій Анто́нович За́яць (1908 -1974 ?) — радянський воєначальник, генерал-майор авіації.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Києві. Українець. Член ВКП(б).

До лав РСЧА призваний 4 жовтня 1926 року Ніжинським РВК. Закінчив 2-гу Борисоглібську військову школу льотчиків Червоного повітряного флоту.

З 1939 року — командир ескадрильї 39-го легкобомбардувального авіаційного полку 10-ї змішаної авіаційної дивізії ВПС Західного військового округу, капітан. У складі цього полку брав участь у вторгненні до Польщі та у радянсько-фінській війні.

Початок німецько-радянської війни зустрів на тій же посаді у 39-му швидкісному бомбардувальному авіаційному полку. З вересня 1941 року майор А. А. Заяць — заступник командира новосформованого 511-го бомбардувального авіаційного полку.

З липня 1942 року — заступник командира окремого авіаційного полку особливого призначення ВПС РСЧА, а з жовтня того ж року — заступник командира 2-ї окремої авіаційної дивізії особливого призначення ВПС РСЧА. На цій посаді у період з 29 січня по 15 лютого 1945 року підполковник А. А. Заяць був відповідальним командиром за забезпечення транспортною авіацією урядових завдань, пов'язаних з проведенням Кримської конференції глав трьох держав.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Леніна (19.11.1951), тричі Червоного Прапора (20.01.1942, 05.11.1946, 30.12.1956), Кутузова 2-го ступеня (16.09.1945), двічі Вітчизняної війни 1-го ступеня (15.08.1944, 24.02.1945), двічі Червоної Зірки (19.05.1940, 03.11.1944) і медалями.

Твори[ред. | ред. код]

  • Заяц А. А. Винтокрылы. — Москва: Молодая гвардия, 1957. (рос.)

Література[ред. | ред. код]

  • Белов Н. Г. Буг в огне. — Мн.: Беларусь, 1977. (рос.)
  • Поляков В. Е. Воздушные разведчики — глаза фронта. Хроника одного полка. 1941—1945. — М.: Центрполиграф, 2014. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]


Воєначальник Це незавершена стаття про військового діяча або діячку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Заяць_Анатолій_Антонович&oldid=41996365