Заєць Олександр Юрійович
| Заєць Олександр Юрійович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
28 жовтня 1993 Селятин, Путильський район, Чернівецька область | |
| Смерть |
7 серпня 2014 (20 років) село Маринівка, Шахтарський район, Донецька область. (загинув під час виходу з оточення з-під обстрілу установки ГРАД) | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Прикордонна служба | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російська збройна агресія проти України (2014—2016) | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Олекса́ндр Ю́рійович За́єць (28 жовтня 1993, село Селятин, Путильський район, Чернівецька область — 7 серпня 2014, село Маринівка, Шахтарський район, Донецька область) — солдат Державної прикордонної служби, учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1993 року в селі Селятин (Путильський район, Чернівецька область). В 2010 закінчив Селятинську школу I—III ступенів, у вересні 2010 року поступив в Політехнічний коледж м. Чернівці на навчання за спеціальністю «будівництво та експлуатація будівельних споруд». 10 квітня 2014 року підписав контракт на строкову військову службу, далі перебував в м. Оршанець в навчальній частині. Згодом відправили в Свердловський район с. Зеленопілля, де перебував 58 днів, з яких в оточенні був 22 дні.
Загинув під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів та з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби[1]. Тоді ж полягли капітан Лифар Сергій Іванович, старші прапорщики Діхтієвський Віктор Миколайович й Присяжнюк Ігор Васильович, сержант Кислицький Олег Володимирович, старший матрос Колісниченко Євген Анатолійович, солдати Антипов Микола Павлович, Бойко Сергій Олександрович, Кумановський Віктор Анатолійович та Птіцин Віталій Ігорович.
Зі спогадів рідних: від'їжджав із бажанням служити. Останні мрії — повернутись з пекла бойових дій та добре поїсти вдома домашньої їжі, не чути і не бачити пострілів.
У загиблого залишились батьки та брат.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (2014, посмертно).[2]
- його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 7, місце 23.
Див. також[ред. | ред. код]
- Список загиблих в АТО з Чернівецької області
- Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну
- Жертви російського вторгнення в Україну 2014—2016 років
- Список військовослужбовців, які зникли безвісти під час АТО
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ При выходе из «должанского котла» погибли пять одесских пограничников // Думская. — 2014. — 7 серпня. (рос.)
В зоні АТО загинув 20-річний буковинець // 0372.ua — Сайт міста Чернівців. — 2014. — 8 серпня. - ↑ Указ Президента України від 14 серпня 2014 року № 651/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
Посилання[ред. | ред. код]
- Заєць Олександр Юрійович [Архівовано 5 лютого 2018 у Wayback Machine.] // Книга Пам'яті
- Заєць Олександр Юрійович. Путивльська районна державна адміністрація. Архів оригіналу за 15.12.2016. Процитовано 15.12.2016.