Зелинський Андрій Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зелинський Андрій Борисович
Народився 12 грудня 1972(1972-12-12) (51 рік)
Дніпро (місто)
Громадянство Україна Україна
Національність Українець
Діяльність художник, філософ
Жанр живопис

Зелинський Андрій Борисович (народився 12 грудня 1972 року в Дніпрі (Дніпропетровськ), Української РСР, СРСР) - український художник, філософ.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив радіофизичний факультет Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара

Ще студентом почав працювати дизайнером.

У 1997 році, на запрошення роботодавця, переїхав до Києва, де продовжив займатися графічним дизайном, працюючи в різних агентствах, студіях та друкарнях, спочатку як дизайнер, а згодом як арт-директор. У сфері комерційної, соціальної та політичної реклами він також працював як співавтор та співпрацював з найбільшими компаніями країни: PremierSV-Ukraine, Bates Ukraine, Masoch Fund, Univest Print, Dialog Print. Проекти Suküre для таких брендів, як Coca-Cola, DHL, Monsanto, Avon тощо.

З 2000 року з'явився ще один інтерес - кіноіндустрія. Працював в першу чергу художником-постановником проектів (керівником художнього відділу). Співпрацював з провідними українськими продакшн-компаніями, серед яких Radioaktive Film, ESSE, FilcUA, Pronto production та найкращими професіоналами, зокрема режисерами Олесем Саніним, Володимиром Тихим, операторами Сергієм Михальчуком та Ярославом Пілунським.

Як художник-постановник брав участь у створенні фільму відомого австрійського режисера Ульріха Зайдля "Імпорт-експорт", який був включений до програми Канського кінофестивалю.

Творчість[ред. | ред. код]

Головна картина країни

Андрій Зелинський - художник і дослідник культури. Своїм найбільшим досягненням на сьогоднішній день вважає персональну виставку "Попередні підсумки[1]", яка відбулася у грудні 2020 року в Українському музеї сучасного мистецтва Корсаків (авторська екскурсія[2]). Три роботи були придбані музеєм для постійної експозиції. Частина робіт знаходиться в приватних колекціях в України та за кордоном (США, Великої Британії, Іспанії, Польщі та інш.), а також у культурних установах України та Європи.

Як культуролог займається дослідженням культурних процесів розвитку поглядів на суспільство. Розробив власну концепцію, яка називається "Теорія єдиного культурного простору». Читає лекції на цю тему, а також лекції по історії культури та мистецтва у різних навчальних закладах та на публічних заходах, в онлайн-семінарах, а також брав участь у семінарах, семінарах-практикумах, конференціях та семінарах з питань мистецтва та культури[3].

Андрій Зелинський - ректор культурного закладу Університет (соціальний та мистецький проект, створений разом із відомим українським митцем Олегом Тістолом). Протягом багатьох років читає лекції студентам та співпрацює зі Школою візуальних комунікацій[4], керівником якої є Наталія Синєпупова.

Революція Гідності[ред. | ред. код]

Революція Гідності застала Андрія Зелинського в Києві. До Майдану він долучився 1 грудня 2013 року. С самого початку сприймав реакції влади як черговий етап російської окупації. Намагався там проводити як можна більше часу, залишаючи Майдан тільки щоб перепочити та обробити матеріал власних спостережень та опитувань, які проводив час від часу.

Змістовна та емоційна частини цих дослідів відразу втілювалися у електронні «плакати» інформаційного, агітаційного та художнього змісту, які потім розповсюджувалися через особисту сторінку у Facebook.

Після Майдану ці зображення, яких налічувалося більше 300, були роздруковані на одному аркуші та перетворилися на мистецький витвір, який неодноразово експонувався[5].

Також, під час Майдану разом з Олегом Тістолом було зроблено кілька десятків щитів з зображеннями Януковіча та Путіна. Більша частина з них була втрачена під час сутичок, але два екземпляри збереглося. Вони теж перетворилися на художні експонати, та приймали участь у культурних подіях в Україні та за кордоном

Виставки та події[ред. | ред. код]

...,451th,...Sunrise on Ukraine (Full HD)
...,451th,...Sunrise on Ukraine (Full HD)
  • "Свої", Харків, Єрмілов Центр, 2014[6]

Я будую порядок з хаосу

Андрій Зелинський

Олег Тістол про Зелинського Андрія[ред. | ред. код]

"Зелинський - дуже специфічне явище в українському мистецтві. Тут взагалі краще відразу говорити про культуру вцілому. Бо Андрій автор "Теорії єдиного культурного простіру"... Образотворча складова його діяльності – це просто інструмент візуалізації досліджень з історії, культурології, соціології і багато чого включно з математикою і фізикою.

Я схильний відносити його мистецтво скоріше до традиційного автентичного українського фольклору. Відсутність "традиційної" художньої освіти та великий досвід роботи в галузі "політтехнологій", реклами, кіно і навіть КВН - дали повну свободу вибору свого "стилю" в кожному з його "проектів".

Українці взагалі схильні намагатися з усього зробити "красу" , тому майже завжди на виході це варіант національного бароко.

Десять років тому він почав і зараз схоже закінчив один із свої проектів "Послєдній русскій художнік»". Мені здається, що йому вдалося закрити тему «велікой русской культури» .

А зараз він просто український художник.

- Олег Тістол, Український художник

Примiтки[ред. | ред. код]

  1. Андрій Зелинський: Інтелект – розум, відформатований культурою | РОЗМОВА В МУЗЕЇ КОРСАКІВ | Сезон 2 (укр.), процитовано 11 квітня 2024
  2. Авторська екскурсія (укр.), процитовано 10 квітня 2024
  3. Зелинський Андрій. МіТЄЦ (англ.). Процитовано 11 квітня 2024.
  4. School of Visual Communication – перша в Україні професійна офлайн та онлайн школа графічного дизайну, нових медіа та мистецтв з власною методологією. svc.com.ua. Процитовано 11 квітня 2024.
  5. ОТЧЕТ РЕКТОРА. МіТЄЦ (англ.). 14 березня 2016. Процитовано 15 квітня 2024.
  6. Ours 2014 by Art-Dealer Igor Abramovych - Issuu. issuu.com (англ.). 8 квітня 2015. Процитовано 10 квітня 2024.
  7. Теория единого культурного поля. Введение. 2016, Киев (укр.), процитовано 10 квітня 2024
  8. Авторська екскурсія (укр.), процитовано 10 квітня 2024
  9. "Білоруський Майдан" (укр.), процитовано 10 квітня 2024
  10. етер на радіо Армія ФМ (укр.), процитовано 10 квітня 2024